ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 р.
№ 16/13(13/347 (14/1) ( rs720833 ) (rs720833)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідачів
не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
на постанову
від 11.06.2007 року Луганського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 16/13 (13/347 (14/1)) ( rs720833 ) (rs720833)
господарського суду
Луганської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
до
Управління державної автомобільної інспекції
Управління міністерства внутрішніх справ України у Луганській
області
про
стягнення 7467,41 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про
стягнення з Управління міністерства внутрішніх справ України у
Луганській області збитків в сумі 7467,41 грн., з яких 4900
грн. -не отриманих коштів за договором перевезення /упущена
вигода/, 2450,00 грн. -сплачений штраф за ненадання автомобіля
згідно договору перевезення, 117,41 грн. -витрати, пов'язані з
оформленням нового свідоцтва на автомобіль.
Рішеннями господарського суду Луганської області від
24.02.2006 року та 21.08.2006 року у задоволенні позову було
відмовлено.
Постановами Вищого господарського суду України від 06.06.2006
року та 05.12.2006 року, відповідно, вказані рішення
господарського суду були скасовані з передачею справи на новий
розгляд.
Під час нового розгляду справи господарський суд Луганської
області рішенням від 03.05.2007 року у позові відмовив.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Донбаспромпоставка" судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 11.06.2007 року залишене без змін з тих
самих підстав.
Судові рішення вмотивовані відсутністю складу правопорушення
та вини відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та
постанову, справу передати на новий розгляд.
Заявник у касаційній скарзі посилається на неповне з'ясування
судами всіх обставин справи, що призвело до неправильного
вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів та встановлено судами, предметом
спору є стягнення збитків у сумі 7467, 41 грн., з яких 4900,00
грн. не отриманих коштів за договором перевезення (упущена
вигода), 2450, 00 грн. сплаченого штрафу за ненадання автомобіля
згідно договору перевезення, 117,41 грн. витрат, пов'язаних з
оформленням нового свідоцтва на автомобіль.
Судами встановлено, що Товариство з обмеженою
відповідальністю "Донбаспромпоставка" зареєстровано у якості
суб'єкта господарювання Виконавчим комітетом Луганської міської
ради 11.06.1998 року, про що зроблено запис в журналі обліку
реєстрації за номером 233/10450.
Довідка № 8345 про внесення позивача до єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України видана 09.06.1998 року
Обласним управлінням статистики Державного комітету статистики
України.
Згідно біржового договору (угоди), реєстраційний № 05/260 від
30.08.2003 року, позивач придбав у ТОВ Українсько-німецьке
"Рефавтотранс ЛТД" транспортний засіб -автомобіль, марки DAF
95.380, 1998 року випуску, номерний знак 56864КН та звернувся до
відповідача з заявою № 131219607 (1713755) про проведення огляду
транспортного засобу та його реєстрації, у якій вказав повну масу
13000, масу автомобіля без вантажу -7100.
На підставі цієї заяви МРЕВ УДАI в Луганській області
02.12.2003 року зареєстрував транспортний засіб позивача
реєстраційний № 12252АР, марки DAF, вантажний (сідловий тягач),
модель ТЕ47W435, 1988 року випуску, білого кольору, повна маса
13000, маса без навантаження 7100, про що було видане свідоцтво
АIС № 605302, у якому вказано повну масу - 13000, масу автомобіля
без вантажу - 7100.
Управлінням державного автошляхового нагляду у Белгородській
області (Росія) 23.11.2005 року був винесений припис № 31408, яким
засвідчується, що при проведенні транспортного контролю
встановлено, що на транспортному засобі ДАФ 12252АР П/П 15290 АМ,
держава реєстрації -Україна, що належить ТОВ "Донбаспромпоставка"
у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу відсутні дані про
його повну масу та зобов'язано у термін до 20.12.2005 року усунути
це порушення. Даний припис отриманий позивачем 23.11.2005 року.
14.12.2005 року між Спільним підприємством
"Донбаспромзабеспечення" (замовником) та відповідачем у
справі -ТОВ "Донбаспромпоставка" (перевізником) був укладений
договір № 52/тр на транспортне обслуговування.
