Б-39/22-07 Щодо правомірності накладення арешту на банківські рахунки та майно боржника з метою забезпечення майнових вимог - Текст документа

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2007

( суддя Швидкін А.О.)

прийнято заяву СТОВ "Агросвіт" до розгляду, порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Олександрівське - 2000", призначено дату проведення підготовчого засідання суду, зобов'язано боржника надати відомості про загальну суму заборгованості перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості по податках і зборах

( обов'язкових платежах)

, відомості про наявне у боржника майно, у тому числі і кошти, які знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансово -кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово -кредитних установ, введено мораторій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 у справі № Б-39/22-07

( Колегія суддів: Погребняк В.Я., Гончар Т.В., Iстоміна О.А.)

ухвалу господарського суду Харківської області від 26.02.2007 у справі № Б-39/22-07 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, СТОВ "Агросвіт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26.02.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2007 у справі №Б-39/22-07, посилаючись на порушення з боку судів попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

СТОВ "Агросвіт", звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Олександрівське-2000" просило з метою забезпечення майнових вимог накласти арешт на банківські рахунки боржника та на його майно.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12) господарський суд за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою має право вжити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, в тому числі передбачені статтею 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) .

Згідно зі статтею 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) , забезпечення позову допускається в будь -якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, порушуючи провадження у даній справі, господарський суд пунктом 5 ухвали суду від 26.02.2007 року ввів мораторій, а саме : заборонив стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; заборонив нарахування неустойки ( штраф, пеня), інших фінансових

( економічних )

( економічних ) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)

. З метою забезпечення грошових вимог кредиторів заборонив власнику майна боржника або уповноваженому ним орану вчиняти дії щодо реорганізації

( злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення)

чи ліквідації юридичної особи -боржника; створювати юридичні особи або брати участь в інших юридичних особах; створювати філії та представництва; виплачувати дивіденди ; заборонив проводити емісії цінних паперів; виходити із складу учасників боржника юридичної особи, набувати у акціонерів раніше випущені акції боржника; заборонив посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому органу або іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майнових активів боржника, у тому числі пов'язані з передачею у тимчасове ви користування або продажем, виключаючи цінні папери, валютні цінності.

Тобто, господарський суд зупинив виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань, щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинив заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань, щодо сплати податків і зборів

( обов'язкових платежів)

застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, чим забезпечив недоторканість до майна боржника з метою зберігання ліквідаційної маси боржника, до введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майном.

Суд апеляційної інстанції, обгрунтовано в постанові від 11.06.2007 зазначив, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами які передбачені ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) .

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, заявником не доведено і не підтверджено документально, що невжиття запобіжних заходів у вигляді арешту банківських рахунків боржника та у вигляді арешту його майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, крім того, вважає, що згідно з вимогами ст.67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12) , позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, вказана норма не передбачає можливості одночасного застосування арешту на майно та арешту грошових коштів, які належать боржнику.

Суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що застосування таких заходів призведе до неможливості оперативно -господарської діяльності боржника, тобто призведе до повної заборони здійснювати перерахування коштів, передачу майна, укладання угод, необхідних для провадження оперативно -господарської діяльності підприємства, та що суд першої інстанції правомірно і обгрунтовано не задовольнив вимогу заявника СТОВ "Агросвіт" про забезпечення його майнових вимог шляхом накладення арешту на банківські рахунки боржника та на його майно.