ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2007 р.
№ 2-6834/2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді:
Полянський А.Г. Фролова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2007
року
у справі
№ 2-6834/2006 Приморського районного суду м. Одеси
за позовом
ОСОБА_1
до
Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ, ОСОБА_2
третя особа:
Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців виконкому Одеської міської ради
про
визнання недійсними заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу
учасників ВКФ ТСК" у вигляді ТОВ та протоколу зборів учасників
товариства і скасування державної реєстрації змін до статуту ВКФ
ТСК" у вигляді ТОВ
та за зустрічним позовом
Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ
до
ОСОБА_1
третя особа:
ОСОБА_2
про
визнання частково недійсними рішень зборів учасників ВКФ ТСК"
у вигляді ТОВ від 28.10.2004 року
за участю представників сторін:
позивача:
ОСОБА_3 дов. від 28.12.2006 року,
відповідача - 1: відповідача - 2:
Разумовська Л.М. -дов. від 07.05.2007 року, Разумовська Л.М.,
третьої особи:
не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
У зв'язку з виходом із лікарняного судді Муравйова О.В.,
справа № 2-6834/2006, розглядається колегією суддів в наступному у
постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року
№02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України
Осетинського А.Й., у складі: головуючий -Муравйов О. В., судді
Полянський А. Г., Фролова Г.М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від
27.12.2006р. (суддя Чернявська Л.М.), в задоволені позову ОСОБА_1
до Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ, ОСОБА_2, третя
особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців виконкому Одеської міської ради про визнання
недійсним протоколу зборів учасників ВКФ "ТСК" у вигляді ТОВ
НОМЕР_1 від 28.10.2004 року та заяви ОСОБА_1 про його вихід зі
складу учасників ВКФ ТСК" у вигляді ТОВ, скасування державної
реєстрації змін до статуту ВКФ ТСК" у вигляді ТОВ -відмовлено.
Позов Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ до
ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, які
прийняті по другому та третьому питанням порядку денного зборів
учасників ВКФ ТСК" у вигляді ТОВ від 28.10.2004 року -задоволено.
Визнано недійсним рішення зборів учасників
Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ від 28.10.2004
року в частині передання вибулому учаснику ОСОБА_1 частини майна
товариства в натуральній формі, а саме: нежитлових будівель під
літерами "Д", "Е" повністю і S цеху під літерою "С", загальною
площею 975,8кв.м.
Визнано недійсним рішення зборів учасників
Виробничо-комерційної фірми "ТСК" у вигляді ТОВ від 28.10.2004
року в частині: оформлення документів на право користування
частиною земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі,
передані вибулому учаснику ОСОБА_1; внесення змін в договір оренди
земельної ділянки, укладений між Товариством і Одеською міською
радою від 27.09.2004 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
29.05.2007 року (судді: Картере В.I., Пироговський В.Т., Жеков
В.I.) вказане рішення місцевого суду залишено без змін.
Позивач за первісним позовом звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2006 року у
справі № 2-6834/2006 та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29.05.2007 року скасувати та прийняти нове
рішення, яким первісний позов задовольнити, в задоволенні
зустрічного позову відмовити, мотивуючи касаційну скаргу тим, що
рішення та постанова є необгрунтованими та постановленими з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідачів 1, 2 по первісному позову у відзиві
на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує та
просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від
27.12.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 29.05.2007 року у справі № 2-6834/2006 залишити в силі, а
касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Виробничо -
комерційна фірма "ТСК" у вигляді ТОВ була створена на підставі
рішення, прийнятого ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про, що свідчить свідоцтво
про державну реєстрацію юридичної особи від 23.04.1998 року.
Відповідно до установчих документів Товариства частка кожного
учасника у статутному капіталі товариства складала 50 % Статутного
фонду та відповідала 50 % голосів.
28.10.2004 року від ОСОБА_1 до Товариства надійшла
нотаріально посвідчена заява, в якій останній просив виключити
його зі складу учасників Товариства і повернути йому його долю у
Статутному фонді.
Як вбачається з матеріалів справи, в той же день були
проведені загальні збори учасників Товариства, на яких були
присутні ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також запрошений на загальні збори
директор Товариства Таран С.I.