Розділом 1 договору передбачено, що перевізник зобов'язується
надати замовнику 16.12.2005 року о 8 год. 00 хв. автомобіль марки
DAF, державний номер 12252 АР з напівпричепом державний номер №
15290АМ, а замовник зобов'язується скористатися послугами наданого
автомобілю та оплатити їх у порядку та на умовах, передбачених цим
договором. Маса та об'єм вантажу -тент 20 тн. Адреса
навантаження -м. Луганськ, адреса розвантаження -м. Москва, Росія.
Розділом 4 цього договору, передбачена відповідальність
сторін. Пунктом 4.1 за запізнення автомобіля під завантаження
штраф 150,00 грн., пунктом 4.2 у випадку відмови від транспортного
обслуговування -штраф у розмірі 50% від загальної суми фрахту.
Сума фрахту складає 4900,00 грн.
15.12.2005 року позивач звернувся до відповідача з заявами №
170, 171 про заміну без оплати технічного паспорту автомобілю у
зв'язку з тим, що працівником відповідача було припущено помилку
при видачі свідоцтва, а у позивача виникла необхідність виїхати на
цьому автомобілі за кордон.
За видачу нового свідоцтва про реєстрацію транспортного
засобу позивач сплатив квитанціями: від 16.12.2005 року № 2001/з54
72, 82 грн., від 16.12.2005 року № 2001/з55 - 3,10 грн., від
16.12.2005 року № 2001/з57 -34,00 грн., від 16.12.2005 року №
2001/з56 -7,49 грн., на загальну суму - 117,41 грн.
Нове свідоцтво КХС № 798845 про реєстрацію транспортного
засобу реєстраційний № 12252АР, марки DAF, вантажний (сідловий
тягач), модель FT 95.360, 1988 року випуску, білого кольору, повна
маса 20500, маса без навантаження 7100, було видане відповідачем у
відповідності до заяви позивача № 131219607 (1997117) та отримане
позивачем 16.12.2005 року. В ньому вказана повна маса ТЗ 20500
кг., маса без навантаження 7100, як і вимагав позивач в заяві.
У відповідності до вимоги від 19.12.2005 року № 19/12-07 СП
"Донбаспромзабеспечення" про сплату штрафу позивач перерахував
платіжним дорученням від 21.12.2005 року № 637 2450,00 грн.
штрафних санкцій за ненадання транспортного засобу для перевезення
вантажів до м. Москва згідно договору № 52/тр/14.12.05.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки
суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками
розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або
пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які
управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Статтею 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням
або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або
мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні
збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки
відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не
передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо
особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то
розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої
порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка
порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно
до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший
спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в
натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження
пошкодженої речі тощо).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну
фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від
її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
унормовує
загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних
(деліктних)зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним
правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності
є вчинення особою правопорушення. При цьому, як для виникнення
зобов'язання з відшкодування збитків, так і деліктного
зобов'язання необхідна наявність сукупності умов, які формують
склад правопорушення, що є підставою для цивільно -правової
відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки,
причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою
заподіювача, а також вини. Суд першої інстанції, з яким погодився
апеляційний суд, вірно встановив, що відповідач не спричинив
позивачу збитків при веденні своєї діяльності по видачі свідоцтв
про держреєстрацію машини позивача: склад правопорушення
відсутній, відсутня вина відповідача як підстава відповідальності,
передбачена статтею 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Так, відповідно до приписів Закону України "Про дорожній рух"
від 30.06.1993 року ( 3353-12 ) (3353-12)
, Закону України "Про автомобільний
транспорт" від 05.04.2001 року ( 2344-14 ) (2344-14)
, Правил державної
реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних
машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,
марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388
( 1388-98-п ) (1388-98-п)
та Iнструкції про проведення державної реєстрації,
перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі
реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення
перевірок реєстраційно -екзаменаційних підрозділів
Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, затв.
наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.04.2002 року №
335 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.2002
року за № 472/6760 ( z0472-02 ) (z0472-02)
суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку про відсутність у відповідача обов'язку
перевіряти дані з маси автомобілю, вказані позивачем у заяві на
ім'я відповідача про реєстрацію та перереєстрацію машини.
З урахуванням цілей і задач, встановлених вказаними нормами
права, реєстрація та облік автотранспортних засобів в Україні
здійснюється повноважними на це органами Державтоінспекції України
з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану
транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів,
правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає
порядок сплати податків та інших обов'язкових платежів,
використання транспортних засобів в умовах воєнного та
надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та
попередження протиправних дій щодо них.
Згідно з пунктом 8 Правил державної реєстрації та обліку
автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих
на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей,
причепів, напівпричепів та мотоколясок реєстрація транспортних
засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто,
і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання
транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться
спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку,
встановленому міністерством внутрішніх справ, Мін'юстом,
Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має
відповідні документи, відповідність конструкції транспортного
засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також
вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних
документів.
Вказаним пунктом наведено перелік документів, які заявник
(позивач) зобов'язаний подати органам ДАI (відповідачу) для
реєстрації транспортного засобу, серед яких можуть бути:
довідка-рахунок встановленого зразку, договори, в тому числі
угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в
установленому порядку документи, що встановлюють право власності
на транспортний засіб або рішення суду чи довідка органу
соціального захисту населення, акт приймання-передачі
транспортного засобу, за формою встановленою додатком № 6 до
Правил, вантажна митна декларація, або належним чином оформлені
довідка-рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним
органом копія); договір фінансового лізингу. Для реєстрації
транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані
в підрозділах ДАI, крім названих документів, додається свідоцтво
про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з
відміткою підрозділу ДАI про зняття транспортного засобу з обліку.
Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати
їх власниками передбачених законодавством податків, а також
внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних
засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку,
відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та
номерних знаків.
Пунктом 14 вказаних Правил передбачено обов'язок відповідача
у разі реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортного
засобу провести огляд з метою перевірки відповідності
ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів обліковим даним,
перебування в розшуку за наявною інформацією баз даних викраденого
транспорту, а технічного стану - вимогам безпеки дорожнього руху.
Огляд проводиться працівниками підрозділів ДАI за місцем
реєстрації транспортних засобів та експертом
експертно-криміналістичного відділення (групи) з автотехнічних
досліджень МВС або іншими експертами, що мають відповідну
ліцензію. За результатами огляду в документах, які подаються на
реєстрацію, робиться відповідна відмітка.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, а
саме: довідкою експерта від 03.09.2003 року № 131501/54897;
службовими відмітками ДАI на заявах позивача №131219607 (1713755)
та № 131219607 (1997117), що вказаний огляд був проведений, як при
перереєстрації транспортного засобу у 2003 році, так і у 2005
році.
Суди дійшли вірного висновку, що повноважний орган
(відповідач) перевіряє тільки ту інформацію, яку необхідно
перевірити згідно з вимогами законодавства.
Щодо порушення позивачем умов договору, на підставі якого він
просив стягнути грошові кошти, то суди дійшли вірного висновку про
відсутність підстав для покладення відповідальності на
відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з припису від
23.11.2005 року № 31408 Управління державного автошляхового
нагляду у Белгородській області (Росія) позивач повинен був
усунути виявлені порушення (відсутність даних про повну масу
автомобіля) у строк до 20.12.2005 року.
Судами встановлено, що позивач звернувся до органів ДАI з
заявою про заміну технічного паспорту 15.12.2005 року, тобто після
укладення договору №52/тр від 14.12.2005 року, за умовами якого
він повинен був подати автомобіль під завантаження 16.12.2005 року
о 8 годині.
Таким чином, суди дійшли висновку, що порушення умов договору
сталося з вини позивача, оскільки йому нічого не заважало
звернутись до відповідача за заміною технічного паспорта раніше,
ніж після укладення договору.
Крім того, відповідно до пункту 3.9 Iнструкції звернення
громадян або юридичних осіб з питань, пов'язаних із проведенням
реєстрації ТЗ, розглядаються в порядку і терміни, що встановлені
Законом України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
.
Отже, укладаючи договір, позивач повинен був знати строки та
порядок видачі відповідачем свідоцтва про державну реєстрацію
машини.
За таких підстав, суди вірно відмовили у задоволені позову
про стягнення (відшкодуванню) збитків у сумі 7467,41грн. у зв'язку
з відсутністю складу правопорушення і вини відповідача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди
першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановили та надали
юридичну оцінка наданим сторонами доказам та дійшли обгрунтованого
висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та
процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать
матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що
відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не входить до компетенції касаційної
інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
прийнятих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 108, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
< BR>
Рішення господарського суду Луганської області від 03.05.2007
року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
11.06.2007 року у справі № 16/13 (13/347 (14/1)) ( rs720833 ) (rs720833)
господарського суду Луганської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Донбаспромпоставка" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач