ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 р.
№ 43/193а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Рогач Л.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційного подання
В.о. прокурора м. Слов'янська
на постанову
від 24.10.2005 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 43/193а
господарського суду
Донецької області
за позовом
Прокурора м. Слов'янська в особі Слов'янської міської ради,
м. Слов'янськ
до
за участю третіх осіб:
1. Виконавчого комітету Слов'янської міської ради;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К"
1. Управління архітектури та градобудівництва міської ради;
2. Донецького обласного головного управління земельних
ресурсів м. Донецька
про
визнання недійсним рішення Слов'янського міськвиконкому
договору купівлі-продажу земельної ділянки, державного акта на
право власності на земельну ділянку та повернення її до власності
Слов'янської міської ради
в судовому засіданні взяли участь представники :
від прокуратури:
від позивача:
не з'явились
не з'явились
від відповідача-1:
не з'явились
від відповідача-2:
від третіх осіб:
Величко О.В. (довіреність від 25.09.2007р. б/н)
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя
Зубченко I.В.) від 12.08.2005 року, залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду (головуючий
суддя -Кулебякін О.С., судді -Волков Р.В., Скакун О.А.) від
24.10.2005 року, у справі № 43/193а в задоволенні позову
відмовлено повністю.
В касаційному поданні в.о. прокурора м. Слов'янська просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 24.10.2005 року та прийняти нове рішення, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
ст.10 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст.ст.127, 128
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
У запереченні на касаційне подання Слов'янська міська рада
просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційне
подання без задоволення.
Заслухавши заперечення на касаційне подання представника
відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконавчим
комітетом Слов'янської міської ради 20.03.2002 року прийнято
рішення № 136 про передачу у власність ТОВ "Воропаєв і К"
земельної ділянки площею 0,9479 га, яка розташована по вул.
Комахова у місті Слов'янську. На підставі зазначеного рішення між
Слов'янською міською радою та ТОВ "Воропаєв і К" 28.05.2002 року
укладено договір купівлі-продажу землі. Вказаний договір
посвідчено приватним нотаріусом Панченко А.В., на підтвердження
права власності на землю покупцю видано державний акт від
27.01.2003 року.
За результатами перевірки додержання вимог земельного
законодавства прокурором міста Слов'янська заявлений позов в
інтересах Слов'янської міської ради про визнання недійсними
договору купівлі-продажу землі від 28.05.2002 року, рішення
Слов'янського міськвиконкому № 136 від 20.03.2002 року, а також
державного акта на право власності на земельну ділянку від
27.01.2003 року. Крім того, прокурор вимагає повернення сторін за
угодою купівлі-продажу землі в первісний стан.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням норм земельного
законодавства. Зокрема, на думку прокурора продаж земельної
ділянки, відповідно до частини 2 ст. 127 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, мав відбуватись на конкурентних засадах
(аукціон, конкурс) оскільки Товариство з обмеженою
відповідальністю "Воропаєв і К" не є власником об'єктів нерухомого
майна, що знаходиться на земельній ділянці. Зазначеним товариством
не було подано належних документів, необхідних для прийняття
рішення щодо продажу землі, зокрема, правовстановлюючих документів
на об'єкти нерухомості. Крім того, прокурор вважає, що продаж
землі здійснено в порушення ст.83 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, оскільки, вказана норма забороняє передачу в приватну
власність земель суспільного користування. У позові також
зазначено, що відчуження землі під розміщення керамічного ринку
суперечило генеральному плану та правилам містобудування.
Слов'янська міська рада, виконавчий орган міської ради,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К" проти
позовних вимог заперечували, посилались на законність рішення та
угоди про відчуження землі.
У відповідності до пункту 2 роз'яснень президії Вищого
господарського суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35
( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
підставою для визнання акта недійсним є
невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Виходячи з цього прокурор, під час судового розгляду, мав довести,
що рішення виконавчого комітету Слов'янської міської Ради
суперечить вимогам законодавства або прийняте з порушенням
компетенції виконавчого органу міської ради. Проте, із матеріалів
справи такого не вбачається.
Так, доводи прозову про те, що земля повинна була продаватись
на конкурентних засадах суперечать змісту ст.ст. 127, 134
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та фактичним обставинам
справи.
Зокрема, частина 2 ст. 127 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, прямо вказує на те, що конкурентний спосіб відчуження
землі не застосовується у випадках викупу земельних ділянок, на
яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців
цих ділянок. Стаття 134 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначає, які само земельні ділянки державної або комунальної
власності підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних
торгах): це земельні ділянки під забудову, тобто вільні від
будь-яких об'єктів нерухомого майна. Разом з цим, матеріали справи
безспірно свідчать про наявність на придбаній Товариством з
обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К" земельній ділянці
об'єктів нерухомості, що належать товариству.
Так, у розділі 2 сертифікату експертної грошової оцінки
земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка є
предметом спору, зазначено, що на ділянці знаходяться будівлі і
споруди відновленою вартістю 959 968 грн. Заперечення прокурора
щодо недостовірність відомостей, зазначених у сертифікаті ні чим
не підтверджені, а тому правомірно не взяті судами до уваги.
Оцінюючи доказове значення сертифікату грошової оцінки, суди вірно
врахували, що цей документ складено компетентною особою -
експертом Хорощиловим М.С., який має сертифікат на право
здійснення експертної оцінки землі. Крім того, із долучених до
матеріалів справи фототаблиць видно, що на спірній земельній
ділянці дійсно знаходяться певні споруди, зокрема, огородження,
прилавки під навісами тощо.
Належність вищевказаних об'єктів Товариству з обмеженою
відповідальністю "Воропаєв і К", матеріалами справи доведена. Так,
згідно до довідки про балансову належність від 11.05.2005 року
станом на 05.03.2002 року на балансі підприємства рахувались такі
основні засоби, розташовані на керамічному ринку: торгові прилавки
під навісом у кількості 450 шт., вартістю 13 840 грн.; асфальтове
покриття 14 321 грн. Договором підряду на капітальне будівництво
від 30.05.2001 року, актами прийомки виконаних робот, іншими
долученими до справи документами підтверджується проведення за
рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і
К" робіт по благоустрою Керамічного ринку, що знаходиться за
адресую: Привокзальна площа, м. Слов'янськ на земельній ділянці,
яка в подальшому була викуплена товариством.
Стаття 181 Цивільного кодексу України, який набув чинності з
01.01.2004 року, відносить до нерухомих речей (майна) об'єкти
розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим
без їх знецінення та зміни їх призначення. Саме до таких об'єктів
слід відносити майно Керамічного ринку, що знаходиться на балансі
Товариства з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К" та створене
за рахунок коштів останнього.
Стверджуючи про відсутність на спірній ділянці об'єктів, які
належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К",
прокурор посилається виключно на формальні обставини: відсутність
державної реєстрації та вводу в експлуатацію цих об'єктів. Втім,
на час продажу землі закон не пов'язував виникнення права
власності на нерухоме майно з його державною реєстрацією або
вводом в експлуатацію. Тому касаційна інстанція погоджується з
тим, що доводи прокурора в цій частині жодним чином не свідчать
про те, що майно, яке фактично існує і створене за рахунок
Товариства з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К" не є
власністю останнього.
Дійсно, перебування майна на балансі підприємства не є
безспірним доказом права власності. Втім, у пункті 7 роз'яснень
президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 року №
02-5/225 ( v_225800-94 ) (v_225800-94)
зазначено, що одним із основних критеріїв
визнання законності володіння майном і відображення його на
балансі є, зокрема, джерела фінансування. Як зазначено вище,
роботи, пов'язані з благоустроєм території Керамічного ринку,
фінансувало Товариство з обмеженою відповідальність "Воропаєв і
К", тому саме товариству належать об'єкти збудовані під час
проведення відповідних робіт. Апеляційна інстанція також виходить
із того, що ст.49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
презюмує добросовісність (правомірність) володіння майном.
Оскільки, зворотне не доведено під час судового розгляду
Товариство з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К" слід
вважати особою, яка правомірно володіє об'єктами, що знаходяться
на території Керамічного ринку. Крім того, суду не подавалось
доказів того, що ці об'єкти належать іншій особі або є безхазяйним
майном.
Таким чином, суди дійшли до правильного висновку про
відсутність підстав для продажу спірної ділянки на конкурентних
засадах. Рішення міськвиконкому про продаж земельної ділянки
шляхом прямого викупу власником об'єктів нерухомого майна, що
знаходяться на цій ділянці, на думку апеляційної інстанції,
діючому законодавству не суперечить.
Під час судового розгляду не знайшли підтвердження і доводи
прокурора про неподання Товариством з обмеженою відповідальністю
"Воропаєв і К" всіх необхідних, для викупу земельної ділянки,
документів. Вичерпаний перелік таких документів наведений у
частині 2 ст. 128 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, вимоги
якої відповідачами додержані.
Посилання прокурора на те, що продаж землі здійснено з
порушенням вимог ст. 83 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
спростовуються наступним.
Зазначена норма забороняє передачу у власність земель
загального користування (майдани, вулиці, проїзди, тощо). Межі цих
земель (червоні лінії) визначаються міськими радами та їх
виконавчими органами (ст. 14 Закону України "Про планування і
забудову території" ( 1699-14 ) (1699-14)
). Згідно до письмових пояснень
начальника управління архітектури та містобудування м. Слов'янська
від 05.07.2005р. земельна ділянка, яка передана у власність
Товариству з обмеженою відповідальністю "Воропаєв і К", згідно до
планувальної документації до генерального плану розвитку м.
Слов'янська, розташована за межами червоної лінії вулиці Комакова
і Привокзальної площі в полосі відводу залізниці. Викладене,
підтверджується також наданою суду викопіровкою ПДП Залізничний,
складеною управлінням архітектури та містобудування м.
Слов'янська.
Посилання прокурора на порушення санітарних норм
документально не підтверджені, тому не можуть братись до уваги.
Оцінюючи обгрунтованість доводів позову, суди взяли до уваги
і висновки Донецького обласного управління земельних ресурсів щодо
відсутності порушень земельного законодавства під час продажу
спірної земельної ділянки. Враховано і те, що ця ділянка раніше
знаходилась в орендному користуванні у Товариства з обмеженою
відповідальністю "Воропаєв і К". У відповідності до ст. 10 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
орендар мав переважне право
на одержання орендованої землі у власність за умови, що він
сплачує ціну, за яку вона продається. Iз матеріалів справи
вбачається, що товариство погодилось з ціною продажу, а пропозицій
більш високої ціни від інших осіб не находило. Тому, продаж землі
її орендареві повністю відповідав встановленим законом гарантіям
прав орендарів земельних ділянок.
Спірне рішення міськвиконкому прийняте в межах наданих йому
повноважень. Згідно до ст. 51 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
виконавчим органом міської ради є
виконавчий комітет міської ради. Рішенням Слов'янської міської
ради від 15.04. 1998 року № 38-1-23 виконавчому комітету передані
повноваження ради з вирішення питань, пов'язаних з регулюванням
земельних відносин.
Таким чином, рішення виконавчого комітету Слов'янської
міської ради від 20.03.2002 року № 136 прийняте у відповідності до
вимог земельного законодавства та в межах компетенції
Слов'янського міськвиконкому, а тому у судів не було правових
підстав для визнання цього рішення недійсним.
Згідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на час
укладення договору, недійсною є угода, що не відповідає вимогам
закону. Втім, спірний договір підписано повноважними
представниками сторін, його зміст не суперечить закону. Сторонами
за договором додержані вимоги ст. 132 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
щодо істотних умов договору купівлі-продажу земельної
ділянки. У відповідності до частини 3 вказаної статті договір
посвідчений нотаріально.
З огляду на вказане, не вбачається підстав для застосування
наслідків передбачених частиною 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта від
27.01.2003 року на право власності на земельну ділянку вірно не
задоволено судами, оскільки акт видано відповідно до рішення
міськвиконкому та договору купівлі-продажу, які діючому
законодавству не суперечать.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства
в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання в.о. прокурора м. Слов'янська на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 24.10.2005 року у
справі № 43/193а залишити без задоволення, постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 24.10.2005 року у справі №
43/193а -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
Л.Рогач