ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 р.
№ 13/119
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. - головуючого, Полянського А.Г., Рогач Л.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Альтернатів Україна"
на постанову
від 22.08.2007
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 13/119
за позовом
ТОВ "Світова Торгівля"
до
ТОВ "Альтернатів Україна"
про
стягнення 88604,84 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2007 у
справі №13/119 (суддя Євдокимов О.В.), залишеним без змін
постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 22.08.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді
Смірнової Л.Г., суддів Пашкіної С.А., Калатай Н.Ф.), позовні
вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Альтернатів Україна" (відповідач) на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "Світова торгівля"
(позивач) збитки, пов'язані з втратою вантажу у розмірі 85750,27
грн., в решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що відповідачем
не виконані зобов'язання за договором транспортного експедирування
вантажних перевезень у міжнародному сполученні за договором
№RFF/92/03/06 LC/29 від 16.03.2006 з доставки вантажу позивачеві,
що відповідно до приписів ст. ст. 525, 526, 530, 629, 929
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. ст. 173, 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є підставою для
стягнення з відповідача збитків в суми 85750,27 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі в частині
задоволення позову, відповідач в поданій касаційній скарзі просить
їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції, посилаючись на не повне з'ясування в судах
попередніх інстанцій всіх обставин справи, зокрема, не доставку
позивачеві вантажу перевізником ТОВ "Васт -Транс", якого не було
залучено до участі у справі.
У зв'язку відпусткою судді Бакуліної С.В. та хворобою судді
Глос О.I., відповідно до ст. ст. 41, 42 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
для розгляду касаційної скарги у
справі № 13/119 Господарського суду міста Києва розпорядженням
Заступника голови Вищого господарського суду України від
01.11.2007 № 02-12.2/350 призначено колегію суддів у складі:
головуючого судді Грейц К.В., суддів Полянського А.Г., Рогач Л.I.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Отримане від представника скаржника клопотання про
відкладення розгляду скарги з посиланням на неможливість його
прибуття в судове засідання 01.11.2007, колегією суддів не
задовольняється як таке, що не підтверджене будь-якими
документами, і з огляду на те, що ухвалою від 17.10.2007 про
призначення скарги до розгляду сторони попереджались, що неявка їх
уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх
інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між сторонами за
справою укладено договір № RFF/92/03/06 LC/29 від 16.03.2006
транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному
сполученні, за умовами якого експедитор (відповідач) приймає на
себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника
(позивача) організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням
вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від
пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками
замовника (п. 1.1 договору), експедитор зобов'язаний укласти
договір перевезення з перевізником та з іншими учасниками
транспортного процесу, вчинити всі необхідні дії щодо організації
транспортування вантажів, в тому числі, але не включно, залучити
третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному
ліцензійному складі, а також за наявності такого доручення
позивача здійснити страхування вантажу (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору перевезення здійснюється
відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного перевезення
вантажів (СМR, 1970р.), Конвенції про міжнародне перевезення
вантажів з використанням книжки МДП (ТIR, 1975р.), Європейської
угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які
здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄСТР, 1970р.),
Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR),
Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів та
чинного законодавства України.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що для здійснення кожного
перевезення позивач у строк не пізніше 48 годин до бажаної дати
початку перевезення оформлює та передає відповідачу заявку, що
складена у довільній формі.
Для цілей договору, підтверджена заявка, після підписання її
сторонами, буде розглядатися як додаток до договору, що є
невід'ємною частиною, в якому визначені належні письмові вказівки
позивача на організацію і забезпечення транспортування вантажу
шляхом укладання від імені відповідача і за рахунок позивача
одного чи декількох договорів перевезення у міжнародному
автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені і
за рахунок позивача у відносинах за договорами, укладеними
позивачем, на декларування та зберігання вантажу на МЛС. Сторони
домовились, що підтверджена заявка, відправлена за допомогою
факсимільного зв'язку, має юридичну силу оригіналу до того часу,
поки оригінал не буде підписаний та отриманий сторонами (п. 2.4
договору).
Відповідно до п. 3.1.4 договору відповідач зобов'язаний
забезпечити доставку вантажу і супровідної документації в
узгоджений сторонами пункт призначення та в установлені строки
(згідно з заявкою) передати його уповноваженій особі
вантажоотримувача в цілості і схоронності за товарно-транспортною
накладною (СМR) і з оригіналами документів про митне оформлення у
шляху його проходження.
Згідно п. 5.3 договору відповідач несе відповідальність за
повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що сталось
в проміжок часу між прийняттям вантажу у вантажовідправника до
перевезення та його здачею позивачу у відповідності з умовами
Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами
(КДПВ, 1956р.).
На виконання умов зазначеного договору і відповідно до
узгодженої сторонами заявки № RFF92/3/06 LC від 16.03.2006
відповідач взяв на себе зобов'язання з організації перевезення
вантажу (соки, чай) за інвойсом № 231753 і доставки його від
вантажовідправника - "Rauch Hangarіa Kft" (Венгрія) до
вантажоотримувача - ТОВ "Світова торгівля", дата завантаження
06.07.2006.
Згідно до інвойсу № 231753 від 06.07.2006 вартість вантажу
складає 9001,96 євро і була оплачена позивачем вантажовідправнику,
що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 8 від
20.06.2006.
При ввезені вантажу на територію України позивачем сплачені
наступні платежі: митні збори, ввізне мито податок на додану
вартість на загальну суму 20764,71 грн., що підтверджується
платіжними дорученнями № 173 від 01.06.2006, № 285 від 06.07.2006,
№ 358 від 18.07.2006 та листом Київської регіональної митниці №
35/12-15/2859 від 23.03.2007, послуги митного терміналу на суму
2000 грн. - платіжним дорученням № 359 від 18.07.2006, за
консультування з питань комерційної діяльності та управління
згідно рахунку-фактури № 42 від 07.06.2006 Суб'єкту
підприємницької діяльності ОСОБА_1- 2700 грн., за обов'язкову
сертифікацію ввезеної продукції відповідно до рахунку-фактури №
2189 від 07.07.2006 - 1491,96 грн.
Отже, виходячи з предмету та змісту договору, укладений між
сторонами договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
транспортного експедирування одна сторона (експедитор)
зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта)
виконати або організувати виконання визначених договором послуг,
пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного
експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора
організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом,
вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора
укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення
вантажу, забезпечити відправку і одержання багажу, а також інші
зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Згідно з положеннями Конвенції про договір міжнародного
перевезення вантажів (СМR, 1970р.) визнається, що мало місце
прострочення, якщо вантаж не було доставлено в узгоджений строк
або при відсутності узгодженого строку, якщо з прийняттям до уваги
обставин, в яких перевезення проводилось, а при частковому
навантаженні у особливості з прийняттям до уваги часу, необхідного
для складання партії часткових вантажів в нормальних умовах, -
фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний при
звичайних умовах для виконання перевезення старательним
транспортером (ст. 19 Конвенції); правомочна за договором особа
може, без обов'язкового надання інших доказів, вважати вантаж
загубленим, якщо він не був поставлений на протязі тридцяти днів
по закінченні встановленого граничного строку або, коли такого
встановлено не було, на протязі шестидесяти днів з дня прийняття
вантажу транспортером (п. 1 ст. 20 Конвенції).
Статтею 386 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що власник
права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому
майнової та моральної шкоди.
Статтею 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що особа, якій
завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч. 1 ст.
224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, боржник, який порушив зобов'язання, має
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з приписами частини 1 ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка
допустила господарське правопорушення, включаються: вартість
втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно
до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції,
сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково
витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала
збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка
зазнала збитків, мала право розраховувати разі належного виконання
зобов'язання другою стороною; компенсація моральної шкоди у
випадках, передбачених законом.
Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і
відповідачем не заперечується, що вантаж за інвойсом № 231753 від
06.07.2006 на суму 9001,96 євро не був доставлений позивачеві по
закінченню шестидесятиденного строку.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено
законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем
виконання зобов'язання на день задоволення боржником у
добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у
разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, на день
подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3
ст. 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
), отже, слід визнати вірним висновок
судів попередніх інстанцій про те, що заявлена позивачем до
стягнення сума збитків вартості втраченого вантажу у розмірі
61648,17 грн. за офіційним курсом НБУ на 01.02.2007 (1 євро =
6,848305 грн.), на день подання позову до Господарського суду м.
Києва (11.05.2007) становить за офіційним курсом НБУ (1 євро =
6,831135 грн.) 61493,60 грн.
Крім того, відшкодуванню підлягають додаткові обов'язкові
витрати позивача по сплаті митних платежів і зборів, податку на
додану вартість на загальну суму 20764,71 грн., витрати на послуги
митного терміналу в сумі 2000 грн. та на обов'язкову сертифікацію
ввезеної продукції в сумі 1491,96 грн., а щодо сплати позивачем
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_12700 грн. за
консультування з питань комерційної діяльності та управління, то
судами попередніх інстанцій вірно встановлена відсутність
правового обгрунтування обов'язковості цих витрат.
Таким чином, підставою для покладення на відповідача як на
експедитора відповідальності у вигляді відшкодування збитків,
пов'язаних з втратою вантажу, є зазначені приписи діючого
законодавства і умови договору № RFF/92/03/06 LC/29 від
16.03.2006.
При цьому, посилання скаржника на неврахування судами
попередніх інстанцій факту не доставки позивачеві вантажу
перевізником ТОВ "Васт -Транс" на приймаються до уваги колегії
суддів, оскільки згідно ч. 2 ст. 932 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором
транспортного експедирування інших осіб, саме на експедитора, а не
на інших осіб, покладається відповідальність перед клієнтом за
порушення договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з
висновком судів попередніх інстанцій про підставність і
грунтовність позовних вимог, а доводи скаржника вважає такими, що
не спростовують цього висновку.
Наведене свідчить про те, що під час прийняття рішення та
постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились
порушення або неправильного застосування норм чинного
матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави
для їх скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.08.2007 у справі господарського суду міста Києва № 13/119
залишити без зміню.
Касаційну скаргу ТОВ "Альтернатів Україна" залишити без
задоволення.
Головуючий К.Грейц
Судді А.Полянський
Л.Рогач