ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 р.
№ 5/2378
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Кочерової Н.О.
суддів
Рибака В.В. Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на рішення
від 07.06.2007 господарського суду Житомирської області
у справі
№ 5/2378
за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача
Державного підприємства "Коростишівський спиртовий комбінат"
Концерну "Укрспирт" приватне підприємство "Мірал"
про
стягнення 186 517,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 дов. від 03.03.2005
від відповідача Крижня В.А. директор, Олексіюк О.В. дов. від
26.06.2007
від третьої особи не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1
звернувся до господарського суду з позовом до Державного
підприємства "Коростишівський спиртовий завод" про стягнення 186
517,80 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначав, що згідно
договоруНОМЕР_1 від 07.06.05 про відступлення права вимоги
відповідач повинен сплатити борг в сумі 186 517,80 грн., що
підтверджується накладними, векселем, актом Контрольно-ревізійного
управління в Житомирській області.
03.11.2005 року позивач збільшив позовні вимоги і просив
стягнути борг в сумі 186 517,80 грн., а також 24 245,00 грн. пені,
13 056,20 грн. штрафу, 1 305,50 грн. інфляційних втрат, 1 992,90
грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від
06.06.2006 замінено відповідача на його правонаступника - Державне
підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат" Концерну
"Укрспирт".
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
07.06.2007 (суддя Давидюк В.К.) в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що
позов подано після спливу строку позовної давності.
Разом з тим зазначав, що позовні вимоги не грунтуються на
вимогах чинного законодавства, оскільки ПП "Мірал" та ПП ОСОБА_1
уклали договір від 07.06.2005 року про відступлення права вимоги
за договором поставки від 01.04.2002, зобов'язання по якому вже не
існували.
В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1 просить скасувати рішення господарського суду та прийняти
нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що 01.04.2002 між Державним
підприємством "Коростишівський спиртовий комбінат" та приватним
підприємством "Мірал" укладено договір поставки зерна в кількості
5 000 тон по ціні: жито - 390 грн., пшениця - 420 грн.,
кукурудза - 500 грн. за одну тону.
Пунктом 3.2.1 договору сторони погодили, що оплата має
проводитись після фактичного отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2005 між приватним
підприємством "Мірал" та позивачем - приватним підприємцем ОСОБА_1
укладено договірНОМЕР_1 про відступлення права вимоги, згідно
якого до позивача перейшло право вимоги від Державного
підприємства "Коростишівський спиртовий завод", правонаступником
якого є Державне підприємство "Коростишівський спиртовий комбінат"
за договором від 01.04.2002 в сумі 186 517,80 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що 09.06.05 року позивач
повідомив боржника про відступлення права вимоги, яке відповідач
отримав 10.06.06 року згідно поштового повідомлення про вручення.
Відповідно до п.8 зазначеного договору приватне підприємство
"Мірал" зобов'язувалось передати позивачу всі відповідні
документи, з яких випливає право вимоги, щодо відступлення за цим
договором.
Господарським судом встановлено, що 09.06.2005 позивач
надіслав відповідачеві вимогу про сплату боргу, яку останній
залишив без відповіді і без задоволення.
Статтею 514 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закріплено, що до нового
кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в
обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 518 цього Кодексу первісний кредитор у
зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які
засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою
для їх здійснення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що первісний кредитор передав позивачеві при
укладенні договоруНОМЕР_1 від 07.06.2005 про уступку права вимоги
документи, зокрема: договір б/н від 01.04.2002, накладні НОМЕР_2
від 30.04.2002, НОМЕР_3 від 17.05.2002, НОМЕР_4 від 19.06.2002,
простий вексель.
Так, згідно договору від 01.04.2002, первісний кредитор
зобов'язувався поставити зерно, а відповідач зобов'язувався
оплатити зерно (пшеницю, жито) після отримання товару.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну давність застосовуються до позовів,
строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло
раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Господарський суд першої інстанції правомірно застосував
норми чинного ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до спірних правовідносини з
поставки зерна які виникли в 2002 році, оскільки строк позовної
давності встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув
до набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати
його виконання у будь - який час.
Статтею 256 цього Кодексу передбачено, що позовна давність -
це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою
про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, загальна позовна
давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або
могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його
порушила.
Зокрема, пунктом 5 наведеної статті передбачено, що за
зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений
момент вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли
у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання
зобов'язання.
Отже, перебіг позовної давності за зобов'язаннями між
сторонами у справі почався з часу, коли у кредитора виникло право
пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме з моменту
поставки зерна, який визначений у накладних НОМЕР_2 від 30.04.2002
року, НОМЕР_3 від 17.05.2002 року, НОМЕР_4 від 19.06.2002 року.
Оскільки остання накладна датована 19.06.2002, строк по ній
закінчився 19.06.2005 року.
Господарський суд, враховуючи що позов подано 25.08.2005
правомірно встановлено, що останній подано з пропуском строку
позовної давності.
Суд дав належну оцінку виданому відповідачем 06.08.2002
простому векселю НОМЕР_5 на суму 186 517, 80 грн. правомірно
встановивши, що зобов'язання по договору від 01.04.2002 з його
видачею припинилися. Наведене свідчить про те, що ПП "Мірал" та ПП
ОСОБА_1 уклали договір від 07.06.2005 року про відступлення права
вимоги за договором від 01.04.2002 року, зобов'язання по якому вже
не існували.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони фактично зводяться до
намагань односторонньої оцінки доказів на користь позивача.
Враховуючи наведене, постановлене судове рішення відповідає
вимогам закону і обставинам справи і підстав для його скасування
не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
залишити без задоволення, а рішення від 07.06.2007 господарського
суду Житомирської області у справі № 5/2378 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко