ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2007 р.
№ 2-107/06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Муравйова О.В.,
Данилової Т.Б.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Вищий навчальний
заклад "Східноєвропейський університет економіки і менеджменту"
(далі Товариство)
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від
06.06.07
у справі
№ 2-107/06
Придніпровського районного суду міста Черкаси
за позовом
громадянки ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1)
до
Товариства,
третя особа:
громадянин ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2),
про
стягнення вартості майна та частки прибутку у зв'язку з
виходом з Товариства
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
ОСОБА_3 (за дов. НОМЕР_1 від 15.05.07) - у судовому засіданні
20.09.07; ОСОБА_4 (за дов. НОМЕР_2 від 03.08.06) - у судовому
засіданні 20.09.07;
- відповідача:
Тюрин А.В. (за дов. № 355 від 05.12.06) - у судовому
засіданні 06.09.07, 20.09.07; Грищенко А.I. (за дов. № 353 від
05.12.06) - у судовому засіданні 06.09.07, 20.09.07;
- третьої особи:
не з'явились.
Ухвалою від 16.08.07 колегії суддів Вищого господарського
суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко
Г.В., Ходаківська I.П., утвореному розпорядженням заступника
Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04, касаційна
скарга Товариства
№ 354-3 від 05.07.07 була прийнята до провадження, розгляд
справи призначено на 06.09.07, без початку перегляду справи по
суті.
У зв'язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської
I.П. у черговій відпустці розпорядженням від 03.09.07 заступника
Голови Вищого господарського суду України для розгляду справи №
2-107/06 Придніпровського районного суду міста Черкаси,
призначеної до перегляду в касаційному порядку на 06.09.07, було
створено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков
Є.В., судді -Кравчук Г.А., Муравйов О.В.
Врахувавши клопотання ОСОБА_1, ухвалою від 06.09.07 Вищого
господарського суду України розгляд справи було відкладено на
20.09.07.
У зв'язку з значною завантаженістю судді Кравчука Г.А., для
розгляду справи № 2-107/06 Придніпровського районного суду
м.Черкаси, призначеної до перегляду в касаційному порядку на
20.09.07, розпорядженням від 17.09.07 заступника Голови Вищого
господарського суду України створено колегію суддів у складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді -
Муравйов О.В., Данилова Т.Б., яка розглядає справу по суті.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на
початку судових засідань 06.09.07, 20.09.07. Відводів складу
колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та
ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 20.09.07 було оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 21.11.06 Придніпровського районного суду міста
Черкаси (суддя Гончар Н.I.) позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства
задоволено частково.
З Товариства на користь ОСОБА_1 стягнуто 499 463,91 грн.
вартості майна та частки прибутку у зв'язку із виходом з
Товариства, та
1 700,00 грн. державного мита.
Ухвалою від 27.12.06 Придніпровського районного суду міста
Черкаси (суддя Гончар Н.I.) в рішення від 21.11.06
Придніпровського районного суду міста Черкаси внесено виправлення:
в резолютивній частині рішення виправлено "3 400,00 грн." замість
"1 700,00" грн.
Постановою від 06.06.07 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Сибіги
О.М., суддів -Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.) рішення від 05.12.06
Придніпровського районного суду міста Черкаси залишено без змін, а
апеляційна скарга Товариства -без задоволення.
При винесенні вказаних судових рішень суди першої та
апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що у відповідності до
ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та
норм Цивільного кодексу УРСР ОСОБА_1 у зв'язку з виходом з
Товариства згідно фінансової звітності, станом на 30.06.02
підлягає виплаті грошова сума 499 463,91 грн. з урахуванням
індексу інфляції та 3% річних.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати вказані процесуальні акти та прийняти по справі нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування заявленої скарги Товариство посилається на
те, що на момент виходу із числа учасників Товариства ОСОБА_1
фактично було внесено частку до статутного фонду, яка у
процентному виразі до загальної суми статутного фонду становить
0,144%, а тому ОСОБА_1 належить до виплати грошова сума у розмірі
6 762,38 грн., а з урахуванням того, що Товариством було сплачено
ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 73 251,64 грн., то підстави для
задоволення позовних вимог відсутні.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим
просить оскаржені рішення залишити без змін, а касаційну скаргу
Товариства -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі
матеріалів справи, ОСОБА_1 була учасником ТОВ Вищий навчальний
заклад "Черкаська академія менеджменту" (в даний час
ТОВ Вищий навчальний заклад "Східноєвропейський університет
економіки і менеджменту") і її частка згідно статуту та
установчого договору в статутному фонді Товариства складала 7,5%.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими
інстанціями встановлено, що 10.07.02 ОСОБА_1 подала до Товариства
нотаріально оформлену заяву про свій добровільний вихід з числа
засновників Товариства.
Згідно наявного у матеріалах справи балансу Товариства станом
на 30.06.02 статутний фонд Товариства складає 500 000,00 грн.,
вартість майна станом на 30.06.02 складає 4 605 200,00 грн.
Враховуючи вказані докази судові інстанції прийшли до
висновку, що вартість частини майна Товариства пропорційна частці
ОСОБА_1 в статутному фонді на момент її виходу з Товариства
складає
345 390,00 гривень (4 605 200,00 гривень х 7,5% : 100%), а
частка чистого прибутку одержаного Товариством в 2002 році, яка
підлягає виплаті ОСОБА_1 на момент її виходу з Товариства складає
73 807,50 грн. (984 100,00 грн. х 7,5% : 100%), отже загальна
сума, що підлягає до сплати складає 419 197,50 грн.
При цьому, попередні судові інстанції також врахували, що у
2004 році ОСОБА_1 було виплачено 73 251,64 грн., у зв'язку з чим
було стягнуто 345 945,86 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що
постановляючи рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1
судові інстанції допустили порушення вимог ст.ст. 33-35, 42
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки при вирішенні спору по суті на підставі доказів, наданих
сторонами у справі зроблено безпідставний правовий висновок, що
судово-економічними експертизами НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 20.04.06
проведеної спеціалістами Черкаського відділення Київського
науково-дослідного інституту судових експертиз підтверджені суми,
яка підлягає виплаті, оскільки розрахунки у висновку експертизи
зроблені без представлення певних документів для розрахунку
спірної суми. При цьому, попередніми судовими інстанціями не було
надано правової оцінки обставинам справи щодо наявності різних
сум, якими визначено статутний фонд Товариства, оскільки судами
першої та апеляційної інстанцій встановлено наявність статутного
фонду, як у сумі 500 000,00 грн., так і у сумі 850 000,00 грн.,
але ця обставина не врахована при розрахунку суми, яка підлягає
виплаті одному із засновників.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що місцевий та апеляційний суд припустили порушення вимог
ст. 56 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
(далі Закон), оскільки не було визначено порядку дотримання
зменшення статутного фонду Товариства.
Відповідності до ст. 54 Закону при виході учасника з
товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість
частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному
фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік в якому
він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.
Учаснику який вибув виплачується належна йому частка прибутку
одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові інстанції визначаючи вартість частини майна Товариства, яка
підлягає виплаті ОСОБА_1 та належну їй частку прибутку, одержаного
Товариствам в 2002 році, не визначали яким чином це питання
вирішується у статуті Товариства та установчому договорі.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України, на
підставі наявних доказів по справі вважає, що попередніми судовими
інстанціями при визначенні вартості частки майна ОСОБА_1 у майні
Товариства не враховані вимоги ст. 144 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 87 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
щодо порядку формування статутного фонду
Товариства, оскільки статутний фонд товариства -це сума, яку
реально внесли учасники товариства, але цим обставинам не надано
правової оцінки при прийнятті оскаржених процесуальних актів.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України,
звертає увагу на те, що в постанові суду апеляційної інстанції
вказано, що здійснено апеляційне провадження по рішенню від
05.12.06 Придніпровського районного суду м.Черкаси, але в
матеріалах справи таке рішення відсутнє, проте наявне рішення від
21.11.06, що свідчить про порушення апеляційним судом вимог ст.ст.
101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні
процесуальних актів наведеним правовим положенням юридичного
аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той
час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними
нормами в комплексі.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що спір було розглянуто судовими інстанціями
без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного
законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і
об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що
призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм
права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення
місцевим судом не лише норм матеріального та процесуального права,
а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів
Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів,
не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, всі судові рішення,
ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа -направленню на
новий розгляд до господарського суду Черкаської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом
засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Вищий навчальний заклад "Східноєвропейський університет економіки
і менеджменту" № 354-3 від 05.07.07 задовольнити частково.
Рішенням від 21.11.06 Придніпровського районного суду м.
Черкаси та постанову від 06.06.07 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у справі № 2-107/06
Придніпровського районного суду міста Черкаси скасувати, а справу
направити на розгляд до господарського суду Черкаської області.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
О.Муравйов Т.Данилова