38/227 Про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька

на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2007

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2007

зі справи № 38/227

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька (далі -Відділення)

до державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (далі -Підприємство), м. Донецьк,

про стягнення 16 400 грн.,

Відділення звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Підприємства 16 400 грн. моральної шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2007 (суддя Радіонова О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2007 (колегія суддів у складі: Величко Н.Л. -головуючий суддя, судді Алєєва I.В., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення мотивовано наявністю між сторонами відносин із загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке не передбачає обов'язку роботодавця як страхувальника відшкодовувати Відділенню здійснені страхові виплати.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та позов задовольнити. Своє прохання скаржник мотивує посиланням на те, що відносини сторін врегульовано не Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі -Закон № 1105), а цивільним законодавством.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 25.11.2004 (24.11.2004), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10.02.2005, з Відділення на підставі статей 28, 34 Закону № 1105 (1105-14) стягнуто на користь працівника державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Трудівська" громадянки Гнезділової К.П. 16 400 грн. компенсації за моральну шкоду внаслідок нещасного випадку на виробництві, який мав місце в 1999 році (а.с. 10-11, 36);

- Відділенням сплачено потерпілій 16 400 грн., що підтверджено копією платіжного доручення від 22.06.2005 № 498 (а.с. 8);

- правонаступником державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Трудівська" державної холдингової компанії "Донвуголь" є Підприємство (а.с. 82-89).

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення, яке на підставі рішення районного суду здійснило страхові виплати відповідно до приписів Закону № 1105 (1105-14) .

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) (далі -Основи).

Відповідно до статті 21 Основ роботодавець сплачує внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 (1105-14) визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105 (1105-14) , з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1105 (1105-14) дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 (1105-14) є Відділення).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105 (1105-14) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною першою статті 25 Закону № 1105 (1105-14) передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Згідно з частиною першою та другою статті 28 Закону № 1105 (1105-14) страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004 (v001p710-04) зі справи № 1-9/2004 дано офіційне тлумачення частини третьої статті 34 Закону № 1105 (1105-14) , яку треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6 , 13 , 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1105 (1105-14) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі Відділення) і страхувальник (Підприємство), врегульовано Законом № 1105 (1105-14) , який не передбачає можливості пред'явлення страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду страхових виплат в порядку регресу.

Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України (435-15) виключає можливість застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені відносини не є цивільно-правовими.

У свою чергу, доводи скаржника щодо безпідставності покладення на Відділення обов'язку роботодавця відшкодувати моральну шкоду, заподіяну внаслідок нещасного випадку, який мав місце до набрання чинності Законом № 1105 (1105-14) , не можуть бути підставою для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки перевірка правильності згаданого рішення Петровського районного суду міста Донецька, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області, перебуває поза межами повноважень Вищого господарського суду України.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2007 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2007 зі справи № 38/227 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі міста Донецька -без задоволення.