ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 р.
№ 2-8/2385-2005(2-8/15015-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Панової I.Ю.-головуючого
Продаєвич Л.В.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
Алуштинської міської ради
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.06.2005
у справі
господарського суду
№ 2-8/2385-2005
АР Крим
за позовом
Алуштинського виробничого управління житлово-комунального
господарства
до
Алуштинської міської ради
Представництва Фонду майна АР Крим в м. Алушта
Лучистовської сільської ради
третя особа
Державна податкова інспекція у м. Алушта
про
визнання недійсним рішення і наказу
за участю представників сторін:
не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
10.02.2005 у справі № 2-8/2385-2005 (суддя С.А. Чумаченко) позов
Алуштинського виробничого підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства до Алуштинської міської
ради, представництва Фонду майна АР Крим в місті Алушта,
Лучистовської сільської ради, третя особа: Державна податкова
інспекція у місті Алушті в АР Крим про визнання недійсним рішення
і наказу задоволено. Визнано недійсним рішення 3 сесії ХХIV
скликання Алуштинської міської ради від 26.06.2002 "Про передачу з
балансу Алуштинського виробничого управління житлово-комунального
господарства на баланс Лучистовської сільської ради будівель та
споруд, розташованих за адресою: місто Алушта, 3-й км. Судакського
шосе" № 3/8. Визнано недійсним наказ Представництва Фонду майна
Автономної Республіки Крим в місті Алушта № 126 від 02.07.2002
"Про передачу с балансу Алуштинського виробничого управління
житлово-комунального господарства на баланс Лучистовської
сільської ради будівель та споруд, розташованих за адресою: місто
Алушта, 3-й км. Судакського шосе".
Лучистовську сільську раду було зобов'язано передати
Алуштинському виробничому управлінню житлово-комунального
господарства будівлі та споруди колишньої бази Алуштинського
виробничого управління житлово-комунального господарства,
розташовані за адресою: місто Алушта, 3-й км. Судакського шосе, а
саме: електропостачаючий трансформатор, 1984 року випуску,
інвентарний номер 104010007, в кількості однієї одиниці; місткість
для води, 1978 року випуску, інвентарний номер 104090008, в
кількості однієї одиниці; склад збірний, 1991 року випуску,
інвентарний номер 103010001, в кількості однієї одиниці, літера
"Б"; приміщення прокату, 1974 року випуску, інвентарний номер
103010002, в кількості однієї одиниці, літера "В"; будівлю, 1974
року випуску, інвентарний номер 103010007, в кількості однієї
одиниці, літера "А"; склад металевий, інвентарний номер 103010008,
в кількості однієї одиниці, літера "Г", "Д"; туалет, 1974 року
випуску, інвентарний номер 103010009, в кількості однієї одиниці,
літера "Е".
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.06.2005 у справі № 2-8/2385 (судді: Латинін О.А., Лисенко
В.А., Заплава Л.М.) апеляційну скаргу Лучистовської сільської ради
задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 10.02.2005 у справі № 2-8/2385-2005 скасовано, в позові
Алуштинського виробничого управління житлово-комунального
господарства відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Алуштинська міська
рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 13.06.2005, а рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2005 у
справі № 2-8/2385-2005 залишити без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.11.2006
року касаційну скаргу відповідача разом з матеріалами справи №
2-8/2385-2005 передано для розгляду до Вищого адміністративного
суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 червня
2007 року касаційне провадження за касаційною скаргою Алуштинської
міської ради на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.06.2005 закрито, справу повернуто до
Вищого господарського суду України. В обгрунтування своєї ухвали,
Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки справа
розглянута судами першої та апеляційної за правилами,
встановленими Господарським процесуальним кодексом України
( 1798-12 ) (1798-12)
, компетенція Вищого адміністративного суду України не
поширюється на перегляд у касаційному порядку таких рішень, які
винесені не за правилами Кодексу адміністративного судочинства
України. Крім того, суд встановив, що в даній справі є спір між
двома господарюючими суб'єктами з приводу корпоративних відносин,
а отже між сторонами існує спір про право, що виключає перегляд
справи в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2007 у
справі № 2-8/2385-2005 касаційна скарга Алуштинської міської ради
прийнята до провадження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
та правову оцінку встановлених обставин, дослідивши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної
юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган
виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні
управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового
вирішення.
Судами встановлено, що спірні правовідносини між сторонами
виникли у зв'язку із прийняттям Алуштинською міською радою рішення
від 26.06.2002 про передачу з балансу Алуштинського виробничого
управління ЖКГ на баланс Лучистовської сільської ради будівель та
споруд з метою здійснення міськрадою контролю за використанням
об'єктів, які розташовані на землях Лучистовської сільської ради.
Предметом позову в даній справі є право відання об'єктами
нерухомого майна, які розташовані на землях Лучистовської
сільради, правовідносини між сторонами не відносяться до
публічно-правових відносин, в зв'язку з чим на даний спір не
поширюється компетенція адміністративних судів, яка встановлена
ст.17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2002
року на 3 сесії ХХIV скликання Алуштинської міської ради було
прийнято рішення "Про передачу з балансу Алуштинського виробничого
управління житлово-комунального господарства до балансу
Лучистовської сільської ради - будівель та споруд, розташованих за
адресою місто Алушта, 3-й км. Судакського шосе" за № 3/8, яким
постановлено Представництву Фонду майна Автономної Республіки Крим
передати з балансу виробничого управління житлово-комунального
господарства до балансу Лучистовської сільської ради об'єкт
комунальної власності - будівлі та споруди колишньої бази ВУ ЖКГ,
розташованої за адресою місто Алушта, 3-км Судакського шосе.
