ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 
 
     25 вересня 2007 р.
 
     № 21/453пн
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     Панової I.Ю.-головуючого
     Продаєвич Л.В.,
     Стратієнко Л.В.
 
     розглянувши касаційну скаргу
     Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  в
Амвросіївському районі
 
     на постанову
     Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2006
 
     у справі
     господарського суду
     № 21/453пн
     Донецької області
 
     за позовом
     Управління пенсійного фонду  України  Амвросіївському  районі
Донецької області
 
     до
     Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  в
Амвросіївському районі
 
     про
     спонукання вчинити певні дії
 
     за участю представників сторін:
 
     не з'явились
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Рішенням господарського суду Донецької області від 28.11.2005
року у справі №21/453пн  (суддя  Матюхін  В.I.)  задоволено  позов
Управління Пенсійного фонду України в  Амвросіївському  районі  до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального  страхування  від
нещасних  випадків  на  виробництві  та  професійних   захворювань
України в  Амвросіївському  районі  про  зобов'язання  відповідача
вчинити дії щодо  підписання  Акта  щомісячної  звірки  витрат  по
особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності
внаслідок  нещасного  випадку  на  виробництві  або   професійного
захворювання та пенсій у  зв'язку  з  втратою  годувальника,  який
помер внаслідок нещасного  випадку  виробництві  або  професійного
захворювання за період з квітня 2001 року по вересень 2005 року на
суму 48667,21 грн.
 
     Постановою Донецького апеляційного  господарського  суду  від
30.01.2006 року у справі №  21/453пн  (Колегія  суддів  у  складі:
головуючий -Калантай М.В., Кондратьєвої С.I. , Старовойтової Г.Я.)
рішення господарського суду Донецької області від 28.11.2005  року
залишено без змін.
 
     Не погоджуючись з прийнятими у  справі  рішеннями  відповідач
звернувся до  Вищого  господарського  суду  України  з  касаційною
скаргою, в якій  просить  скасувати  рішення  господарського  суду
Донецької області від  28.11.2005  року  та  постанову  Донецького
апеляційного господарського суду від 30.01.2006 року,  а  позивачу
відмовити у  задоволенні  позовних  вимог.  При  цьому  відповідач
посилається на неправильне застосування судами норм  матеріального
і процесуального права.
 
     Ухвалою Вищого господарського суду  України  від  20  березня
2006 року касаційну скаргу відповідача разом з матеріалами  справи
№ 21/453пн передано для розгляду до Вищого адміністративного  суду
України.
 
     Ухвалою Вищого адміністративного суду України від  15  червня
2007  року  у  відкритті  касаційного  провадження  за  зазначеною
касаційною скаргою відповідача  відмовлено,  справу  повернуто  до
Вищого господарського суду України. В обгрунтування своєї  ухвали,
Вищий адміністративний суд України зазначив,  що  оскільки  справа
розглянута судами першої та апеляційної інстанцій  після  набрання
чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , але за правилами,  встановленими
Господарським   процесуальним   кодексом   України    ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
компетенція Вищого адміністративного суду України  не  поширюється
на  перегляд  у  касаційному  порядку  рішень,  винесених  не   за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
 
     Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 липня  2007
року у справі № 21/453 пн касаційна скарга відповідача прийнята до
провадження.
 
     Колегія   суддів   Вищого   господарського   суду    України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
та правову оцінку встановлених обставин,  дослідивши  правильність
застосування  судами  першої   та   апеляційної   інстанцій   норм
процесуального  права,  вважає,  що  касаційна   скарга   підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
 
     За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          справа
адміністративної    юрисдикції     -переданий     на     вирішення
адміністративного суду публічно - правовий спір, у  якому  хоча  б
однією  зі  сторін  є  орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший  суб'єкт
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
зокрема на виконання делегованих повноважень.
 
     Відповідно до п. 1  Положення  про  Пенсійний  фонд  України,
затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року  №
121/2001  ( 121/2001 ) (121/2001)
        ,  Пенсійний  фонд  України  (далі  -ПФУ)  є
центральним  органом  виконавчої  влади,  що,  зокрема,   здійснює
керівництво      та      управління      солідарною       системою
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить
збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
 
     Управління Пенсійного фонду, згідно з п. 1.1.  Положення  про
управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах  у
містах, затвердженого постановою Правління ПФУ № 8-2  ( z0442-02 ) (z0442-02)
        
від 30.04.2002 року,  є  органами  Фонду  підвідомчими  відповідно
головним управлінням Фонду в Автономній республіці Крим, областях,
містах  Києві  та  Севастополі,  що  разом  з  цими   управліннями
утворюють   систему   органів   фонду,   які   здійснюють   владні
управлінські функції.
 
