18/392 (13/539) (13/539) Про стягнення збитків, заподіяних внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою - Текст документа

Рішенням Господарського суду Луганської області (головуючий суддя Шеліхіна Р.М., судді -Корнієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.) від 11.01.2007 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Парамонова Т.Ф., судді -Єжова С.С., Семендяєва I.В.) від 27.03.2007 року, у справі № 18/392(13/539) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь: - Рубіжанської міської ради збитки у сумі 2 056 827,95 грн., - Державного бюджету України державне мито у сумі 20 568,28 грн., - ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111,61 грн.

В касаційній скарзі та уточненні до неї ТОВ "Логрус-Кемікл" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та відмовити Прокурору міста Рубіжне Луганської області в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.16,17 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ст.13 Закону України "Про оцінку земель" (1378-15) , ст.ст.33, 54, 56 ГПК України (1798-12) .

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2004 року відповідач за договором купівлі-продажу придбав у власність цілісний майновий комплекс Відкритого акціонерного товариства "Краситель" у складі майна згідно з додатками №№ 1 - 11, у тому числі об'єкти нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, переданих ВАТ "Краситель" для виробничих потреб на праві постійного користування згідно актів, перелік яких міститься в договорі купівлі-продажу.

Після укладання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Краситель" з землекористування останнього вилучено 311,1384 га земельних ділянок, які надано відповідачу у справі.

Надання земельних ділянок у зазначеній площі здійснено згідно клопотання ТОВ "Логрус-Кемікл" від 25.05.2004 року № 617/218.

З листа Рубіжанського міського відділу земельних ресурсів від 10.02.2006 року за № 913 вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, належать територіальній громаді м. Рубіжне на праві власності.

Рішенням Рубіжанської міської ради від 26.05.2004 року земельну ділянку площею 311,1384 га надано відповідачу в оренду строком на 4 роки та зобов'язано відповідача укласти договір оренди. На підставі цього рішення 27.05.2004 року між сторонами у справі було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.07.2005 року у справі № 13/301пд вказаний договір оренди земельної ділянки було визнано недійсним.

На час пред'явлення позову нового договору оренди земельної ділянки відповідачем укладено не було, правовстановлюючого документу на право використання 311,1384 га землі не отримано.

Таким чином, відповідач безпідставно користується земельною ділянкою під цілісним майновим комплексом, у зв'язку з чим у позивача на підставі ст.13 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , ст.206 Земельного кодексу України (2768-14) , ст.224 Господарського кодексу України (436-15) , ч.2 ст. 216, ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України (435-15) виникло право щодо стягнення з відповідача збитків за період безоплатного користування землею - з травня 2004 року по листопад 2005 року.

Згідно зі ст.ст.13, 14 Конституції України (254к/96-ВР) , земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, іншими законодавчими органами України. Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України (2768-14) , ст.2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) використання землі в Україні с платним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання плати за землю, якою відповідач з моменту визнання недійсним укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки фактично безпідставно користується, оскільки відпала підстава для правомірного користування. У зв'язку з чим прокурором вірно заявлено позов на підставі ст.ст. 216, 1212 ЦК України (435-15) про стягнення збитків.

В обгрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було достовірно встановлено, що Рубіжанська міська рада надала в користування відповідачу земельну ділянку площею 311,1384 га та, що в період з 01.05.2004 року по 01.12.2005 року саме такий розмір земельної ділянки перебував в користуванні відповідача. Також, відповідач вважає, що ним не порушено будь-яких прав позивача, отже збитки з нього стягнуті безпідставно; посилається на брак форми акта робочої комісії по визначенню збитків від 30.12.2005 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель міста Рубіжне, та на необхідність визначення розміру збитків саме робочою комісією по визначенню збитків, створеною відповідно до чинного рішення виконкому Рубіжанської міської ради від 26.12.2005 року №1175.

Доводи касаційної скарги відповідача по-перше, зводяться до посилання на недоведеність встановлених судом обставин справи, що не допускається в силу ч.2 ст.111 ГПК України (1798-12) , по-друге, є намаганням схилити суд касаційної інстанції до переоцінки зібраних та оцінених судами доказів, що є порушенням процесуального законодавства України в частині визначення меж перегляду справи в касаційній інстанції (ст.111-7 ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів відзначає, що відповідно до наданих процесуальних прав відповідачем належним чином не спростовано та не поставлено під сумнів розрахунок суми збитків, здійснений позивачем ні по площі, ні по інших даних, які в ньому містяться (т.2 а.с.86-88).

Так, розмір земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача, визначено згідно площі, яка була у постійному користуванні під цілісним майновим комплексом ВАТ "Краситель". Площа земельної ділянки також підтверджена даними державного земельного кадастру та довідками Луганського обласного земельно-інформаційного центру (т.2 а.с.11-28) та Рубіжанського міського відділу земельних ресурсів (т.1 а.с.39).

Крім того, як вбачається з розрахунку, площа земельної ділянки не залишалася незмінною, а зменшувалася у зв'язку з вилученням земельних ділянок під деякими об'єктами (а.с.42, 43, т. I).

Не є слушною і позиція відповідача щодо того, що в його користуванні знаходилося тільки 111,6023 га (площа безпосередньої забудови), оскільки виробнича діяльність у промислових об'єктах без використання прилеглої території не можлива.

Щодо посилання в скарзі на відсутність належних доказів, оформлених із дотриманням законодавчого порядку, які б встановлювали розмір земельної ділянки під придбаними відповідачем об'єктами, то суд по-перше, не розглядав земельний спір в даному провадженні, по-друге, грунтував свою позицію на інших беззаперечних допустимих доказах.

Посилання на необхідність визначення розміру збитків робочою комісією по визначенню збитків, створеною відповідно до чинного рішення виконкому Рубіжанської міської ради від 26.12.2005 року №1175, колегія суддів вважає помилковим, оскільки ця комісія була створена на виконання Порядку визначення і відшкодування розміру збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (284-93-п) та ст.157 Земельного кодексу України (2768-14) , а грунтуючись на факті зміни прокурором правових підстав позову збитки, які завдані не у зв'язку з вилученням та пошкодженням землі, не підлягають визначенню за вказаним Порядком.

Згідно підпунктів 3 та 6 рішення від 26.05.2004 року (т.1 а.с.41) укладення договору оренди та оформлення технічної документації покладено на відповідача. За відсутності погоджень або дій з боку позивача відповідач не був позбавлений права звертатися з відповідними вимогами, проте замість цього звернувся з вимогою про визнання договору оренди недійсним продовжуючи і досі безпідставно користуватися землею під придбаним цілісним майновим комплексом (посилання на укладення сторонами договору оренди землі від 10.10.2005 року на 111,6023 га не підтверджується матеріалами справи).

З цих підстав не може бути прийнято до уваги і посилання відповідача на недоведеність його вини у завданні позивачу збитків. Крім того, ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України (435-15) визначає, що положення глави 83 Цивільного кодексу України (435-15) застосується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Щодо підпису особи в заяві № 6/222-9614 від 31.08.2006 року, то прокурором дано пояснення про зміну ним підпису (т.2 а.с.126).

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Логрус-Кемікл" від 12.04.2007 року № 34 на постанову Луганського апеляційного гос подарського суду від 27.03.2007 року у справі № 18/392(13/539) залишити без задоволення, а постанову Луганського апеляційного гос подарського суду від 27.03.2007 року у справі № 18/392(13/539) -без змін.