ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 р.
№ 20/4 ( rs478865 ) (rs478865)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.-головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання
суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", м. Київ
(далі -об'єднання "Оберіг")
на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.05.2007
зі справи № 20/4 ( rs478865 ) (rs478865)
за позовом закритого акціонерного товариства "Воля-Кабель",
м. Київ (далі -ЗАТ "Воля-Кабель")
до об'єднання "Оберіг"
про визнання договору недійсним
та зустрічним позовом об'єднання "Оберіг"
до ЗАТ "Воля-Кабель"
про стягнення 266 250 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
об'єднання "Оберіг" - не з'яв.,
ЗАТ "Воля-Кабель" - Козлової I.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ЗАТ "Воля-Кабель" звернулося до господарського суду міста
Києва з позовом до об'єднання "Оберіг" про визнання недійсним
договору від 05.02.2004 № 1/02/04/с-М на виплату винагороди за
використання опублікованих з комерційною метою фонограм і
відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного
публічного сповіщення як такого, що укладений внаслідок помилки.
Об'єднання "Оберіг", у свою чергу, звернулося до названого
господарського суду із зустрічним позовом до ЗАТ "Воля-Кабель" про
стягнення 255 000 грн. заборгованості за договором та 11 250 грн.
штрафу за порушення умов і строків виплати винагороди, а всього
266 250 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2007
(суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 14.05.2007 (колегія суддів у
складі: суддя Корсак В.А. -головуючий, судді Тищенко А.I., Коршун
Н.М.), у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач за первісним позовом
неправильно розумів норми права, а тому укладення Договору не
можна вважати таким, що відбулося внаслідок помилки. Що ж до
зустрічного позову, то судові інстанції виходили з того, що
ретрансляція об'єктів авторських та суміжних прав, яку здійснює
ЗАТ "Воля-Кабель", не є їх використанням шляхом повторного
публічного сповіщення, а тому об'єднання "Оберіг" не може вимагати
виплати винагороди за таке використання.
Об'єднання "Оберіг" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів зі справи в частині
відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги названого Об'єднання задовольнити
повністю. Скаргу обгрунтовано тим, що згідно зі статтею 629
Цивільного кодексу України (далі -ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) позивач
за зустрічним позовом може вимагати від ЗАТ "Воля-Кабель"
виконання його зобов'язань за Договором.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Від об'єднання "Оберіг" надійшла заява про перенесення
розгляду касаційної скарги через неможливість його представника
прийняти участь у судовому засіданні. Приймаючи до уваги, що
участь представників сторін у касаційному розгляді не є
обов'язковою, а поважних причин для відкладення розгляду скарги
скаржником не надано, Вищий господарський суд України не вбачає
підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представника ЗАТ
"Воля-Кабель", Вищий господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з
огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- 05.02.2004 ЗАТ "Воля-Кабель" та об'єднанням "Оберіг"
укладено договір № 1/02/04/с-М на виплату винагороди за
використання опублікованих з комерційною метою фонограм і
відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного
публічного сповіщення (далі - Договір);
- відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Договору платник (ЗАТ
"Воля-кабель") здійснює повторне публічне сповіщення зафіксованих
у комерційних фонограмах і/або відеограмах виконань, і/або
опублікованих для використання з комерційною метою фонограм, і/або
відеограм та їх примірників на території України і виплачує на
рахунок Організації (об'єднання "Оберіг") винагороду за таке
використання відповідним суб'єктам суміжних прав, а Організація
збирає (приймає) цю винагороду і здійснює контроль за правомірним
використанням зазначених у Договорі об'єктів суміжних прав;
- позивач за первісним позовом вважає, що Договір укладено
внаслідок помилки, оскільки під час його укладення ним було
помилково трактовано предмет договору, зобов'язання щодо отримання
дозволу на публічне сповіщення об'єктів інтелектуальної власності
та виплати винагороди за таке сповіщення.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які
мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним.
Iстотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та
обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно
знижують її цінність або можливість використання за цільовим
призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного
значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з абзацом другим пункту 11 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними" під
помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне
сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов
угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за
обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
З цією позицією кореспондується й пункт 13 роз'яснення
президії Вищого адміністративного суду України від 12.03.99 №
02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", в якому
зазначено, що помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати
природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують
можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах
угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під
ознаки статті 229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як зазначено попередніми судовими інстанціями, позивач,
укладаючи Договір, неправильно розумів саме правові норми, які
регулюють відносини сторін, а тому місцевий та апеляційний
господарські суди цілком правомірно відмовили у первісному позові.
З урахуванням наведеного судові рішення в цій частині підлягають
залишенню без змін.
Що ж до зустрічного позову, то встановивши, що ЗАТ
"Воля-Кабель" є провайдером програмної послуги, а відтак здійснює
ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних
телемережах, судові інстанції одночасно дійшли висновку, що
ретрансляція не є повторним публічним сповіщенням, а тому ЗАТ
"Воля-Кабель" не зобов'язане "вирішувати будь-які питання надання
дозволів та виплати винагороди з правовласниками об'єктів
інтелектуальної власності". Вищий господарський суд України не
погоджується з такою позицією попередніх судових інстанцій з
огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
провайдер програмної послуги -суб'єкт
господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною
радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних
засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм,
використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних
телемереж;
Згідно з частиною 5 статті 42 Закону України "Про телебачення
і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
провайдери програмної послуги
здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у
багатоканальних телемережах відповідно до переліку
телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі
програмної послуги.
Згідно з частиною першою статті 452 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних
прав є: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне
право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право
перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у
тому числі забороняти таке використання.
Одним із способів використання виконань (за частиною першою
статті 39 Закону України "Про авторське право і суміжні права"
( 3792-12 ) (3792-12)
, далі -Закон), фонограм і відеограм (за частиною
першою статті 40 Закону) є їх публічне сповіщення (доведення до
загального відома), тобто передача за згодою суб'єктів авторського
права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а
також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з
використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою
проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного)
кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів,
виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у
фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли
зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб
у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що
без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути
сприйняті.
Виключні права осіб, які мають суміжні права, на дозвіл чи
заборону використання об'єктів суміжних прав іншими особами дають
їм право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне сповіщення
виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у
фонограмах і відеограмах.
Аналіз наведених приписів національного законодавства
свідчить про те, що ретрансляція є повторним публічним
сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди
суб'єктів суміжних прав як у випадку первинної передачі об'єктів
цих прав в ефір, так і для здійснення ретрансляції таких об'єктів.
Згідно зі статтею 43 Закону використання фонограм і
відеограм, опублікованих з комерційною метою допускається без
згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких
опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців,
виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з
виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне
використання фонограм і відеограм та їх примірників: публічне
виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію
відеограми або її примірника; публічне сповіщення виконання,
зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;
публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи
відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).
Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що
зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх
правомірним використанням здійснюються визначеними Установою
уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані
кошти розподіляються між організаціями колективного управління,
які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені
організації укладають з усіма організаціями колективного
управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода
розподіляється відповідною організацією колективного управління у
таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм
(відеограм) - 50 відсотків.
За змістом статті 49 Закону до функцій організацій
колективного управління належить, зокрема, погодження з особами,
які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних
прав, розміру винагороди під час укладання договору; вчинення
інших дій, передбачених чинним законодавством, необхідних для
захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі
звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і
(або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та
доручення цих суб'єктів.
Відповідно до статті 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, попередні судові інстанції, не з'ясувавши усіх
обставин щодо виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором,
зокрема, щодо розміру заборгованості та її розрахунку, права
об'єднання "Оберіг" на стягнення штрафу за порушення умов і
строків виплати винагороди за Договором, припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування оскаржуваних
судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа у частині зустрічних позовних
вимог має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції,
під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій
постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 -111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Всеукраїнського об'єднання суб'єктів
авторських і суміжних прав "Оберіг" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2007 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.05.2007 зі справи № 20/5 скасувати в частині прийняття рішення
за зустрічним позовом про стягнення 256 290, 16 грн.
заборгованості за договором.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до
господарського суду міста Києва.
3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва
від 06.03.2007 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.05.2007 зі справи № 20/5 залишити без змін.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б.Львов