     П.  4  ст.  17  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          визначає,  що   до
компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням
суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
 
     Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в п. 7 ст. 3
КАС України: ( 2747-15 ) (2747-15)
         це орган державної влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при
здійсненні  ними   владних   управлінських   функцій   на   основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
 
     Як вбачається з матеріалів справи,  позивач,  звертаючись  до
суду  із  даним  позовом,  діяв  як  орган  державної  влади   при
здійсненні ним владних управлінських функцій і як суб'єкт  владних
повноважень, тому, відповідно до п. 4 ч.  1  ст.  17  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , його позов  про  зобов'язання  відділення  виконавчої
дирекції фонду соціального страхування від  нещасних  випадків  на
виробництві та професійних захворювань України  в  Амвросіївському
районі Донецької області вчинити дії по підписанню акта звірки  та
прийняти   до   заліку   зазначену    вище    суму,    підвідомчий
адміністративному суду.
 
     Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів
соціального страхування, їх робочі органи виступають  як  суб'єкти
владних повноважень  у  системі  загальнообов'язкового  державного
соціального страхування.
 
     Відповідно до п.п. "г", "д" ч. 1 ст. 21 Закону  України  "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного
випадку  на  виробництві   та   професійного   захворювання,   які
спричинили втрату  працездатності"  ( 1105-14 ) (1105-14)
          у  разі  настання
страхового  випадку  Фонд  соціального  страхування  від  нещасних
випадків  зобов'язаний  у  встановленому  законодавством   порядку
своєчасно та в  повному  обсязі  відшкодовувати  шкоду,  заподіяну
працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або  в  разі  його
смерті,  виплачуючи  йому  або  особам,  які  перебували  на  його
утриманні пенсію по інвалідності внаслідок  нещасного  випадку  на
виробництві або професійного  захворювання,  пенсію  у  зв'язку  з
втратою годувальника, який помер внаслідок  нещасного  випадку  на
виробництві або професійного захворювання, а також інші платежі.
 
     За таких обставин, спір за участю управління Пенсійного фонду
та відділення виконавчої дирекції  Фонду  соціального  страхування
від нещасних випадків на виробництві  та  професійних  захворювань
України про зобов'язання вчинити дії по підписанню акта звірки  та
прийняти  до  заліку  зазначену  вище  суму  є  публічно-правовим,
оскільки  виник  за  участю  суб'єкта   владних   повноважень,   а
саме -органу виконавчої влади,  що  реалізував  у  цих  відносинах
надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо
контролю надходження страхових внесків та інших платежів до  фонду
та    відповідає    вищенаведеному     нормативному     визначенню
адміністративної справи.
 
     У зв'язку з набранням чинності КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          з  1
вересня 2005 року до компетенції адміністративних судів  віднесено
усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи,  на  захист
прав, свобод та інтересів яких подано  адміністративний  позов  до
суб'єкта владних повноважень (ст.ст. 2, 3, 17, 50 і 104  названого
Кодексу).
 
     Вказані обставини залишились поза увагою господарського  суду
першої та апеляційної інстанцій.
 
     Дана справа розглянута судом  першої  інстанції  у  порушення
вимог  статей  1,  12  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  після  набрання
чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , але за правилами,  встановленими
ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  тоді  як   спірні   правовідносини   є
публічно-правовими і розглядатися повинні за нормами  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Апеляційний господарський суд наведеного не  врахував,  хоча,
виходячи з положень п. 6  розділу  VII  "Прикінцеві  та  перехідні
положення" КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , повинен був  вирішити  питання
про законність прийнятого у справі рішення та передачу  справи  до
місцевого господарського суду на розгляд в порядку,  встановленому
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Згідно ст. 111-10 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  порушення  норм
процесуального  права  є  в  будь-якому  випадку   підставою   для
скасування   рішення   місцевого   або   постанови    апеляційного
господарського суду, якщо, зокрема рішення прийнято  господарським
судом  з   порушенням   правил   предметної   або   територіальної
підсудності, крім випадків, передбачених  у  ч.  4  ст.  17  цього
Кодексу .
 
     Оскільки судом першої інстанції та апеляційним  господарським
судом   рішення   прийняті   з   порушенням   правил    предметної
підсудності, - вони підлягають скасуванню, а справа  -передачі  на
новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням  вимог  п.  6
розділу  VII  "Прикінцеві  та  перехідні  положення"  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .
 
     Керуючись  статтями  111-7,  111-9  -  111-11   ГПК   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Касаційну  скаргу  відділення   виконавчої   дирекції   Фонду
соціального страхування від нещасних випадків  на  виробництві  та
професійних   захворювань   України   в   Амвросіївському   районі
задовольнити частково.
 
     Постанову Донецького  апеляційного  господарського  суду  від
30.01.2006 року та рішення господарського суду  Донецької  області
від 28.11. 2005 року у справі № 21/453пн скасувати.
 
     Справу передати до господарського суду Донецької  області  на
новий розгляд.
 
     Головуючий I.Ю. Панова
 
     Судді Л.В. Продаєвич
 
     Л.В. Стратієнко