ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 р.
№ 24/40-31/12
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.,
розглянувши касаційну скаргу
ПП "НВФ "VD MAIS"
на постанову
від 19.06.2007
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 24/40-31/12
за позовом
ПП "НВФ "VD MAIS"
до
третя особа
ПП "Нічний експрес"
ЗАТ "Северодонецьке НВО "Iмпульс"
про
стягнення 6709,64 грн.
за участю представників сторін:
- позивача Сомової I.В.
- відповідача Ковальова О.Д.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2007 у
справі №24/40-31/12 (суддя Качан Н.I.), залишеним без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.06.2007 (колегія суддів у складі головуючого судді Губенко
Н.М., суддів Барицької Т.Л., Ропій Л.М.), позов задоволено
частково, з відповідача на користь позивача стягнено 50 грн.
збитків від втрати вантажу при перевезенні за вантажною
декларацією № 4332040 від 05.07.2005 та судові витрати, в іншій
частині в позові відмовлено.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що згідно
правил перевезення вантажів, зазначених у вантажній декларації №
4332040, вантаж приймається до перевезення лише з оголошеною
вартістю, у випадку, коли замовником не оголошена вартість
вантажу, вважається, що вона дорівнює 50-ти гривням, а, оскільки,
позивач у вантажній декларації № 4332040 не вказав дійсну вартість
вантажу, відсутні підстави вважати, що відповідачу було передано
вантаж вартістю саме 6709,64 грн., при цьому, підписаний сторонами
акт-реєстр виконаних робіт № 24745 за липень 2005 року свідчить
про відсутність будь-яких претензій позивача до ПП "Нічний
експрес" щодо перевезення вантажу, в т.ч. за декларацією №
4332040.
Позивач -ПП "НВФ "VD MAIS" - з рішенням та постановою у
справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх
скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що, за його
переконанням, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи
припустилися порушення норм матеріального права та неповного
з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що, оскільки факт втрати одного
місця вантажу доведено, то відповідно до ст. 314 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. 924 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, пункту 136 Статуту
автомобільного транспорту УРСР відповідач, як перевізник, має
відповідати за нестачу 1 місця вантажу в розмірі його дійсної
вартості, однак, ці норми матеріального права, які регулюють
відносини перевезення вантажу автомобільним транспортом, судами не
застосовані. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
перевізники зобов'язані забезпечувати
вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з
правилами здійснення відповідних перевезень, отже, за відсутності
іншого бланку перевізного документу позивач був змушений
використати наданий йому відповідачем бланк вантажної декларації №
4332040 від 05.07.2005, при цьому, позивач не погодився на вказані
на зворотній стороні вантажної декларації правила щодо визначення
оголошеної цінності вантажу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у
її задоволенні, посилаючись на недоведення позивачем належними
доказами факту передачі для перевезення вантажу вартістю 6709,64
грн.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 19.09.2007 № 02-12.2/259 склад колегії суддів, яким
була прийнята до касаційного провадження касаційна скарга у даній
справі, змінено і її розгляд здійснюється в постійному складі
колегії суддів: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної
С.В., Глос О.I.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх
інстанцій під час розгляду справи встановлено, що ПП "НВФ "VD
MAIS" пред'явлено позов про стягнення з ПП "Нічний експрес"
6709,64 грн. вартості 1 місця втраченого вантажу, що був переданий
відповідачеві для перевезення і доставки третій особі - ЗАТ
"Северодонецьке НВО "Iмпульс" - в кількості 2-х місць по вантажній
декларації № 4332040 від 05.07.2005.
Задовольняючи позовні вимоги частково на суму 50 грн., суди
попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до абзацу 3
витягу з правил перевезення вантажів ПП "Нічний експрес", що
міститься на зворотній стороні декларації № 4332040, вантаж
приймається до перевезення тільки з оголошеною цінністю, у
випадку, якщо цінність вантажу не оголошена замовником,
вважається, що його вартість відповідає 50-ти гривням, при цьому,
позивач, як відправник вантажу, ознайомився та погодився з такими
правилами перевезення, про що свідчить його підпис у вантажній
декларації.
Оскільки згідно декларації № 4332040 цінність вантажу не
оголошена, тобто, у відповідній графі відправником вказано - 0
грн., межа відповідальності перевізника становить 50 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що
сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт-реєстр №
24745 виконаних відповідачем робіт для позивача за липень 2005
року, серед яких також зазначено перевезення за декларацією №
4332040, при цьому, претензії щодо якості виконаних робіт у
позивача, як замовника, відсутні.
Повторно розглянувши справу за правилами ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та встановивши характер правовідносин сторін за
справою, апеляційний господарський суд керувався нормами
матеріального права, які регулюють перевезення вантажу
автомобільним транспортом, зокрема, ч. 3 ст. 314 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, п. 136 Статуту автомобільного транспорту Української
РСР, і дійшов висновку, що, хоча судом першої інстанції і не
застосовано норми, які встановлюють відповідальність сторін за
договором перевезення, його висновок про задоволення вимог
позивача у розмірі 50 грн. є правильним.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ч. 3 ст. 909 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
перевезення вантажу укладається у вигляді перевізного
документа -транспортної накладної, коносамента тощо, отже,
наявність підписів представників обох сторін договору перевезення,
оформленого у вигляді вантажної декларації № 4332040 від
05.07.2005 без будь-яких зауважень і застережень, згідно приписів
глави 20 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
свідчить про їх вільне
волевиявлення і згоду з усіма умовами договору, в зв'язку з чим
твердження позивача про згоду лише з його частиною, викладеною на
лицьовій стороні декларації, не може бути прийнято до уваги
колегії суддів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів
попередніх інстанцій про те, що оскільки в декларації № 4332040
позивачем цінність вантажу не оголошена, слід вважати погодженою
сторонами вартість вантажу в сумі 50 грн., адже, позивач в
порушення вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не довів
належними і допустимими доказами, що ним передано, а відповідачем
прийнято до перевезення конкретний товар всього на суму 6709,64
грн. для його доставки третій особі, який (товар) є предметом
укладеного між ними договору № 27/07/5 від 04.07.2005 і
специфікації № 1 до нього на загальну суму 6709,64 грн.,
зазначений в рахунку № 54307 від 05.07.2005 на його оплату та в
накладній № 68342 від 05.07.2005, виписаних позивачем на ім'я
третьої особи, і що дійсна вартість одного втраченого з двох
відправлених місць становить таку ж саме суму 6709,64 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що під час
прийняття оскаржуваної постанови у справі, суд апеляційної
інстанції, встановивши в повному обсязі дійсні обставини і
правовідносини сторін у справі, не припустився порушення або
неправильного застосування норм чинного матеріального та
процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування
або зміни відсутні.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.06.2007 у справі господарського суду від міста Києва №
24/40-31/12 залишити без змін.
Касаційну скаргу ПП "НВФ "VD MAIS" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.I.