ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 р.
№ 1/71-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кривди Д.С.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бізнес-2"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду
від
19.07.2007р.
у справі
№1/71-07
Господарського суду
Херсонської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Каланчацький комбінат
хлібопродуктів"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Бізнес-2"
про
стягнення 45 857, 94 грн.
за участю представників
- позивача:
1). Максименка Б.В. (довіреність від 11.08.2006р.)
2). Шмарьова Ю.О. (довіреність від 11.08.2006р.)
- відповідача:
не з'явився, -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 19.07.2007р. (колегія суддів у складі:
головуючого -судді Шевченко Т.М., суддів Зубкової Т.П., Колодій
Н.А.) залишено без змін рішення Господарського суду Херсонської
області від 23.04.2007р. (суддя Губіна I.В.), яким вказаний позов
задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агро-Бізнес-2" на користь Відкритого
акціонерного товариства "Каланчацький комбінат хлібопродуктів"
основний борг в сумі 42 242, 34 грн., пеню за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань в сумі 3 344, 67 грн. та судові
витрати позивача на загальну суму 573, 70 грн. В решті позову
постановлено відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати
вказані судові рішення в частині стягнення з відповідача на
користь позивача 23 786, 10 грн. основного боргу та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково на суму 18 456,
24 грн., посилаючись на порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме:
ст.583, ч.1 ст.853, ч.1 ст.857, ч.2 ст.858 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.8 ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач не використав наданого законом права на участь
своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
між сторонами по справі 10.08.2005р. укладено договір №53 про
надання послуг по прийманню, обробці, сушці, зберіганню та
відвантаженню сільськогосподарської продукції, відповідно до умов
якого позивач прийняв, а відповідач відвантажив позивачеві на
зберігання зерно гірчиці в кількості 800 т по ціні 800 грн. за
тону, однорідне по якості, яке було попередньо оброблено. Згідно
умов договору обов'язками позивача є: забезпечення зберігання
зерна по кількості та якості, обов'язкової доробки забрудненого
зерна з метою вилучення карантинних бур'янів та забрудненої
домішки, проведення актування результатів підробки і сушки зерна
та по вимозі відповідача видавати йому ці акти, по вимогах
відповідача видати йому документ з результатами аналізів зерна та
складську квитанцію. Також згідно умов договору оплата послуг
позивачеві по прийманню, обробці, сушці, зберіганню та
відвантаженню зерна проводиться відповідачем шляхом попередньої
оплати у розмірі 10% від зазначеного об'єму а в
подальшому -щодекадно на підставі наданих позивачем розрахунків,
згідно додатку, який є невід'ємною частиною договору. Рахунки
підлягають оплаті протягом 3 банківських днів з дня їх отримання;
в разі несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань
нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно умов договору відповідач на підставі письмового
звернення, а саме -листа від 18.08.2005р. про прийняття на
просушку гірчиці некондиційної по забрудненості з масляничними
домішками та невластивій по запаху, передав позивачеві 342 220 кг
гірчиці, а позивач в подальшому повернув 303 820 кг.
З врахуванням вказаних втрат загальною кількістю 33 950 кг
відповідачу не відвантажено 4 500 кг гірчиці, яку, як пояснив
позивач, відповідач має можливість отримати у будь-який час.
Кількість переданої на зберігання гірчиці, переробка, сушка,
обробка гірчиці підтверджені позивачем накладними та реєстрами
накладних, а повернення -товарно-транспортними накладними та
довіреностями на представників сторін на отримання від позивача
гірчиці. Рахунки-фактури були надіслані позивачем відповідачеві
09.08.2006р., тобто після вивезення останнім 303 820 кг гірчиці.
Це рахунки на суми 28 456, 24 грн. та 23 786, 10 грн., а загальна
сума по цих рахунках складає 52 242, 34 грн. Ці рахунки були
отримані відповідачем, оспорені ним не були, але по них оплата
проведена не була, крім попередньо перерахованих 10 000 грн. До
того ж між сторонами було складено акти здачі-приймання робіт від
09.03.2006р. за №КС-000258 та №КС-0000685 на суму 52 242, 34 грн.,
і позивачем на адресу відповідача було направлено дві вимоги про
сплату боргу (з врахуванням здійсненої передплати в розмірі 10 000
грн.) в сумі 42 242, 34 грн. за №514 від 29.08.2006р. та №1-4/886
від 10.11.2006р.
Згідно висновків відповідача сума заборгованості становить
лише 13 786, 10 грн. через непогодження та не підписання ним акту
здачі-приймання робіт від 09.03.2006р. №КС-0000104 на суму 28 456,
24 грн. та сплату передплати в розмірі 10 000 грн.
Стягнення з відповідача суми основної заборгованості в
розмірі 42 242, 34 грн. та пені в сумі 3 615, 60 грн., а
всього -45 857, 94 грн. послужило причиною звернення з позовом до
господарського суду.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що ним не
видано письмове посвідчення про виконання зобов'язання, а акт
прийому передачі №КС-0000258 не є таким доказом оскільки
посвідчений лише позивачем, а також посилається на те, що вказаний
акт є сфальсифікованим. За вказаних обставин відповідач в
касаційній скарзі просить скасувати судові рішення в частині
стягнення з нього на користь позивача 23786,10 грн. основного
боргу, та прийняти нове рішення про задоволення позову
частково -на суму 18456,24 грн.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду суд
апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що доводи
відповідача стосовно того, що ним не було підписано акт прийому
передачі №КС-0000258 на суму 23786,10 грн. виконаних робіт,
спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що вказаний акт затверджено
підписом директора відповідача та скріплено печаткою цього
товариства.
Частиною восьмою ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що
управнена сторона, приймаючи виконання господарського
зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати
письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його
частини.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності
додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до
приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд касаційної
інстанції не має права зробити.
Що стосується фальсифікації доказів суд касаційної інстанції
виходить з наступного.
Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях
судів попередніх інстанцій і вказаний акт прийому передачі
№КС-0000258 був предметом дослідження судами, про те відповідач не
заявляв про його фальсифікацію, та не скористався правами,
наданими ст.ст.22, 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо призначення
відповідної експертизи. Таким чином у суду апеляційної інстанції
не було підстав щодо сумніву у достовірності зазначеного акт
прийому передачі.
Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність
обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів ст.33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням ст.111 ч.2, ст.111-7 цього
кодексу, повинна доводити ті обставини справи, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої
та апеляційної інстанції.
Відтак, матеріали справи не дають підстав для висновку щодо
порушення суб'єктивного цивільного права відповідача, яке потребує
правового захисту. Навпроти, звернення до суду з даною касаційною
скаргою фактично є намаганням відповідача покласти на позивача
несприятливі правові наслідки через невиконання самим відповідачем
свого обов'язку.
За вказаних обставин оскільки відповідач всупереч вказаних
норм права посилається у касаційній скарзі на недоведеність
обставин справи, що не допускається, а також з урахуванням того,
що наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної
інстанції скасуванню не підлягає.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.08.2007р.
було зупинено виконання рішення місцевого господарського суду до
закінчення перегляду судових рішень в порядку касації.
Враховуючи що перегляд вказаних судових рішень в порядку
касації Вищим господарським судом України закінчено, вказані
вимоги про зупинення виконання рішення місцевого господарського
суду втратили чинність.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агро-Бізнес-2" залишити без задоволення, а постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 19.07.2007р. у справі
№1/71-07 Господарського суду Херсонської області -без змін.
Головуючий суддя Д.С. Кривда
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало