ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2007 р.
№ 2-2/2963-2005
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської I.П.,
розглянула
касаційну скаргу
виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (далі
Виконком)
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
07.06.05
у справі
№ 2-2/2963-2005
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Амід" (далі
Товариство)
до
Виконкому
про
визнання договору недійсним
В засіданнях взяли участь представники:
- позивача:
Олондарь М.Б. (за дов. б/н від 01.08.07)
- у судовому засіданні 13.09.07, 27.09.07;
- відповідача:
не з'явились.
Ухвалою від 23.07.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Данилової Т.Б., Ходаківської I.П. касаційна скарга
Виконкому № 1546/24/01-55 від 01.07.05 була прийнята до
провадження, розгляд справи призначено на 13.09.07, без початку
перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської
I.П. у черговій відпустці розпорядженням від 12.09.07 заступника
Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи №
2-2/2963-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим,
призначеної до перегляду в касаційному порядку на 13.09.07, було
створено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков
Є.В., судді -Кравчук Г.А., Муравйов О.В.
У зв'язку з неявкою представника Виконкому у судове засідання
ухвалою від 13.09.07 Вищого господарського суду України розгляд
справи було відкладено на 27.09.07, без початку перегляду справи
по суті.
Вказані ухвали суду були направлені сторонам у справі в
установленому порядку, документів які б свідчили про її
неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду
України не надходило, отже усіх учасників судового процесу
відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 27.09.07
будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового
процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 27.09.07 представники Виконкому не
з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду
учасників судового процесу було попереджено, що неявка без
поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення
розгляду справи на інші строки, а від Виконкому повідомлень щодо
неможливості участі у судовому засіданні 27.09.07 до колегії
суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа
розглядається за наявними матеріалами справи за участі
представника Товариства.
У зв'язку з значною завантаженістю суддів Кравчука Г.А.,
Муравйова О.В. та виходом суддів Данилової Т.Б., Ходаківської I.П.
з відпустки, розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України для розгляду справи № 2-2/2963-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим, призначеної до
перегляду в касаційному порядку на 27.09.07, створено колегію
суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська I.П.,
яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представника Товариства повідомлено на
початку судового засідання 27.09.07. Відводів складу колегії
суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85
та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 27.09.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 20.01.05 господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Толпиго В.I.) позовні вимоги Товариства
задоволено.
Визнано недійсним договір "Про участь у комплексному
соціально-економічному розвитку міста" від 02.04.04, укладений між
Виконкомом та Товариством.
З Виконкому на користь Товариства стягнуто 85,00 грн.
Державного мита та 118,00 грн. Витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 07.06.05 Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Заплава
Л.М., судді -Латинін О.А., Лисенко В.А.) апеляційну скаргу
Виконкому залишено без задоволення, а рішення від 20.01.05
господарського суду Автономної Республіки Крим без змін.
Вказану судові рішення мотивовані тим, що відсутність
обов'язків Виконкому за спірним договором свідчить про відсутність
справедливості при його укладанні, у зв'язку з чим такий договір є
невигідним для Товариства та таким, що суперечить меті його
діяльності -отримання прибутку. Крім того, суди першої та
апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що спірний
договір суперечить бюджетному законодавству, оскільки надходження
передбачені таким договором по зазначеному у ньому коду бюджетної
класифікації "Iнші надходження" ставляться до загального
бюджетного фонду, в той час як ч. 8 ст. 13 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
створення позабюджетних фондів органами
державної влади та місцевого самоврядування не допускається.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Виконком звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.01.05
господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від
07.06.05 Севастопольського апеляційного господарського суду
скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального права,
а саме: ст.ст. 2, 11, 203, 626, 627, 648 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 27 Закону України "Про планування і
забудову територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
, ч. 8 ст. 13 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, рішення Сімферопольської міської ради № 177
від 15.07.03, яким затверджено Положення про порядок формування
фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури
Сімферопольської міської ради, ст. 27, 73 Закону України "Про
органи місцевого самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить касаційну скаргу Виконкому залишити без задоволення, а
оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи 02.04.04 між Виконкомом та Товариством було
укладено договір про участь у комплексному соціально-економічному
розвитку міста при будівництві малоповерхової і багатоповерхової
житлової забудови по вул.Балаклавській на земельній ділянці площею
3,4 га, надалі наданому Товариству в оренду терміном на 3 року за
договором оренди від 26.04.04.
При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що фактично спірний договір укладено на
виконання Положення "Про порядок формування фонду розвитку
інженерної і соціальної інфраструктури Сімферопольської міської
ради", яке затверджене рішенням № 177 від 15.07.03 позачергової
11-сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради, яким
передбачається одноразова передача засобів як участь в
комплексному соціально-економічному розвитку, реконструкції
об'єктів на знов представлених в користування земельних ділянках,
які зараховуються до міського бюджету. При передачі даних засобів
до фонду розвитку інженерної та соціальної інфраструктури міста,
порядок формування якого встановлений даним Положенням, необхідно
указувати код платежу -24060300 "Iнші надходження", найменування
платежу "на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури
міста".
Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суд встановили, що за
спірним договором Товариство взяло на себе зобов'язання:
перелічити на розвиток інженерної інфраструктури міста 725 000,00
грн. в місцевий бюджет з зазначенням коду платежу 24060300;
виділити Виконкому 1 102,00 м.кв. корисної площі житла для
загальноміської черги або оплатити Виконкому вартість квартир за
ціною, обумовленої виходячи з опосередкованої вартості будівництва
житла по регіонам України, затвердженої Держбудом України на
момент здачі житлових будинків в експлуатації; сплачувати орендну
сплату в місцевий бюджет з моменту державної реєстрації договору
оренди, забезпечити цільове використовування земельної ділянки,
здати об'єкт в експлуатацію.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до п. 7 розділу "а" ст. 27 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
органи виконавчої
влади мають право винятково на договірній основі залучати юридичні
особи незалежно від форми власності до участі в комплексному
соціально-економічному розвитку міст, сіл, селищ, координувати цю
роботу на місцях на відповідній території.
Згідно ст. 648 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
договір укладається на підставі обов'язкового для сторін правового
акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки
Крим чи органу місцевого самоврядування, зміст такого договору має
відповідати цьому правовому акту.
Статтею 627 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сторони є
вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості. Для чинності правочину необхідно,
щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним
засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний
обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і
відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у
належній формі і був спрямованим на реальне настання правових
наслідків, що ним обумовлені.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути
на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання
господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю
або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання
рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з
моменту його виконання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує,
що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених
законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити
цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна
мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені
ним.
Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені,
зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)
вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є також правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність
правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або
інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах,
встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним (оспорюваний правочин).
Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від
28.04.78 № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана
недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом.
В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті
обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та
настання визначених юридичних наслідків.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною,
господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з
якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання
відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону,
додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за
угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по
суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в
контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у
даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами у
комплексі, у зв'язку з чим вбачається, що судовими інстанціями
було неповно досліджено обставини справи та не надано їм належної
правової оцінки.
Так, без належної уваги та правової оцінки з боку суду першої
та апеляційної інстанцій залишилися такі обставини, як вплив на
волевиявлення Товариства при укладенні спірної угоди; дії
Виконкому щодо обмеження свободи волі Товариства при укладенні
спірного договору; обставини, щодо можливості Товариства
відмовитись від укладення спірної угоди; обставини щодо
оскарження, скасування та визнання недійсним в установленому
законом порядку рішення № 177 від 15.07.03 позачергової 11-сесії
XXIV скликання Сімферопольської міської ради. Належне з'ясування
та оцінка судом цих та інших обставин, які мають істотне значення,
є необхідними для правильного вирішення даного спору.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
місцевим та апеляційним судами не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України
наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції
касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення, ухвалені
у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Сімферопольської
міської ради № 1546/24/01-55 від 01.07.05 задовольнити частково.
Рішення від 20.01.05 господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 07.06.05 Севастопольського
апеляційного господарського суду у справі № 2-2/2963-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
I.Ходаківська