ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 р.
№ 43/3 ( rs550707 ) (rs550707)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Данилової Т.Б.,
розглянула
касаційну скаргу
державного підприємства "Донецьквантажтранс" (далі
Підприємство)
та касаційну скаргу
державного підприємства "Донецька залізниця" (далі Залізниця)
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду
від
19.06.07
у справі
№ 43/3 ( rs550707 ) (rs550707)
господарського суду
Донецької області
за позовом
Залізниці
до
Підприємства
про
стягнення 12 030,40 грн. плати за користування вагонами
власності іноземних держав
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Поліщук О.I. (за дов. № Н-01/3460 від 07.11.05);
- відповідача:
Херувімов Ю.В. (за дов. б/н від 15.02.07).
Ухвалою від 13.08.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючого -Першикова Є.В.,
суддів -Савенко Г.В., Ходаківської I.П., утвореному розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04,
касаційну скаргу Підприємства № 19/1360 від 20.07.07 та касаційну
скаргу Залізниці № 34/267 від 13.07.07 було прийнято до
провадження, розгляд справи призначено на 20.09.07, без початку
перегляду справи по суті.
У зв'язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської
I.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 17.09.07 заступника
Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи №
43/3 ( rs550707 ) (rs550707)
господарського суду Донецької області створено
колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В.,
судді -Муравйов О.В., Данилова Т.Б., яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на
початку судового засідання 20.09.07. Відводів складу колегії
суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представників сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 20.09.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 05.04.07 господарського суду Донецької області
(суддя Зубченко I.В.) позовні вимоги Залізниці задоволено
повністю.
З Підприємства на користь Залізниці стягнуто 12 030,40 грн.
відшкодування плати за користування вагонами інших держав у
травні-серпні 2006 року, 120,30 грн. витрат по сплаті державного
мита, та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано п. 2.7 Правил
обслуговування залізничних колій, відповідно до якого у разі
обслуговування під'їзної колії підприємством промислового
залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної
під'їзної колії укладається залізницею з цим підприємством на
загальних підставах, та у таких випадках розрахунки за подачу та
збирання вагонів, користування вагонами проводяться залізницею
безпосередньо з підприємством промислового залізничного
транспорту.
Постановою від 19.06.07 Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Шевкова
Т.А., судді - Діброва Г.I., Акулова Н.В.) апеляційну скаргу
Підприємства залишено без задоволення.
Рішення від 05.04.07 господарського суду Донецької області
частково скасовано.
Залізниці в задоволенні позовних вимог про стягнення з
Підприємства суми 2 005,07 грн., яка є податком на додану
вартість, нарахованим на суму плати за користування вагонами
власності іноземних залізниць, відмовлено.
В іншій частині рішення від 05.04.07 господарського суду
Донецької області залишено без змін.
З Підприємства на користь Залізниці стягнуто 10 025,33 грн.
відшкодування плати за користування вагонами інших держав, 100,20
грн. судових витрат за подання позовної заяви, 98,29 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 50,10
грн. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною
скаргою.
При винесенні постанови апеляційний суд зазначив, що сума 2
005,07 грн. є податком на додану вартість, нарахованим на суму
плати за користування вагонами власності іноземних залізниць, в
той час, як вартість послуг залізниці за користування вагонами
власності іноземних залізниць за змістом норм Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не входить до бази
оподаткування даним податком.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції,
Підприємство та Залізниця звернулись до Вищого господарського суду
України з касаційними скаргами.
Підприємство у своїй касаційній скарзі просить рішення
попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти по справі нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог Залізниці відмовити.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що при винесенні
оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме: ст.ст. 6, 73, 119, 125 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі Залізниці ставиться питання про зміну
постанови від 19.06.07 Донецького апеляційного господарського суду
та залишення в силі рішення від 05.04.07 господарського суду
Донецької області.
