Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді

Дерепи В.I.

суддів :

Грека Б.М. -(доповідача у справі)

Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.07

у справі

№ 15/274/06-5/50/07

господарського суду

Запорізької області

за позовом

Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до

Відкритого акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

третя особа

Фонд державного майна України

про

визнання права державної власності та усунення перешкод при наданні в оренду державного майна

за участю представників від:

позивача

Сидоркін В.I. (дов. від 19.09.07)

відповідача

Кузнєцов О.I., Боровенко Г.М. (довіреності від 17.09.07)

третьої особи

Якушева А. Г. (дов. від 25.05.07)

прокурор

Савицька О.В. (посв. №231)

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" про визнання права державної власності на об'єкти нерухомості -житловий блок літ. А-9 та блок обслуговування (літ. А1-2) гуртожитку по вул. Iсторична, 49 в м. Запоріжжя, та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у зайнятті приміщень при укладенні позивачем договору оренди державного майна гуртожитку по вул. Iсторична, 49 в м. Запоріжжя.

Рішенням господарського суду Запорізької області 01.03.07 (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.07 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Мірошниченка М.В., суддів: Шевченко Т.М., Хуторного В.М.), в позові відмовлено з тих підстав, що спірні об'єкти були приватизовані відповідачем у складі основних фондів.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що у висновку судово-економічної експертизи не висвітлені певні питання, у зв'язку з чим не є можливим остаточно та правомірно встановити право власності на гуртожиток по вул. Iсторична, 49. Судом не прийнята до уваги і не досліджена невідповідність документів відповідача, а саме -в інвентарних відомостях основних засобів станом на 01.10.93 по цеху №20 ЖКГ відображено, що на звітну дату на балансі товариства обліковується жилий блок гуртожитку літ. А-9 та блок обслуговування, а в переліку житлових будинків, які знаходяться у складі основних засобів відповідача на таку ж саму дату гуртожиток уже не обліковується, незважаючи на те, що він відноситься до житлового фонду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в процесі приватизації Запорізького державного сталепрокатного заводу, комісією з приватизації розроблено план приватизації, який передбачає перетворення даного підприємства у відкрите акціонерне товариство.

Розпорядженням КМУ від 02.03.94 №152-р (152-94-р) дозволено проведення приватизації майна Запорізького державного сталепрокатного заводу. Наказом ФДМУ від 11.03.94 №14-АТ затверджений план приватизації Запорізького державного сталепрокатного заводу, а також наказано перетворити Запорізький державний сталепрокатний завод у відкрите акціонерне товариство. 16.06.93 виданий наказ ФДМУ №75-ИК про створення комісії для проведення інвентаризації майна Запорізького державного сталепрокатного заводу. Iнвентаризаційний опис складений та підписаний за станом на 01.10.93.

В подальшому, на підставі п.2.2 "Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", затвердженого наказом ФДМУ від 22.07.98 № 1450 (v1450224-98) , відповідачу був наданий перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод".

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що на цей час приватизація державного майна гуртожитку по вул. Iсторична, 49 у м. Запоріжжі відповідачем не здійснена; згідно з переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод", житловий блок та блок обслуговування гуртожитку по вул. Iсторична, 49 у м. Запоріжжі у власність відповідачу не передавалися.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.06 у справі була призначена судова-економічна експертиза, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експертизи поставлено питання про те, чи підтверджується документально, або відповідно до норм чинного законодавства України включення в статутний фонд ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" внаслідок приватизації Запорізького державного сталепрокатного заводу об'єктів нерухомості, як цілісний майновий об'єкт: жилий блок гуртожитку, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Iсторична, 49, інв. №181053 та блок обслуговування гуртожитку, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Iсторична, 49, інв. №181052.

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз складений висновок № 2083 від 29.12.06 судового-економічної експертизи, в якому зазначено, що дослідженням інвентаризаційних відомостей Запорізького сталепрокатного заводу станом на 01.10.93 встановлено, що об'єкти нерухомості, а саме: жилий блок гуртожитку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Iсторична, 49, інв. № 181053 (за залишковою вартістю 1375230 крб.) та блок обслуговування гуртожитку, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Iсторична, 49, інв. № 181052 (за залишковою вартістю 15320700 крб.) увійшли до інвентаризаційних відомостей станом на 01.10.93 у складі основних фондів по цеху № 20 ЖКГ. Таким чином, дослідженням наданих документів було встановлено, що статутний фонд ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" склав 40375125 тис.крб., до складу якого увійшла й вартість цілісного майнового комплексу, в т.ч.: жилий блок гуртожитку інв. №181053 та блок обслуговування гуртожитку інв. №181052.

З огляду на фактичні обставини справи, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що внаслідок приватизації Запорізького державного сталепрокатного заводу до статутного фонду ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод" включені спірні об'єкти нерухомості. Дана обставини є встановленою судами першої та апеляційної інстанцій та з огляду на приписи ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , не може бути переоцінена Вищим господарським судом України.

Тому колегія суддів вважає, що суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання права державної власності на спірні об'єкти нерухомості та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у зайнятті відповідних приміщень, а отже, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не приймаються до уваги, оскільки викладені в ній обставини справи досліджувалися судом та їм дана відповідна правова оцінка. Оскільки відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, то Вищий господарський суд України змушений погодитись з висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності факту належності спірного нерухомого майна відповідачу. Посилання позивача на те, що суд невірно оцінив документи, по суті є спонуканням господарського суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що є неприпустимим.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову Запорізького апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судом всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.07 у справі № 15/274/06-5/50/07 залишити без змін.