8/130"Д" Про зобов'язання внести зміни до договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом полігону залізобетонних виробів - Текст документа

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про зміну договору купівлі-продажу від 01.12.2000р. незавершеного будівництвом полігону залізобетонних виробів, за останньою редакцією позовних вимог просить спонукати відповідача внести зміни до договору, виклавши пункт 5.3. договору в наступній редакції "5.3.Виконувати умови продажу об'єкта на аукціоні, а саме: 5.3.1 Розібрати об'єкт протягом одного року з моменту підписання змін до договору; 5.3.2 В той же строк здійснити впорядкування земельної ділянки та здати її Харитонівській сільській раді"; позовні вимоги мотивовано статтею 652 Цивільного кодексу України (435-15) , з огляду на об'єктивні причини неможливості виконати договірні зобов'язання за договором купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, завдання підприємству значної шкоди розірванням договору.

Позивач стверджував, що при придбанні підготовленого відповідачем для приватизації об'єкту йому не було відомо та не могло бути відомо про невідповідність його місця розташування санітарним нормам відповідно до цільового призначення об'єкту, що вплинуло на укладення угоди.

Відповідач вказав, що за приписами чинного законодавства зміни до спірного договору може бути внесено лише за судовим рішенням.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.03.2007р. (суддя Давидюк В.К.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі з мотивів його необгрунтованості, суперечності запропонованим позивачем змін Положенню про внесення змін до договорів купівлі-продажу спірного мана, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 29.10.1998р. № 2041 (z0717-98) , як такі, що призведуть до зменшення загального обсягу інвестицій, порушать умови продажу об'єкту на конкурсі.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. (головуючий суддя -Гулова А.Г., судді Пасічник С.С., Шкляр Л.Т.) рішення господарського суду залишено без змін з підстав його відповідності матеріалам справи та вимогам законодавства, вказано, що, здійснюючи підприємницьку діяльність на свій страх та ризик, позивач повинен був передбачати можливе перепрофілювання об'єкту. Також апеляційна інстанція визнала недоведеними позивачем належними та допустимими доказами обставини справи, з якими законодавець пов'язує можливість внесення змін до договору за статтею 652 Цивільного кодексу України (435-15) .

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що суди невірно застосували норми матеріального права, зокрема, статтю 652 Цивільного кодексу України (435-15) , та не застосували частину 1 статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) , оскільки позивачем було доведено належними та допустимими у справі доказами неможливість виконання договірних зобов'язань в попередній редакції.

Відповідач направив відзив, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін з огляду на її відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Правовідносини сторін з питань приватизації об'єктів незавершеного будівництва регулюються законодавством України про приватизацію з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) ; також питання підстав та порядку внесення змін до договору регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (436-15) .

За статтею 652 Цивільного кодексу України (435-15) у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором, або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Для зміни договору необхідна одночасна наявність таких умов, як укладення договору, виходячи з того, що така зміна не настане, зумовленість зміни обставин причинами, які заінтересована сторона не могла усунути, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, із суті договору або звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Якщо ж сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, то договір може бути змінено за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Водночас запропонована стороною редакція змін до договору не повинна суперечити чинному законодавству України, що має бути встановлено судом при розгляді справи.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України (436-15) встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами, в газеті "Відомості приватизації № 41 (128) від 25.10.2000р. було опубліковано оголошення про умови аукціону з продажу об'єкту незавершеного будівництвом полігону залізобетонних виробів, що передбачали завершення будівництва протягом 5 років, можливе перепрофілювання первісного призначення об'єкту, заборону його продажу до введення об'єкту в експлуатацію; 01.12.2000р. сторонами було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту - полігону залізобетонних виробів для централізованого забезпечення фундаментними блоками і кільцями об'єктів водопостачання, розташованого в м. Коростишів, будівельна дільниця 19, виробнича база ДП ПМК-159 ВАТ "Житомирводбуд" на земельній ділянці 1,3 га. За умовами договору покупець зобов'язався прийняти об'єкт незавершеного будівництва та сплатити за нього 23000грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до розділу 5 до обов'язків покупця за вказаним договором віднесено також виконання умов об'єкту на аукціоні, а саме завершення будівництва протягом п'яти років, можливе перепрофілювання первісного призначення, заборона продажу об'єкту до завершення будівництва та введення його в експлуатацію. За пунктом 11.1. договору внесення змін та доповнень до нього можливе лише за згодою сторін.

Також судами встановлено, що 20.10.2005р. позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва полігону, оскільки земельна ділянка не відповідає вимогам будівництва, про що складено акт; висновок про неможливість використання придбаного об'єкту під будівництво полігону підтверджується також висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9574 від 15.01.2007р.

Як зазначено в постанові апеляційної інстанції, 02.11.2005р. позивач звернувся до відповідача з листом № 51 про внесення змін до договору купівлі-продажу на продаж під розбирання; 16.11.2005р. відповідач повідомив про неможливість таких змін до договору, оскільки зменшиться загальний обсяг відповідальності покупця, що заборонено чинним законодавством.

В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін у пункт 5.3 договору у запропонованій ним редакції; судом встановлено, що на потязі судового розгляду справи позивач неодноразово змінював редакцію своїх пропозицій по зміні договору.

Розглянувши позовні вимоги, суди дійшли висновку про відсутність належних та допустимих доказів у підтвердження позивачем підстав для внесення змін у договір в порядку статті 652 Цивільного кодексу України (435-15) , а наведені ним обставини не спростовують передбаченої при продажу об'єкту умови щодо можливості його перепрофілювання; позивач діяв на власний ризик та повинен був розраховувати на настання обставин щодо перепрофілювання первісного призначення придбаного об'єкта.

Однак з матеріалів справи вбачається, що обставиною, на істотність якої посилається позивач, є саме відмова комісії Коростишівської районної державної адміністрації надати дозвіл на будівництво на даній земельній ділянці з точки зору архітектурно-планувальних умов, санітарних норм і протипожежних розривів. Таким чином, для правильного вирішення спору, судам належало з'ясувати, чи виходили сторони при укладенні договору з того, що придбаний об'єкт не буде відповідати санітарним нормам, архітектурно-планувальним умовам та протипожежним розривам, передбаченим для полігону залізобетонних виробів, чи міг позивач усунути цю невідповідність, чи позбавляє ця обставина заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору тощо.

Саме по собі передбачене договором право позивача на перепрофілювання об'єкту, не означає, що позивач укладав договір, виходячи з невідповідності об'єкту його цільовому призначенню, чи розраховував на таке.

Таким чином суди, відмовляючи у задоволенні позову, не з'ясували істотних обставин справи, з якими законодавець пов'язує застосування статті 652 Цивільного кодексу України (435-15) , що суперечить приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Також суди не застосували при вирішення спору приписи статті 188 Господарського кодексу України (436-15) , не з'ясувавши, чи містять матеріали справи докази направлення позивачем відповідачу пропозицій щодо внесення змін до конкретної статті договору у певній редакції, що відповідають предмету позову. Адже, розглядаючи спір, суди повинні враховувати, що в силу приписів статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорювані права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України (435-15) .

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належить з'ясувати, в чому полягає порушене право позивача та чи відповідає обраний ним спосіб його захисту способам, визначеним законодавством.

Відповідно до статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає з вказаних вище підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Магнолія" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. у справі № 8/130"Д" господарського суду Житомирської області та рішення господарського суду Житомирської області від 21.03.2007р. скасувати.