Відповідно до протоколу НОМЕР_1 від 28.10.2004 року загальних
зборів Товариства до порядку денного були включені наступні
питання:
- про вихід зі складу учасників ВКФ "ТСК"у вигляді ТОВ
громадянина ОСОБА_1;
- про видачу громадянину ОСОБА_1 внесеної ним частки у
Статутний фонд ВКФ "ТСК" у вигляді ТОВ та про розмір Статутного
фонду ВКФ "ТСК"у вигляді ТОВ;
- про необхідність оформлення договору на право користування
земельною ділянкою у зв'язку зі зміною власника частки
нерухомості,
- про внесення змін до Статуту ВКФ "ТСК"у формі ТОВ, і їх
реєстрацію у встановленому законом порядку.
Як встановлено судами, за результатам розгляду першого та
четвертого питань порядку денного ухвалено рішення про задоволення
прохання ОСОБА_1 щодо виключення його зі складу учасників
Товариства, внесення відповідних змін до Статуту Товариства у
зв'язку із зміною складу учасників Товариства та реєстрацію змін у
встановленому законом порядку.
За результатами обговорення другого та третього питань
порядку денного ухвалено рішення про видачу ОСОБА_1 частини
нерухомого майна Товариства на суму пропорційну внесеної ним
частки у статутний фонд, а також про зобов'язання ОСОБА_1 оформити
відповідні документи на право користування земельною ділянкою, що
знаходиться під будівлями переданими йому.
13.12.2004 року було проведено Державну реєстрацію змін до
Статуту Товариства, відповідно до яких ОСОБА_2 залишився єдиним
засновником та учасником Товариства, що підтверджується штампом
державного реєстратора на копії змін до Статуту Товариства.
Проте, 16.12.2004р. ОСОБА_1 подав до Товариства заяву про
визнання недійсною заяви про його вихід із Товариства від
28.10.2004р. Підпис ОСОБА_1 на вказаній заяві був засвідчений
нотаріально 09.12.2004р.
Відповідно до пункту "в"частини 1 статті 10 Закону України
"Про господарські товариства"одним ( 1576-12 ) (1576-12)
з прав учасників
господарських товариств є право на вихід з товариства у
встановленому порядку.
Зазначена правова норма встановлює право на вихід як загальне
право учасників всіх товариств. Однак, статтею 148 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та статтею 54 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, до товариств з обмеженою відповідальністю
встановлені спеціальні норми, в яких закріплений порядок
реалізації цього права.
Згідно із статтею 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
учасник
товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з
товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж
за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений
статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою
відповідальністю, має право одержати вартість частини майна,
пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За
домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини
майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання
права користування майном, відповідне майно повертається
учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення
вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у
статутному фонді, а також порядок і строки її виплати
встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з
виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у
тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному
капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські
товариства"при ( 1576-12 ) (1576-12)
виході учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини
майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді.
Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він
вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На
вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто
повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув,
виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством
в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником
товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі
без винагороди.
З наведених правових норм вбачається, що за своєю правовою
природою вихід учасника з господарського товариства є
одностороннім правочином, який зумовлює обов'язок товариства
провести відповідно до закону розрахунок із учасником, який
вибуває.
Частиною 1 статті 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися
від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою
від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають
захисту.
Врахувавши те, що вихід ОСОБА_1 із Товариства породжує
правові наслідки як для нього самого, так і для Товариства, суди
дійшли висновку, що ОСОБА_1 позбавлений права в односторонньому
порядку відкликати подану ним заяву про вихід без згоди
Товариства, а тому подана ним 16.12.2004р. заява про визнання
недійсною заяви від 28.10.2004р. про вихід з Товариства сама по
собі не породжує ніяких правових наслідків і не може бути
підставою повернення ОСОБА_1 до складу учасників Товариства.
Обгрунтованого висновку дійшли суди, що в даному випадку
відсутні підстави для визнання в судовому порядку недійсним
одностороннього правочину - виходу із Товариства здійсненого
28.10.2004р. ОСОБА_1 врахувавши при цьому наступне.
Відповідно до вимог статті 229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають
істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним.
