ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2007 р.
№ 16/104-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г. Фролова Г. М.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2007
року
по справі
№ 16/104-06 Господарського суду Херсонської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про
стягнення 43743,60 грн.
За участю представників сторін:
від позивача:
не з'явився
від відповідача:
ОСОБА_1 -особу встановлено
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2007
року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДСК" була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у
наступному тимчасовому складі: головуючий -Муравйов О. В., судді
Полянський А. Г., Коробенко Г. П., а розгляд справи був
призначений на 21.08.2007 року.
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого
господарського суду України від 20.08.2007 року розгляд касаційної
скарги 21.08.2007 року здійснювався колегією суддів у складі:
Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Гоголь Т. Г.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2007
року розгляд справи № 16/104-06, через неявку в засідання суду
уповноваженого представника Товариства з обмеженою
відповідальністю "ДСК", а також заявленого Суб'єктом
підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 письмового
клопотання, був відкладений до 18.09.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа
№ 16/104-06 розглядається колегією суддів у постійному складі,
утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13
Заступника Голови Вищого господарського суду України, у складі:
головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
Представник позивача в судове засідання 18.09.2007 року не
з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання
повідомлений заздалегідь належним чином. Оскільки ухвалами Вищого
господарського суду України від 24.07.2007 року та від 21.08.2007
року явка представників сторін обов'язковою не визнавалася,
додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням
особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції,
передбачених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду
справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою відповідача в судовому засіданні 18.09.2007 року
було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою
відповідальністю "ДСК" звернулось до Господарського суду
Херсонської області з позовом до Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з неї суми боргу
43 743 грн. 60 коп.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
19.05.2006 року по справі № 16/104-06 (суддя Немченко Л. М.)
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК"
задоволені повністю: стягнуто з Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "ДСК" заборгованість в сумі
43743,60грн., 437,44 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.03.2007 року по справі № 16/104-06 (головуючий суддя Мойсеєнко
Т. В., судді Кричмаржевський В. А., Мірошниченко М. В.) апеляційна
скарга Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
задоволена: рішення Господарського суду Херсонської області від
19.05.2006 року по справі № 16/104-06 скасоване.
Постановлено нове рішення, яким Товариству з обмеженою
відповідальністю "ДСК" відмовлено в задоволенні позову повністю, а
також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК" на
користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 218,72 грн. державного мита за розгляд справи у
Запорізькому апеляційному господарському суді.
Не погоджуючись з прийнятою по справі постановою, Товариство
з обмеженою відповідальністю "ДСК" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
В касаційній скарзі заявник стверджує про порушення
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу на час розгляду справи у Вищому
господарському суді України не наданий, що не перешкоджає розгляду
касаційної скарги по суті.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення відповідача, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 були
виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСК" рахунок
НОМЕР_1 від 11.08.2005р. на сплату 88 тон рапсу за ціною ПДВ 1220
грн. з урахуванням ПДВ на загальну суму 107360 грн. та рахунок
НОМЕР_2 від 18.08.05р. на оплату рапсу у кількості 130 тон за
ціною 1220 грн. з урахуванням ПДВ на загальну суму 158600 грн. Зі
змісту рахунків слідує, що вони виписані на підставі договору №
НОМЕР_3 від 11.08.2005р.
Вказані рахунки оплачені позивачем платіжними дорученнями
НОМЕР_4 від 11.08.2005р. на суму 107360 грн. та НОМЕР_5 від
22.08.2005р. на суму 158600 грн. В призначенні платежу в обох
платіжних документах зазначено "оплата за рапс згідно рахунків
НОМЕР_1 від 11.08.2005р. та НОМЕР_2 від 18.08.2005р."
Місцевим судом встановлено, що позивач заперечив щодо
укладання між сторонами договору № НОМЕР_3 від 11.08.2005р. в
письмовій формі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне погодитись з апеляційним господарським судом в тому, що
оскільки оригінал договору № НОМЕР_3 від 11.08.2005р. не надано
також і відповідачем, то надана копія не є доказом укладання
сторонами такого договору.
До того ж, касаційна інстанція погоджується і з тим, що умови
наданого відповідачем договору, як встановлено апеляційним
господарським судом, не співпадають з умовами вказаними у
виставлених рахунках, а саме: у рахунках вказано 88 тон рапсу та
130 тон, а у наданій копії договору передбачено 90 тон. і строк
поставки вказаний до 12.08.2005р. Також, у видаткових накладних,
які містяться у матеріалах справи та були досліджені апеляційним
господарським судом, взагалі відсутнє посилання на договір чи
рахунки, за якими позивач здійснював перерахування коштів.
Запорізьким апеляційним господарським судом також
встановлено, що відповідачем позивачу переданий рапс саме у
кількості 182120 кг за накладними: НОМЕР_6 від 15.08.2005 р.у
кількості 24650 кг., НОМЕР_7 від 15.08.2005 р. 23260 кг., НОМЕР_8
від 15.03.2005 р.у кількості 17970 кг., НОМЕР_9 від 15.08.2005 р.
НОМЕР_10 від 20.08.2005 р., товарно-транспортними накладними б/н
від 23.08.2005 р.; НОМЕР_11 від 23.08.2005 р., № б/н від
27.08.2005 р.; № б/н від 30.08.2005 р.
Приймання рапсу здійснювалось виробничо-технологічною
лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК", штампи
якої проставлені на екземплярах накладних позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду
на встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами
обставини справи та їх оцінку, приходить до висновку про
обгрунтованість позиції Запорізького апеляційного господарського
суду, з огляду на таке.
Оскільки, з чим погоджується касаційна інстанція, спір виник
між суб'єктами господарської діяльності стосовно
майново-господарських відносин, то відповідно до п. 2 ст. 4 та п.
1 ст. 175 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до спірних
відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України з
урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом
України ( 436-15 ) (436-15)
.
Господарські зобов'язання, про що вірно зазначено апеляційною
інстанцією, виникають, як передбачено ст. 174 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового
акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління
господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод,
передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але
таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди,
придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без
достатніх на те підстав.
Згідно статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарський договір за загальним правилом викладається у формі
єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб,
тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами,
телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до
виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги
до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Якщо договір укладається у спрощеній формі, то у документах,
якими обмінюються сторони, мають міститись усі істотні умови
договору певного виду.
Згідно статті 180 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у
передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх
його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом
чи необхідні для договорів даного виду.
Запорізький апеляційний господарський суд, на думку
касаційної інстанції, цілком вірно прийшов до висновку, що при
укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому
випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про
предмет у господарському договорі повинні визначати найменування
продукції (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції
(робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Необхідними, а значить і істотними, що визнається Вищим
господарським судом України, слід вважати умови, що виражають
природу відповідного договору.
Апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем сплачувались
виставлені відповідачем рахунки НОМЕР_1 від 11.08.05р.та НОМЕР_2
від 18.08.05р., в яких було зазначено, що вони виставлені на
підставі договору № НОМЕР_3 від 11.08.05р. Укладення вказаного
договору, як вже було зазначено вище, заперечується позивачем.
Оригіналу договору № НОМЕР_3 від 11.08.05р. сторонами, в порушення
статей 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано ані місцевому
господарському суду, ані апеляційній інстанції.
Згідно ст. 208 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочини між фізичною
та юридичною особою повинні бути вчинені письмово (правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він
підписаний сторонами ). Згідно ч. 2 ст.201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою. Виставлений рахунок не відповідає вимогам,
що пред'являються до письмової форми правочину, зазначених в ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, рахунок, з чим погоджується
касаційна інстанція, є виключно вимогою про сплату, який повинен
виставлятися на підставі договору, укладеного у письмовій формі,
тобто є, відповідно до ч.3 ст. 206 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
правочином на виконання договору, який, як встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, між
сторонами не укладався.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з апеляційним господарським судом в тому, що оскільки
договір № НОМЕР_3 від 11.08.05р відсутній, то правових підстав як
для виставлення рахунків НОМЕР_1 від 11.08.05р.та НОМЕР_2 від
18.08.05р., так і їх оплати не було.
Тобто кошти, перераховані позивачем, є коштами, що були
перераховані без наявності достатніх підстав і не можуть, що
визнається касаційною інстанцією, вважатися збитками, в розумінні
ст.612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на викладене, Запорізький апеляційний господарський
суд цілком обгрунтовано, на думку касаційної інстанції, прийшов до
висновку про відсутність в даному випадку можливості задовольнити
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК" з
підстав заявлених у позові.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується також з висновком апеляційної інстанції відносно
визнання посилання позивача на укладання між сторонами усного
правочину безпідставними, оскільки, що визнається касаційною
інстанцією, усно, відповідно до положень ч. 1 ст. 206 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються
сторонами у момент їх вчинення. Отже, характерною рисою усних
правочинів, про що вірно зазначено апеляційним господарським судом
в тексті оскаржуваної постанови, є збіг у часі двох стадій їх
розвитку - виникнення і припинення шляхом виконання.
Вищий господарський суд України, з огляду на встановлені
місцевим та апеляційним господарськими судами обставини справи, їх
оцінку та сприйняття, погоджується з висновком, що отримання
позивачем рапсу за накладними є окремими правочинами, укладання та
виконання яких є окремими правовідносинами сторін.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не мє права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Оскільки апеляційним господарським судом на підставі оцінки
наявних в справі доказів зроблений висновок про відсутність
договірних стосунків між сторонами, Запорізький апеляційний
господарський суд цілком правомірно прийшов до висновку про
недоведеність та безпідставність вимог позивача про стягнення з
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
збитків у сумі 43743,6 грн.
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України вважає,
що підстав для скасування постанови Запорізького апеляційного
господарського суду від 15.03.2007 року в даному випадку немає, а
тому касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДСК" задоволенню не підлягає.
Iнші доводи, викладені Товариством з обмеженою
відповідальністю "ДСК" в касаційній скарзі, не приймаються Вищим
господарським судом України, оскільки вони зводяться до переоцінки
встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами
обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДСК" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
15.03.2007 року по справі № 16/104-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський Г. М. Фролова