ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 р.
№ 15/310/7
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Владимиренко С.В.,
суддів: Шевчук С.Р.
Самусенко С.С.,
розглянув касаційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України у
Чернігівській області
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007р.
та рішення
господарського суду Чернігівської області від 13.02.2007р.
у справі
№15/310/7
за позовом
Закритого акціонерного товариства виробничо-торгової фірми
"Сіверянка"
до
1) Державної виконавчої служби у Деснянському районі
м.Чернігова
2) Головного управління Державного казначейства України у
Чернігівській області
про
стягнення 6729,16грн.,
За участю представників сторін:
від позивача:
Ткаченко О.М., дов. №1/1-709 від 12.06.2007р.;
від відповідача1:
Пома О.В., дов. б/н від 12.09.2007р.;
від відповідача2:
не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2006р.
позивач - Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма
"Сіверянка" звернувся до господарського суду Чернігівської області
з позовом до Державної виконавчої служби у Деснянському районі м.
Чернігова, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору управління Державного казначейства України
в Чернігівській області про стягнення з Державної виконавчої
служби у Деснянському районі м. Чернігова безпідставно стягнутих
коштів в сумі 6729,16грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
16.01.2007р. у даній справі залучено до участі у справі іншого
відповідача -Головне управління Державного казначейства України у
Чернігівській області.
Заявою від 08.02.2007р. позивач уточнив свої позовні вимоги і
просить стягнути з Державної виконавчої служби у Деснянському
районі міста Києва (відповідача-1) шкоду у сумі 6729,16грн. Заявою
від 13.02.2007р. позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути
з відповідача-1 шкоду у сумі 6711,16грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
13.02.2007р. у справі №15/310/7 (суддя Федоренко Ю.В.) прийнято
заяву позивача про зменшення позовних вимог на суму 18грн. Позов
задоволено і стягнуто з Головного управління Державного
казначейства України у Чернігівській області на користь закритого
акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка"
6711,16грн. шкоди, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові до
Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2007р. у справі №15/310/7 (колегія суддів у складі
головуючого судді Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Вербицької
О.В.) апеляційну скаргу Головного управління Державного
казначейства України у Чернігівської області залишено без
задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від
13.02.2007р. у справі №15/310/7 змінено. Другу резолютивну частину
викладено в такій редакції: стягнути з Державного бюджету України
на користь Закритого акціонерного товариства виробничо-торгова
фірма "Сіверянка" 16711,16грн. шкоди, 102грн. державного мита та
118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовими рішенням та постановою
судів попередніх інстанцій, Головне управління Державного
казначейства України у Чернігівській області звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного
господарського суду змінити в частині відшкодування шкоди,
держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, задовольнивши вимоги позивача за рахунок коштів Державної
виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова як
безпосереднього заподіювача шкоди. Касаційна скарга мотивована
порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
наданий не був, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не перешкоджає перегляду судових рішень, що
оскаржуються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників позивача та Державної
виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Державної
виконавчої служби у Деснянському районі міста Чернігова про
відкриття виконавчого провадження від 01.06.2006р. відкрито
виконавче провадження по примусовому виконанню наказу №8/115 про
стягнення з ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" на користь ПФ
"Бронт" боргу у сумі 65111,65грн. та надано строк для
добровільного виконання рішення до 08.06.2006р. Постанову отримано
ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (боржником) 07.08.2006р.
08.06.2006р. було прийнято постанову Державною виконавчою
службою у Деснянському районі міста Чернігова про стягнення
виконавчого збору у сумі 6711,16грн., яку отримано боржником
16.06.2006р.
Платіжним дорученням №817 від 16.06.2006р. ЗАТ
виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (боржником) самостійно
перерахувало на рахунок ПФ "Бронт" 67111,65грн. з призначенням
платежу - на виконання рішення господарського суду по примусовому
виконанню наказу №8/115 від 12.07.2005р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2006р.
постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у
Деснянському районі міста Чернігова накладено арешт на кошти ЗАТ
виробничо-торгова фірма "Сіверянка" (боржника) в межах суми
73861,81грн., 19.07.2006р. постановою державною виконавчою службою
знято арешт з рахунків боржника у зв'язку зі сплатою ним боргу та
31.07.2006р. прийнято постанову про арешт коштів боржника в межах
суми 6729,16грн.
Як встановлено місцевим господарським судом, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, платіжною вимогою №255/13 від
14.08.06р. списано з рахунку боржника загальну суму боргу по
виконавчому провадженню 6729,16грн. у відповідності до ст.ст.5,
50, 63, 64 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
з
призначенням платежу - стягнення заборгованості згідно наказу
господарського суду Чернігівської області №8/115 та інших
виконавчих документів від 12.07.2006р. на користь ПФ "Бронт",
зазначивши, що реквізити платіжної вимоги про призначення платежу
не підтверджують списання коштів з рахунку боржника за постановою
державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від
13.10.2006р. по справі №8/115-05 за скаргами ЗАТ
"Виробничо-торгова фірма "Сіверянка" на дії органу Державної
виконавчої служби встановлено, що при виконанні наказу
господарського суду по справі №8/115 заборгованість була
самостійно перерахована боржником на рахунок стягувача і у
Державної виконавчої служби були відсутні підстави для стягнення
виконавчого збору, що у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не потребує повторного доведення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.09.2006р.
Державною виконавчою службою у Деснянському районі міста Чернігова
платіжним дорученням №681 було перераховано 6711,16грн. з
призначенням платежу виконавчий збір для зарахування до Державного
бюджету.
Місцевий господарський суд, задовольняючи вимогу позивача
щодо стягнення з Управління Державного казначейства України у
Чернігівській області шкоди в сумі 6711,16грн., керувався
приписами п.1.5 та 3.6 Порядку примусового списання (стягнення)
коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах
Державного казначейства, затвердженого Наказом Державного
казначейства України 05.10.2001р. N175, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 03.12.2001р. за N1001/6192.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, керуючись
приписами п.27 ст.2, п.7 ст.11 Закону України "Про державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, ч.2 ст.86 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, ч.3 ст.11 Закону України
"Про державну виконавчу службу" ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
, ст.1173 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, змінив частину другу резолютивної частини рішення
суду, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача
16711,16грн. шкоди.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується з цими висновками господарських судів першої та
апеляційної інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до ст.1173 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана
фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи
бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні
ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною
Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно
від вини цих органів.
Стаття 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, на приписи якої послався
позивач в обгрунтування позову, визначає загальні підстави
відповідальності за завдану майнову шкоду.
Склад цивільного правопорушення з заподіяння шкоди включає
протиправну поведінку особи, наявність шкоди, вину особи, яка її
заподіяла, та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною
поведінкою і завданою шкодою.
Відсутність будь-якого з цих елементів виключає застосування
деліктної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди по
відношенню до особи, якій адресована відповідна вимога.
Натомість суди попередніх інстанцій, застосувавши деліктну
відповідальність, не з'ясували наявність усіх цих елементів, хоча
це має значення для правильного вирішення спору.
При розгляді справи місцевим господарським судом, а так само
і судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки
платіжній вимозі №255/13 від 14.08.06р.(а.с.17), зокрема тій
обставині, що стягнення 6729,19грн. здійснено на рахунок ДВС у
Деснянському районі м. Чернігова 37315001002798, а не бюджету, а
відтак судами не з'ясовано, який рахунок ДВС у Деснянському районі
м. Чернігова відкритий у 2007р. натомість рахунку 37315001002798.
Крім того, місцевий господарський суд, прийнявши заяву про
зменшення позовних вимог на суму 18грн., не дослідив обставин, за
яких виникла ця різниця, що не було з'ясовано судом апеляційної
інстанції під час перегляду рішення суду в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, постановлені господарськими судами
рішення підлягають скасуванню.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, зокрема, встановити, в якому порядку та
за рахунок яких коштів повинно відбуватися відшкодування
заподіяної позивачу шкоди, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в
залежності від встановленого, правильно визначити норми
матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних
правовідносин, та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9,
ст.ст.111-10-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства
України у Чернігівській області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2007р. та рішення господарського суду Чернігівської області
від 13.02.2007р. у справі №15/310/7 скасувати.
Справу №15/310/7 передати на новий розгляд до господарського
суду Чернігівської області в іншому складі суду.
Головуючий
С. Владимиренко
Судді:
С. Шевчук
С. Самусенко