Виходячи з того, що відповідно до наведених вище правових
норм при виході з товариства розмір Статутного фонду не впливає на
порядок розрахунків із учасником, який вибуває, судами вірно
зауважено, що посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього, на момент
подання заяви про вихід з Товариства, інформації щодо розміру
статутного фонду не може бути підставою для визнання правочину
нечинним, оскільки в даному випадку така інформація не має
істотного значення для вирішення питання виходити чи не виходити з
Товариства, розмір Статутного фонду ніяким чином не впливає на
порядок розрахунків з учасником, який вибув, а істотне значення
має вартість частини майна Товариства та розмір частки ОСОБА_1 у
Статутному фонді.
Вартість майна Товариства визначається за результатами звіту
за рік, в якому ОСОБА_1 вийшов з Товариства і у разі незгоди
ОСОБА_1 із порядком визначення його частки у статутному капіталі,
її розміру і строків виплати, може бути вирішена судом за умови
подання ОСОБА_1 відповідного позову.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання
недійсною заяви ОСОБА_1 про його вихід зі складу учасників ВКФ
ТСК" у вигляді ТОВ суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
вірного висновку, що законодавством не передбачено право учасника
Товариства, який подав заяву про вихід із Товариства в подальшому
відмовитися від такої заяви.
Крім того, суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних
вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації змін до Статуту
Товариства, яка здійснена 13.12.2004р., з урахуванням наступного.
Статтею 7 Закону України "Про господарські
товариства"передбачено ( 1576-12 ) (1576-12)
, що зміни, які сталися в
установчих документах товариства і які вносяться до державного
реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що
встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство
зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів
реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для
внесення необхідних змін до державного реєстру.
Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб
підприємців Виконавчого комітету Одеської міської ради листом №
11-Т-226 від 06.01.2005 року повідомив, що Державна реєстрація
змін до статуту Товариства від 13.12.2004 року здійснена з
додержанням вимог та на підставі документів, передбачених статтею
29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та
осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
.
Будь-яких доказів, які б спростовували обставини викладені у
наведеному листі Відділу державної реєстрації юридичних осіб та
фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Одеської міської
ради ОСОБА_1 не надав.
Що ж стосується зустрічних позовних вимог то судами першої та
апеляційної інстанції встановлено, що рішення загальних зборів
Товариства від 28.10.2004р. по другом та третьому питанням
суперечать приписам чинного законодавства і порушують права та
законні інтереси Товариства, оскільки фактично порушені приписи
законодавства, яке регулює порядок розрахунків з учасником, який
вибув з Товариства, оскільки замість виплати вартості частини
майна Товариства, пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному фонді,
після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства,
і в строк до 12 місяців з дня виходу, як того вимагають приписи
статті 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та статті 54 Закону України "Про
господарські товариства"загальними ( 1576-12 ) (1576-12)
зборами прийнято
рішення про видачу ОСОБА_1 частини нерухомого майна Товариства
виходячи не з вартості цього майна, а з розміру Статутного фонду
Товариства.
Відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням
засновницьких документів Товариства ОСОБА_1 має право одержати 50%
вартості майна товариства.
При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями та
підтверджується бухгалтерською довідкою ВКФ "ТСК"у вигляді ТОВ
НОМЕР_2 від 23.05.2006 року вартість нежилих приміщень, переданих
ОСОБА_1 складала 183 327, 69 гривень, в той час як з фінансового
звіту Товариства станом на 28.10.2004р. вбачається, що, з
урахуванням непокритих збитків вартість майна Товариства складала
343 500грн. Отже, 50% вартості майна Товариства станом на момент
виходу ОСОБА_1 із Товариства складали 171750грн., що менше
вартості майна переданого ОСОБА_1 за оспорюваним рішенням
загальних зборів.
Відповідно до статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
На виконання вимог зазначеної вище статті сторонами не надано
доказів які б свідчили про іншу вартість майна підприємства, а
тому в даному випадку має місце порушення законодавчо
встановленого принципу пропорційності розподілу майна Товариства
при розрахунках з учасником, який вибуває з Товариства.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам
справи.
З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що
постанова у справі прийнята у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи
скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2006
року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
29.05.2007 року у справі № 2-6834/2006 залишити без змін.
Поновити виконання рішення Приморського районного суду м.
Одеси від 27.12.2006 року та постанови Одеського апеляційного
господарського суду від 29.05.2007 року у справі № 2-6834/2006.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова