ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 р.
№ 9/600-06 ( rs251739 ) (rs251739)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянувши
касаційну скаргу
управління житлово-комунального господарства Сумської міської
ради (далі Управління)
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
06.02.07
у справі
№ 9/600-06 ( rs251739 ) (rs251739)
господарського суду
Сумської області
за позовом
Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі
Сумської обласної дирекції (далі Компанія)
до
Управління,
Сумської міської ради (далі Рада),
Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі Виконком),
державного комунального підприємства "Шляхрембуд"
(далі Підприємство)
про
стягнення 2 113,90 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Кучма О.Л. (за дов. № 08-03-14/131-07 від 27.06.07);
- відповідачів:
Управління:
не з'явились;
Ради:
Курбатова С.С. (за дов. № 10791-1/8-8юр від 03.05.06);
Виконкому:
не з'явились;
Підприємства:
Раєв С.С. (за дов. № 392 від 31.08.07).
Ухвалою від 31.07.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утвореному розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04,
касаційна скарга Управління № 399 від 05.07.07 була прийнята до
провадження, розгляд справи призначено на 27.09.07, без початку
перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням судді Савенко Г.В. у черговій
відпустці, розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 9/600-06
( rs251739 ) (rs251739)
господарського суду Сумської області, призначеної до
перегляду в касаційному порядку на 27.09.07, створено колегію
суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -
Данилова Т.Б., Ходаківська I.П., яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на
початку судового засідання 27.09.07. Відводів складу колегії
суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представників сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 27.09.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 13.11.06 господарського суду Сумської області
(суддя Лущик М.С.) позовні вимоги Компанії задоволено повністю.
З Управління на користь Компанії стягнуто 2 113,90 грн.
боргу, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 06.02.07 Харківського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Демченко
В.О., судді -Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу
Управління залишено без задоволення, а рішення від 13.11.06
господарського суду Сумської області -без змін.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Управління звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить постанову від 06.02.07
Харківського апеляційного господарського суду скасувати, та
прийняти по справі нове рішення.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема: ст.ст. 18, 30, 31 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст.ст. 6,
12, 24 Закону України "Про дорожній рух" ( 3353-12 ) (3353-12)
.
Рада у своєму відзиві на касаційну скаргу обгрунтування,
наведенні в цій скарзі, підтримує.
У своїх відзивах на касаційну скаргу Компанія та Підприємство
щодо доводів скаржника заперечують та просять касаційну скаргу
Управління залишити без задоволення, а рішення попередніх судових
інстанцій -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи 28.07.05 між Компанією та громадянином Бідненко
Олександром Iвановичем було укладено договір страхування
заставлених транспортних засобів № В3720-001/05/СТ (далі Договір),
за яким застраховано автомобіль ВАЗ 210099 державний ВМ 0294 АВ на
страхову суму 36 600,00 грн. Зазначеним Договором визначені
страхові ризики: пошкодження або знищення транспортного засобу
внаслідок ДТП та інших подій (франшиза 1%) та угон транспортного
засобу (франшиза 5%). При цьому, судовими інстанціями встановлено,
що страховий платіж в сумі 1 532,35 грн. сплачений страхувальником
28.07.05 відповідно до квитанції № 79.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.04.06 о 21 годині 15
хвилин громадянин Бідненко О.I., керуючи автомобілем ВАЗ 21099,
рухаючись по вулиці Металургів в м.Суми в напрямку до центру
міста, в'їхав в яму правим заднім колесом на проїжджій частині
дороги, в результаті чого автомобіль був пошкоджений. Факт
дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою від
11.04.06 № 3312, виданою Сумським міським відділом УМВС України в
Сумській області. У зв'язку з викладеними обставинами
страхувальник звернувся із заявою про виплату страхового
відшкодування.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що
спеціалістами страховика, за участю страхувальника, 05.04.06
проведено огляд транспортного засобу та місця пригоди, про що
складені відповідні акти, в котрих зазначено перелік пошкоджень,
яких зазнав застрахований автомобіль та відображена схема пригоди.
Так, згідно з дослідженням спеціаліста (звіт № 62), складеного
12.04.06, матеріальний збиток завданий власникові застрахованого
автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП склав 2 445,85
грн. За вирахуванням суми франшизи, передбаченої Договором, розмір
страхового відшкодування склав 2 113,90 грн.
Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суд встановили, що
відповідно до страхового акту від 19.04.06 за № 34, п. 1.3
Договору, заяви Бідненка О.I. про виплату страхового відшкодування
та довідки-розрахунку СОФ АКБ "Укрсоцбанку" № 06-09/02-1084 від
13.04.06, страхове відшкодування в сумі 2 113,90 грн. виплачено
СОФ АКБ "Укрсоцбанку", як вигодонабувачу за Договором, в рахунок
погашення кредиторської заборгованості Бідненка О.I., про що
свідчить платіжне доручення № 939 від 21.04.06.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що
28.04.06 Компанією на адресу Підприємства в порядку регресу була
направлена претензія щодо відшкодування матеріальних збитків,
проте 10.05.06 Компанією було отримано заперечення на претензію, в
яких зазначено, що згідно п. 17.2 Контракту № 1/3 від 03.01.06 на
виконання робіт по утриманню вулично-дорожньої мережі та штучних
споруд у м.Суми за загальний їх стан відповідає уповноважений
орган Ради -Управління, з огляду на що, 20.06.06 Компанією на
адресу Управління була надіслана претензія щодо відшкодування
матеріальних збитків, проте Управління у відповіді на претензію в
досудовому порядку відшкодувати збитки відмовилось, посилаючись на
те, що дорога по вулиці Металургів у м.Суми не відремонтована у
зв'язку з недостатнім фінансуванням.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом
відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових
умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність
прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та
заподіянням шкоди та вина. Таким чином, той, хто заподіяв шкоду,
звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно
не з його вини.
Відповідно до вимог ст. 1191 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою,
має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі
виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений
законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що за змістом ст. 993 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.
27 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
до страховика,
який виплатив страхове відшкодування за договором майнового
страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке
страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування,
має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду
України бере до уваги, що згідно ст. 24 Закону України "Про
дорожній рух" ( 3353-12 ) (3353-12)
від 30.06.93 № 3353-XII власники доріг
або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення
безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні.
При виконанні робіт по утриманню автомобільних доріг
дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку
повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі
обліку і аналізу дорожньо-транспортних подій, результатів
обстежень і огляду автомобільних доріг, і передусім на аварійних і
небезпечних ділянках та у місцях концентрації
дорожньо-транспортних подій.
За приписом п.п. 2, 5 Єдиних правил ремонту і утримання
автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил
користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 30.03.94 № 198 ( 198-94-п ) (198-94-п)
(далі Правила)
ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів),
що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється
дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери
управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній
власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними
організаціями.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи
дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів
та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані
забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню
пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню
учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і
дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
За змістом п. 11 Правил власники дорожніх об'єктів або
уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації,
зокрема, зобов'язані: постійно контролювати експлуатаційний стан
усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені
пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості
це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками,
сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями
відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;
своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про
строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів,
стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних
ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; відшкодовувати в
установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних
засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок
незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
За змістом ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до власних повноважень управління
житлово-комунального господарства Ради відносяться повноваження -
управління об'єктами житлово-комунального господарства,
побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що
перебувають у комунальній власності відповідних громад,
забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації,
необхідного рівня якості послуг населення.
Пунктом 2.1.1 рішення Сумської міської ради від 30.11.05 №
1490-МР "Про Положення про управління житлово-комунального
господарства Сумської міської ради" передбачено, що Управління
управляє об'єктами житлово -комунального господарства, що
перебувають у комунальній власності територіальної громади міста
Суми, забезпечення їх належного утримання та ефективної
експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, які надаються
населенню.
Управління від імені власника доріг виступає замовником по
виконанню робіт по утриманню, ремонту вулиць і доріг і є
контролюючою, відповідальною за загальний стан вулично-дорожньої
мережі міста організацією.
Окрім того, Управління є окремою юридичною особою, що має
право укладати відповідні договори з іншими юридичними особами, як
надавачами відповідних послуг, а також Управління складає графіки
проведення
обстеження і ремонту доріг, акти приймання-передачі робіт та
інші відповідні документи, планує і розраховує фінансування робіт
та діє згідно Положення про управління житлово-комунального
господарства та інших нормативно-правових актів України.
Щодо посилань Управління на ту обставину, що у 2005 році
Підприємством було не в повному обсязі виконані роботи з поточного
ремонту дороги по вул.Металургів, то вони не можуть бути прийняті
до уваги, оскільки всупереч вимог ст.ст. 32, 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підтвердження
зазначеного до попередніх судових інстанцій відповідних доказів
надано не було.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені Управлінням в касаційній
скарзі, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними
по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для
справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу управління житлово-комунального господарства
Сумської міської ради № 399 від 05.07.07 залишити без задоволення.
Постанову від 06.02.07 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 9/600-06 ( rs251739 ) (rs251739)
господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська