Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Рибака В.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ВКП "Ягуар"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року

у справі господарського суду Донецької області

за позовом

ВАТ "Машинобудівний завод "Буран"

до

ВКП "Ягуар"

про

стягнення 38754,06 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

не з'явився,

- відповідача:

Диденко Т.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року ВАТ "Машинобудівний завод "Буран" звернулось до господарського суду з позовом до ВКП "Ягуар" про стягнення збитків в сумі 38754,06 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року рішення місцевого господарського суду від 19.02.2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнуто на користь позивача 38754,06 грн. збитків та 699,55 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ВКП "Ягуар" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року скасувати, рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2007 року з даної справи залишити без змін.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.01.2003 року між ВАТ "Машинобудівний завод "Буран" (замовник) та ВКП "Ягуар" (охорона) було укладено договір № 1/03 на охорону об'єктів, відповідно до якого замовник передає, а охорона приймає та зобов'язується здійснювати фізичну, технічну охорону та обслуговування засобів сигналізації об'єктів перерахованих у додатку до договору, які належать "Замовнику", з метою забезпечення збереженості матеріальних цінностей, які знаходяться на охоронюваних об'єктах.

Згідно п.2.1. Договору, відповідач зобов'язався нести матеріальну відповідальність за крадіжку, псування або втрату майна, якщо вони були здійсненні в силу неналежного виконання або невиконання "Охороною" зобов'язань з охорони об'єктів "Замовника".

Зазначений договір був укладений строком на один рік до 15.01.2004 року та пролонгований сторонами відповідно до п.7.1 договору до 15.01.2007 року.

На підставі додаткової угоди від 26.09.2006 року до договору, сторони розірвали договір № 1/03 від 15.01.2003 року на охорону об'єктів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період дії договору на охорону об'єктів у грудні 2003 року, як зазначає позивач, було здійснено два факти розкрадання майна позивача на суму 47758,58 грн.

За фактом розкрадання СВ Кіровським РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальні справи № 05/33188, № 05/33228.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 10.11.2006 року звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків у розмірі 47758,58 грн. Зазначена сума була зменшена позивачем у результаті проведеного взаємозаліку однорідних вимог з відповідачем та складає 38754,06 грн.

Відповідно до ч.1 ст.906 Цивільного кодексу України (435-15) збитки, завдані замовнику виконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, що інше не встановлено договором.

Згідно п.4.1 договору, охорона несе матеріальну відповідальність за збитки, які спричинені розкраданням, здійсненим шляхом проникнення злочинців на об"єкт в результаті не забезпечення належної охорони зі сторони відповідача.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що збитки завдані замовнику за вини охорони, відшкодовуються ним після надання замовником відповідної постанови органів внутрішніх справ, прокуратури або суду, яким б встановлювався факт розкрадання та знищення чи пошкодження майна замовника.

Враховуючи зазначений пункт договору та ч.1 ст. 906 ЦК України (435-15) , суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки порушення кримінальних справ за фактом розкрадання майна позивача свідчить лише про початок розслідування і ніяких фактів не доводить; вирок загального суду, який би містив данні, що мають значення для розгляду спору, зокрема факт вчинення злочину, данні про наявність вини відповідача у викрадені майна позивача та його розміру, з кримінальної справи відсутній.

На підставі вищевикладеного, а також те, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявність вини відповідача у розкраданні майна, а також факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні з відповідача збитків.

Враховуючи викладене, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року підлягає скасуванню, рішення місцевого господарського суду від 19.02.2007 року залишенню без змін, з підстав відповідності його всім обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2007 року у справі № 11/426 скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2007 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази згідно ст. 122 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .