ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 р.
№ 3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Владимиренко С.В.,
суддів:
Шевчук С.Р.
Самусенко С.С.
розглянув касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "IКС-Миколаїв"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2007р.
та рішення
господарського суду Миколаївської області від 06.02.2007р.
у справі
№3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "IКС-Миколаїв"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
про стягнення заборгованості
за участю представників:
- позивача:Вовк О.С., дов. б/н від 01.08.2007р.;
- відповідача: Кравченко О.Б., дов. №317 від 12.03.2007р.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"IКС-Миколаїв" звернулось до господарського суду Миколаївської
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення
заборгованості на загальну суму 7561,33грн., в тому числі
заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі
7077,8грн., 3% річних у розмірі 483,53грн., пеню -377,8грн.,
пославшись на невиконання відповідачем умов договору №25/21.07 від
21.07.2003р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
06.02.2007р. у справі №3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
(суддя Смородінова
О.Г.) в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.05.2007р. у справі №3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
(колегія суддів у
складі головуючого судді Андрєєвої Е.I., суддів Мацюри П.Ф.,
Ліпчанської Н.В.) апеляційну скаргу ТОВ "IКС-Миколаїв" задоволено
частково; рішення господарського суду Миколаївської області від
06.02.2007р. у справі №3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
змінено, виключивши з
мотивувальної частини рішення посилання на відмову у задоволенні
позову з підстав спливу трирічного строку позовної давності; в
іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та
постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою
відповідальністю "IКС-Миколаїв" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просило рішення господарського суду
Миколаївської області від 06.02.2007р. та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 10.05.2007р. у справі
№3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
скасувати, й постановити нове рішення,
відповідно до якого стягнути з відповідача на користь позивача
заборгованість на загальну суму 7183,53грн., в тому числі
заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі
7077,8грн., 3% річних у розмірі 483,53грн., витрати на держане
мито в сумі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118грн.
Відповідач скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслав відзив на касаційну скаргу
позивача, в якому зазначив, що вимоги касаційної скарги не
відповідають положенням чинного законодавства, фактичним
обставинам справи та не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу позивача,
відзив відповідача, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2003р. між
Товариством з обмеженою відповідальністю "IКС-Миколаїв"
(виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (замовником) був
укладений договір №25/21.07 на постачання обладнання та виконання
робіт, яким передбачено, що виконавець продає обладнання та
виконує роботи, номенклатура, кількість та об'єм яких зазначені в
Доповненні №1 до даного договору та є його невід'ємною частиною, а
замовник зобов'язаний прийняти та своєчасно оплатити вартість
обладнання та виконаних робіт.
Відповідно до п.2.2 даного договору замовник зобов'язався
оплатити 100% вартості обладнання та матеріалів, яка становить
6188,52грн. (з урахуванням ПДВ), протягом п'яти банківських днів з
моменту підписання договору та 100% вартості виконаних робіт у
сумі 5382,36грн. протягом трьох банківських днів з моменту
підписання Акту виконаних робіт.
Підпунктом 5.4 цього договору сторони визначили, що у разі
затримки платежів більш, ніж на три робочих дня, замовник сплачує
виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного
банку України від несплаченої суми за кожен календарний день
прострочення платежу.
Строк дії договору сторони визначили - до повного виконання
сторонами взятих на себе зобов'язань.
На підставі матеріалів справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що 21.07.2003р. ТОВ "IКС-Миколаїв"
виставило рахунок ФН-88 на оплату сітьового обладнання на суму
6188,52грн. (а.с.45), а також і інші виставлені рахунки, всього на
загальну суму 102672,88грн., сплачені ТОВ СП "Нібулон", згідно
виписки з банку (а.с.28) та платіжного доручення №4518 від
28.07.2003р. (а.с.44).
Представник ТОВ СП "Нібулон" Денісов О.М. за довіреністю
серії ЯЖД №488226 від 14.08.2003р. (а.с.26-27) по накладній ФН-88
від 14.08.2003р. (а.с. 29) отримав сітьове обладнання вартістю
102672,88 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що
02.12.2003р. сторонами підписані акти виконаних робіт по рахунку
НФ-89 від 02.12.2003р. (а.с.30-31), за яким претензій до виконаних
робіт немає, а їх вартість становить 5382,36грн. та 6188,52грн. за
матеріали та обладнання.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що в
матеріалах справи відсутня належним чином оформлена документація,
яка б підтверджувала факт виконання та прийняття відповідачем
робіт, а наданий позивачем акт виконаних робіт по рахунку ФН-89
від 02.12.2003р. не може підтверджувати вимоги позивача щодо
неоплати відповідачем рахунку ФН-89 від 02.12.2003р. на суму
5382,36грн., виставленого за виконані роботи, оскільки підпис
директора ТОВ "IКС-Миколаїв" Андрєєва Ф.Ф. не співпадає з підписом
зазначеної особи на протоколі б/н від 27.04.2006р. загальних
зборів учасників ТОВ "IКС-Миколаїв", порядок денний яких "Про
звільнення директора ТОВ "IКС-Миколаїв" та призначення нового
директора", з чим погодився суд апеляційної інстанції,
переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному
порядку, та залишаючи його в цій частині без змін. Разом з тим,
судом апеляційної інстанції встановлено й різницю у підписах,
вчинених генеральним директором ТОВ СП "Нібулон" Вадатурським А.А.
на договорі №25/21.07 від 21.07.2003р. та на вищезазначеному акті
виконаних робіт, із зазначенням, що матеріали справи не містять
доказів, які б свідчили про надання особі, що підписала акт
виконаних робіт зі сторони ТОВ СП "Нібулон", повноважень на право
підпису даного акту.
Суд касаційної інстанції вважає, що зазначені висновки судів
попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.
Стаття 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає проведення
судової експертизи в разі необхідності роз'яснення питань, які
потребують спеціальних знань.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про
судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
, а також частин першої, третьої
статті 10 цього Закону судово-експертну діяльність здійснюють
державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах,
визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками
зазначених установ.
Отже, висновок місцевого суду про те, що підпис директора ТОВ
"IКС-Миколаїв" Андрєєва Ф.Ф. на акті виконаних робіт по рахунку
ФН-89 від 02.12.2003р., виставленому за виконані роботи, не
співпадає з підписом зазначеної особи на протоколі б/н від
27.04.2006р. загальних зборів учасників ТОВ "IКС-Миколаїв", з чим
погодився суд апеляційної інстанції, та висновок суду апеляційної
інстанції про те, що підпис, вчиненений генеральним директором ТОВ
СП "Нібулон" Вадатурським А.А. на договорі №25/21.07 від
21.07.2003р. різниться з підписом на вищезазначеному акті
виконаних робіт, з посиланням на відсутність в матеріалах справи
доказів, які б свідчили про надання особі, що підписала акт
виконаних робіт зі сторони ТОВ СП "Нібулон", повноважень на право
підпису даного акту, є передчасним, оскільки в порушення вимог ст.
32, 34, 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом не призначалася судова
експертиза з метою ідентифікації виконавців підписів осіб на
зазначених документах. Отже, в основу рішення місцевим судом не
були покладені допустимі докази в розумінні ст.34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, на що не звернув увагу апеляційний господарський суд
під час перегляду рішення місцевого господарського суду в
апеляційному порядку.
Крім того, зазначаючи в мотивувальній частині рішення про
виконання робіт по рахунку ФН-89 від 02.12.2003р. згідно акту
виконаних робіт від 02.12.2003р., місцевий господарський суд, з
яким погодився суд апеляційної інстанції, не витребував у сторін
рахунок ФН-89 від 02.12.2003р., не дослідив його, не визначив
правову природу, не з'ясував, чи фактично виконані позивачем
зазначені в цьому акті роботи, чи були вони фактично прийняті
відповідачем, а відтак суди попередніх інстанцій не встановили
дійсні права та обов'язки сторін за договором №25/21.07 від
21.07.2003р. та їх вплив на предмет спору.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки.
У зв'язку з цим попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до
неповного з'ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті
судом касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави
вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним
правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2
ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім
обставинам справи, у зв'язку з чим прийняті судові акти підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського
суду Миколаївської області для достовірного з'ясування інших
обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення
спору.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, призначити судову експертизу,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9,
ст.ст.111-10-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"IКС-Миколаїв" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.05.2007р. та рішення господарського суду Миколаївської області
від 06.02.2007р. у справі №3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
скасувати.
Справу №3/653/06 ( rs630063 ) (rs630063)
передати на новий розгляд до
господарського суду Миколаївської області.
Головуючий
С. Владимиренко
Судді:
С. Шевчук
С. Самусенко