02 липня 2002 Представництвом Фонду майна Автономної
Республіки Крим в місті Алушта, на виконання рішення 3-ої сесії
ХХIV скликання № 3/8 від 26.06.2002, був прийнятий наказ за № 126,
яким постановлено виробничому управлінню житлово-комунального
господарства передати на баланс Лучистовської сільської ради
об'єкт комунальної власності - будівлі та споруди колишньої бази
ВУ ЖКГ, розташованої за адресою місто Алушта, 3-км Судакського
шосе.
При винесенні оскаржуваного рішення, Алуштинська міська рада
посилалась на Постанову Верховної ради АР Крим "Про розмежування
майна державної (Республіки Крим) власності та власності
адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)" № 110-1 від
29.06.1992 та Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
№ 280/97-ВР від 21.05.1997 року.
Розглянувши матеріали справи господарський суд Автономної
Республіки Крим прийшов до висновку, що при прийнятті спірного
рішення, відповідачем порушені вимоги законодавства та його
прийняття здійснено з виходом за межі представлених йому
повноважень.
Судом апеляційної інстанції в постанові від 13.06.2005
встановлено, що пунктом 5.1 Статуту виробничого управління
житлово-комунального господарства, зареєстрованого рішенням
виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 50 від
16.01.1996, передбачено що, майно підприємства складають основні
фонди та оборотні кошті, а також цінності, вартість яких
відображається на самостійному балансі підприємства, майно є
комунальною власністю, закріплене за підприємством на праві
повного господарського відання.
Згідно пункту 6 статті 60 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
доцільність, порядок та
умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються
відповідною радою.
Керуючись положеннями вищевказаного закону, діючи в межах
передбачених законом повноважень Алуштинська міська рада, як
власник майна, прийняла рішення № 3/8 від 26.06.2002, не порушив,
таким чином, норм діючого законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що в обгрунтування своїх
позовних вимог позивач також посилається на те, що майно, яке було
передано Лучистовській сільській раді згідно рішення Алуштинської
міської ради, знаходилось у податковій заставі, відповідно до
витягу про внесення запису до Державного реєстру застав рухомого
майна, наданого реєстратором Iнформаційного центру Міністерства
Юстиції АР Крим, станом на 06.08.2002, в реєстрі застав рухомого
майна є запис №1675-39 про знаходження майна та майнових прав
Алуштинського виробничого управління житлово-комунального
господарства в податковій заставі. Заставодержателем є Державна
податкова інспекція в місті Алушта.
Відповідно до представленої Державної податкової інспекції в
місті Алушта довідки за № 4318/10/24 від 20 вересня 2004 року,
майно Алуштинського виробничого управління житлово-комунального
господарства, знаходилось в податковій заставі (повідомлення №
5087/24 від 24.06.1999, № 7908/10 від 23.09.1999р.), підприємству
були вручені податкові вимоги №1/17 від 01.11.2001р., № 2/185 від
10.12.2001р.
Відповідно до пункту 8.6.1 статті 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 від
21.12.2000, операції платника податків по відчуженню активів, що
знаходяться в податковій заставі, підлягають письмовому узгодженню
із податковим органом. Ця ж вимога міститься в Указі Президента
України від 04.03.1998 № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
, "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" - відчуження майна та майнових прав,
які перебувають у податкової заставі, може здійснюватися лише за
письмовою згодою органів державної податкової інспекції за
місцезнаходженням платника податків.
Дослідивши доказі, надані позивачем, а також заслухав
пояснення представника Державної податкової інспекції у місті
Алушта суд першої інстанції зробив висновок про те, що при
прийнятті рішення Алуштинська міська рада не погоджувала з
заставодержателем факт відчуження майна, яке знаходилось у
податковій заставі.
При здійсненні апеляційного перегляду, Севастопольським
апеляційним господарським судом апеляційної встановлено, що
відповідач, Лучистовська сільська рада, надала колегії суддів як
доказ лист Державної податкової інспекції у місті Алушта від
17.06.2002р. № 6476, який підписано начальником Державної
податкової інспекції у місті Алушта, з якого вбачається, що
Державна податкова інспекція у місті Алушта не заперечує проти
відчуження вказаного майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу на те, що згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на
підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, Колегія суддів вважає, що суб'єкти
господарювання, інші учасники цивільного обороту, в даному
випадку, не несуть юридичну відповідальність за надання посадовою
особою ДПI у м. Алушта згоди на відчуження нерухомого майна, яка
не відповідає, встановленій законом формі.
Виходячи з таких обставин, суд апеляційної інстанції
обгрунтовано дійшов висновку, що рішення Алуштинської міської ради
№ 3/8 від 26.06.2002р. "Про передачу з балансу виробничого
управління житлово-комунального господарства на баланс
Лучистовської сільської Ради будівель та споруд, розташованих за
адресою місто Алушта, 3-й км. Судакського шосе" прийняте на 3-й
сесії ХХIV скликання, не містить порушень законодавства, тобто
воно прийнято з додержанням норм Закону України "Про місцеве
самоврядування в України" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, правові підстави для
скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського
суду відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Алуштинської міської ради залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.06.2005 у справі № 2-8/2385-2005 залишити без змін.
Головуючий I.Ю. Панова
Судді Л.В. Продаєвич
Л.В. Стратієнко