ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2007 р.
№ 15/28 ( rs748927 ) (rs748927)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Рибака В.В.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Управління капітального
будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.06.2007р. та рішення господарського суду Рівненської області
від 21.03.2007р.
у справі №15/28 ( rs748927 ) (rs748927)
господарського суду Рівненської
області
за позовом Дочірнього підприємства "Балтика Маркетинг"
до відповідача Управління капітального будівництва
виконавчого комітету Рівненської міської ради
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
"Титаніябуд"
про розірвання договору та стягнення 1 381 127,65грн.
за участю представників:
ДП "Балтика Маркетинг" - не з'явилися;
Управління капітального будівництва виконавчого комітету
Рівненської міської ради -Світличний Р.В.;
ТОВ "Титаніябуд" -не з'явилися
в с т а н о в и л а :
Дочірнє підприємство "Балтика Маркетинг" звернулося до
господарського суду Рівненської області з позовом та просить суд:
- розірвати інвестиційний договір від 08.07.2003р., укладений
між ним та відповідачем у справі -Управлінням капітального
будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради;
- стягнути з відповідача 700 000грн. в рахунок повернення
грошових коштів, сплачених за договором; 358 590,84грн. пені; 259
709,26грн. збитків від інфляції; 62 827,55грн. річних.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений
договором строк, чим істотно порушив умови договору, у зв'язку з
чим йому направлена пропозиція про розірвання договору, відповіді
на яку у встановлений договором строк не надійшло (а.с.2-3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивачем
зменшено розмір вимог в частині пені до 59 663,01грн.
(а.с.115-116).
Відповідач у справі - Управління капітального будівництва
виконавчого комітету Рівненської міської ради у відзиві на позов
не визнало заявлені вимоги. Так, відповідач, відхиляючи заявлені
вимоги, посилається на те, що:
- частина коштів повернута позивачу шляхом пред'явлення
векселя ТОВ "Титаніябуд" на суму 325 000грн. на підставі листа
позивача №188/1/11.04 від 05.11.2005р. та перерахування
зазначеному товариству 50 000грн.;
- інша частина грошових коштів, які перераховані позивачем,
використані на об'єкт інвестування (а.с.25-26).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від
07.02.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, що не
заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ
"Титаніябуд" (а.с.102).
Рішенням господарського суду Рівненської області від
21.03.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду (з
урахуванням ухвали господарського суду Рівненської області від
26.03.2007р. про виправлення описки) :
-інвестиційний договір від 08.07.2003р., укладений між
Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету
Рівненської міської ради та ТОВ "Балтика Маркетинг" розірвано;
- стягнуто з відповідача 700 000грн. основної заборгованості,
259 709,26грн. збитків від інфляції, 62 827,55грн. відсотків, 59
663,01грн. пені (а.с.118-119, 124-125).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції
виходив з того, що інвестиційний договір підлягає розірванню на
вимогу позивача, оскільки:
- відповідач допустив істотне порушення договору в частині
строків виконання зобов'язань щодо забезпечення введення в
експлуатацію будинку до 31.12.2003р., який до цього часу не
збудований та не введений в експлуатацію;
-відповідач не відповів на пропозицію позивача розірвати
договір у добровільному порядку.
У зв'язку з розірвання договору, відповідач має повернути
позивачу внесені ним в якості інвестицій грошові кошти, а також
сплатити збитки від інфляції, три проценти річних та пеню.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
13.06.2007р. рішення господарського суду Рівненської області віл
21.03.2007р. залишено без змін (а.с.154-158).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Управління капітального будівництва виконавчого комітету
Рівненської міської ради звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх змінити, відмовивши у
задоволенні позову в частині стягнення 375000грн. основної
заборгованості, 259 709,26гн. збитків від інфляції, 62827,55грн.
відсотків, 358 590,84грн. пені.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним
застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального права
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст.82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, при вирішенні
господарського спору по суті, суд приймає рішення.
Відповідно до ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судове рішення
повинно прийматися за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто обгрунтованості висновків,
викладених у судовому акті, реалізується також положеннями ст.38
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов'язує господарський суд не
обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі
недостатності поданих сторонами документів.
Вимоги зазначених процесуальних норм судом першої інстанції
при розгляді даної справи не виконані, що не виправлено
апеляційною інстанцією.
Так, судами встановлено, що 08.07.2003р. між сторонами у
справі -Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету
Рівненської міської ради та ДП "Балтика Маркетинг" укладено
інвестиційний договір, за умовами якого відповідач приймає
позивача у пайове будівництво 34 квартир в 40-квартирному будинку
по вул. Єгорова, 11-В, МКР5 м. Бердянська, загальною площею 2
162,36м-2.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на
момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення
у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.
За вищевказаним договором позивач взяв на себе зобов'язання
перерахувати на рахунок відповідача 1 665 017грн. у строки,
встановлені додатком №1 до договору. При цьому, відповідач взяв на
себе зобов'язання передати позивачу право власності на 34 квартири
в зазначеному домі з моменту надходження грошових коштів.
Договором передбачено, що планове будівництво та здача
будинку в експлуатацію - 4 квартал 2003року (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1.5 договору, відповідач взяв на себе
зобов'язання забезпечити введення в експлуатацію будинку не
пізніше 31 грудня 2003р.
Порушенням відповідачем умов договору, а саме не забезпечення
завершення будівництва та здачі в експлуатації будинку у
встановлений договором строк, позивач обгрунтовує заявлені ним
вимоги щодо розірвання договору, повернення внесених грошових
коштів, сплаті пені, відсотків та збитків від інфляції.
Визнаючи заявлені позовні вимоги обгрунтованими та
задовольняючи їх, суди не взяли до уваги положення наступних норм
матеріального права, у зв'язку з чим невірно визначили коло
обставин, що підлягали встановленню для правильного вирішення
спору у даній справі.
Так, за своєю правовою природою укладений сторонами договір
відноситься двосторонніх угод, за якими прав та обов'язків
набувають кожна з сторін договору.
Згідно ст.171 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору, виникнення зобов'язань за ним, перерахуванням
позивачем грошових коштів), взаємні зобов'язання за договором
повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту
зобов'язання не випливає інше.
Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов'язань
передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання
відповідних зобов'язань сторонами одночасно або безпосередньо одне
за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати
виконання зобов'язання, яке вона взяла за умовами договору, до
моменту, коли виконання свого зобов'язання запропонує інша
сторона, якщо інший порядок виконання зобов'язання не визначений
законом, договором або витікає із змісту зобов'язання.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на
те, що відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення
введення будинку в експлуатацію у встановлений договором строк.
Поряд з цим, в матеріалах справи є лист відповідача від
22.06.2004р. №01-5/458, у якому він зазначає про не виконання
позивачем зобов'язань за договором в частині перерахування частини
першого, другого та третього внесків (а.с.16); заява відповідача
від 24.01.2007р. за вих.№01-5/115, адресована суду, у якій
відповідач наголошував на порушенні позивачем п.1.1.1 договору
щодо перерахування грошових коштів у встановлений додатком №1 до
договору строк, що унеможливило виконання ним своїх зобов'язань за
договором (а.с.64-65) тощо.
Зазначені обставини судом не перевірені і їм оцінка не
надана.
Поряд з цим вказані обставини мають значення для вирішення
спору у даній справі з наступних підстав.
Так, відповідно ч.3 до ст.213 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник не
визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути
виконане внаслідок прострочення кредитора.
В силу ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кредитор визнається
таким, що прострочив, також у випадку, якщо він не зробив дій, до
вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.
Умовами договору передбачено, що грошові кошти
перераховуються позивачем, зокрема, для завершення будівництва
(п.1.13 договору).
Отже, для вирішення даного спору суду необхідно було
з'ясувати чи виконав позивач свої зобов'язання, передбачені
умовами договору і чи були виконані такі зобов'язання у
встановлений договором строк.
Зокрема, договором передбачено, що грошові кошти
перераховуються позивачем у встановлений у додатку №1 до договору,
який є невід'ємною його частиною, строк. Однак, зазначений додаток
у матеріалах справи відсутній, судами не витребуваний і не
досліджений.
Аналогічний порядок виконання взаємних зобов'язань визначений
і нормами, що чинні на момент звернення позивача з даним позовом.
Так, в силу ч.2.3 ст.538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, при
зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої
обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами
цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або
звичаїв ділового обороту; у разі невиконання однією із сторін у
зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав
вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк
(термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має
право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його
виконання частково або в повному обсязі.
Не з'ясувавши зазначені обставини, суди першої та апеляційної
інстанції допустили порушення норм процесуального права, у зв'язку
з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна оцінка
спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
За таких обставин, прийняті у справі судові акти підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Управління капітального будівництва
виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити
частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
13.06.2007р. та рішення господарського суду Рівненської області
від 21.03.2007р. у справі №15/28 ( rs748927 ) (rs748927)
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Рибак В.В.
Палій В.М.