На думку Залізниці, при винесенні постанови апеляційний суд
неправильно застосував положення ст.ст. 1, 3, 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ч. 4 ст. 119
Статуту залізниць України, п.п. 1, 14 Правил користування вагонами
і контейнерами, а також порушив ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Залізниця щодо доводів
Підприємства заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з
чим просить касаційну скаргу Підприємства залишити без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзив на
касаційну скаргу Підприємства, заслухавши пояснення представників
сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи 23.05.05 між Залізницею та Підприємством було
укладено договір № 1/104 на експлуатацію залізничної під'їзної
колії Підприємства при станції Донецьк Донецької залізниці (далі
Договір), умовами якого сторони узгодили експлуатацію під'їзної
колії, яка належить власнику під'їзної колії, і примикає до
станції Донецьк Донецької залізниці стрілкою № 32 до колії № 12р
та обслуговується власними локомотивами та подавання -забирання
вагонів залізницею на під'їзну колію.
Судовими інстанціями встановлено, що у п.п. 3 п. 16 Договору
сторони визначили, що вагони зараховуються в користування власнику
під'їзної колії моментом закінчення приймально-здавальних
операцій, але не раніше ніж через 3 години 25 хвилин після
попередньої операції. Вагони виключаються з користування власника
під'їзної колії моментом закінчення приймально-здавальних
операцій, оформлення пам'яток про користування вагонами та
підписання їх представниками Залізниці та власника під'їзної
колії.
Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
в п. 12 Договору сторони передбачили, що на умовах даного Договору
Залізницею подаються вагони його контрагентам, а у п. 14 Договору
сторони погодили, що власник під'їзної колії сплачує залізниці
збір за подачу та забирання вагонів, згідно Тарифного керівництва
№ 1, плату за користування всіма вагонами (контейнерами), які
здані на під'їзну колію, згідно Правил користування вагонами і
контейнерами, інші збори та плати. Збори та плати вносяться
Залізниці, згідно з чинним законодавством.
На підставі наданих сторонами доказів по справі попередніми
судовими інстанціями встановлено, що 23.08.05 між сторонами було
укладено договір № 418 про організацію перевезень вантажів і
проведення розрахунків за перевезення та надані Залізницею послуги
(далі Договір № 418), яким сторони узгодили взаємовідносини,
пов'язані з організацією перевезення вантажів і проведення
розрахунків за перевезення за надані Залізницею послуги.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що у п. 3.1
Договору № 418 сторони передбачили, що розмір плати за
користування вагонами та контейнерами поданими на під'їзні колії,
вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами і
контейнерами.
На підставі матеріалів справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що у травні-серпні 2006 року Залізницею на
під'їзну колію при станції Донецьк, що належить Підприємству,
відповідно умов Договору подавалися вагони власності іноземних
держав. При цьому, встановлено, що облік часу перебування вагонів
на під'їзній колії Підприємства здійснювався станцією Донецьк за
відомостями плати за користування вагонами №№ 054183, 056197,
0506203, 1306210, 1906216, 2206222, 2906230, 2906232, 0107235,
0307237,0307239, 0607243, 0707245, 0807247, 1107251, 1207253,
1307255, 1407258, 1407259, 1607261, 2207269, 2807724, 3107729,
0308733, 0408734, 0608739, 0508736, 1108747, 1508749, 1608752,
1708754, 1708756, 2008759, 2308763, 2608767, 3108195, за даними
відомостями нарахована плата за користування вагонами у сумі 12
030,40 грн. (в тому числі ПДВ - 2 005,07 грн.).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що дані
відомості плати за користування вагонами Підприємством підписані
із застереженнями, від оплати нарахованої плати за користування
вагонами Підприємство відмовилось, оскільки на його думку, він не
повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами
іноземних залізниць, з урахуванням того, що одержувачами вантажів
є його контрагенти.
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями
встановлено факт нарахування платежів за користування вагонами
належності іноземних держав з розподіленням їх по залізницях
України, в тому числі і на Залізницю за травень-серпень 2006 року.
Водночас, встановлено, що розрахунки з Залізницею були проведені
за травень-серпень 2006 року через ДП "Український державний
розрахунковий центр міжнародних перевезень", шляхом утримання
грошових коштів за повідомленнями, а саме: за повідомленням № 1391
від 14.08.06 за липень 2006 року сума 1 025 089,81 шв.фр.,
повідомленням № 1671 від 13.09.06 за серпень 2006 року сума 981
896,48 шв.фр. При цьому, встановлено, що до сум, стягнутих РЦП,
включені і витрати по спірним вагонам, які були передані в
користування Підприємству.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що ст. 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
кореспондується із ст.ст. 306, 307 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються
цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами
(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що
видаються відповідно до них.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
від 04.07.96 № 273/96-ВР
законодавство про залізничний транспорт загального користування
складається з Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, цього
Закону, Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, та інших актів
законодавства України.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
розрахунки відправників і одержувачів
вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного
транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори
за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за
штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому
Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та
міжнародними договорами.
Пункт 17 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі
Статут), встановлює, що перевезення вантажів залізничним
транспортом організовується на договірних засадах. Форма договору
про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами.
Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення
визначаються Правилами.
Відповідно до ст. 17 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
перевезення
вантажів залізничним транспортом організується на договірних
засадах. Статтею 71 Статуту залізниць України встановлено, що
взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови
експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Статтею 73 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що відповідальність перед залізницею за користування
вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична
під'їзна колія.
Пунктом 2.7 Правил обслуговування залізничних під'їзних
колій, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від
21.11.00 № 644 ( z0875-00 ) (z0875-00)
, зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 24.11.00 за № 875/5096, встановлено, що для під'їзних
колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок
обслуговування контрагентів встановлюється договорами, що
укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому
належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці,
відповідальність перед залізницею за користування вагонами
контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна
колія.
Пунктом 3.7 даних Правил визначено, що у таких випадках
розрахунки за подачу та забирання вагонів, користування вагонами
проводяться залізницею безпосередньо з підприємством промислового
залізничного транспорту, якому належить залізнична під'їзна колія.
Відповідно ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату
за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів
від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій
у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних
договорів України з цих питань.
За змістом п. 2 Правила користування вагонами і контейнерами,
затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99
№ 113 ( z0165-99 ) (z0165-99)
, зареєстровано в Міністерстві юстиції України
15.03.99 за № 165/3458, за користування вагонами і контейнерами
вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій,
порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності (далі Вантажовласники) вносять плату.
З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає підставним висновок попередніх
судових інстанцій про те, що відшкодувати Залізниці плату за
користування іновагонами повинен той суб'єкт, який одержує їх
безпосередньо від залізниці та повертає їх залізниці.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду
України бере до уваги, що відповідно п. 14 Правил користування
вагонами і контейнерами, плата за користування вагонами, які є
власністю інших держав, відшкодовується залізниці
вантажовласниками за ставками, затвердженими Радою залізничного
транспорту держав - учасниць СНД та іншими міжнародними угодами.
Час користування вагонами, за який відшкодовується плата,
визначається для кожного вагона за відомостями плати за
користування вагонами та актами про затримку вагонів.
В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду
України звертає увагу на те, що за користування вагонами власності
інших держав відповідну плату іноземним залізницям вносять саме
українські залізниці, після чого плата відшкодовується українським
залізницям особами, зазначеними у ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає нарахування податку на додану вартість на суми, що
підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв'язку
із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання
відповідних зобов'язань.
Таким чином, вартість послуг залізниці за користування
вагонами власності іноземних залізниць, за змістом норм вказаного
Закону не входить до бази оподаткування податком на додану
вартість. У зв'язку з зазначеним нарахування податку на додану
вартість на ці суми є безпідставним.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що доводи, викладені Підприємством та Залізницею в
касаційних скаргах, є необгрунтованими, оскільки вони
спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають
вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального
права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але
оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до
висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та
всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано
їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, що дає підстави для
залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу касаційну скаргу державного підприємства
"Донецьквантажтранс" № 19/1360 від 20.07.07 та касаційну скаргу
державного підприємства "Донецька залізниця" № 34/267 від 13.07.07
залишити без задоволення.
Постанову від 19.06.07 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 43/3 ( rs550707 ) (rs550707)
господарського суду Донецької
області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов
Т.Данилова