ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2007 р.
№ 11/278(34/245(6/545))-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:
Кравчука Г.А.,
Мачульського Г.М.,
Шаргала В.I.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився
відповідача 1
Кучерука А.В. дов. №531 від 12.03.2007 р.
відповідача 2
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.03.2007р.
у справі
№11/278(34/245(6/545))-06 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Виробничо-комерційної фірми "Валентина і К"
до
1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
2. Міського комунального підприємства "Дніпропетровські
теплові мережі"
про
зобов'язання повернути майно або стягнення 12800 грн.
В С Т А Н О В И В:
Виробничо-комерційна фірма (надалі ВКФ) "Валентина і К"
звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Державного підприємства (надалі ДП) "Придніпровська
залізниця" та Міського комунального підприємства (надалі МКП)
"Дніпропетровські теплові мережі" про зобов'язання повернути майно
або стягнення 12 800 грн.
Доповідач: Шаргало В.I.
Позовні вимоги мотивовані тим, що представник ДП
"Придніпровська залізниця" у 1999році отримав від позивача
швидкісний водонагрівач МП-500 вартістю 12 800 грн., що
підтверджується відповідною довіреністю та податковою накладною
від 18.11.1999 року. Постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі №6/275 встановлено, що вказано майно
є безпідставно набутим, а також встановлено, що строк позовної
давності є пропущеним з поважних причин, тому позивач просить
відновити цей строк та зобов'язати відповідачів повернути
водонагрівач або відшкодувати його вартість.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області
11.10.2006 року (суддя Мельниченко I.Ф.) позов задоволений
частково, з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ВКФ
"Валентина і К" стягнуто 12 800 грн. основного боргу та відповідні
судові витрати.
За апеляційною скаргою ДП "Придніпровська залізниця" судове
рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2007
року (судді: Голяшкін О.В., Лисенко О.М., Науменко I.М.) скасоване
частково, сума стягнутого боргу зменшена до 9 803,52 грн. та
відповідно зменшені стягувані судові витрати.
Не погоджуючись з названими рішенням та постановою, ДП
"Придніпровська залізниця" звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права, просить їх скасувати з припиненням провадження у справі.
Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що залізниця
неодноразово звертала увагу господарських судів на те, що борг
перед позивачем був погашений шляхом перерахування коштів на
рахунок останнього відповідно до платіжного доручення №469 від
21.02.2006 року; крім того, господарські суди неправомірно
визнали, що строк позовної давності пропущений позивачем з
поважних причин та відновили цей строк.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника
відповідача ДП "Придніпровська залізниця", розглянувши та
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого
господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарські суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані
рішення виходили з того, що оскільки повернення спірного майна в
натурі є неможливим, то його вартість підлягає відшкодуванню
відповідачем - ДП "Придніпровська залізниця".
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, з відповідними змінами,
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних відносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у
судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші
нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено
права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського
суду Дніпропетровської області від 20.01.2006 року у даній справі
позов задоволений; з ДП "Придніпровська залізниця" на користь ВКФ
"Валентина і К" стягнуто 12 800 грн. боргу, 1 280 витрат на сплату
послуг адвоката та відповідні судові витрати.
На виконання зазначеного судового рішення 07.02.2006 року
господарським судом виданий наказ.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15.05.2006 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 20.01.2006 року скасоване, в позові
відмовлено, з ВКФ "Валентина і К" на користь ДП "Придніпровська
залізниця" стягнуто 64 грн. витрат з державного мита, про що
доручено господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.
На виконання вказаної постанови апеляційної інстанції
господарським судом Дніпропетровської області 18.05.2006 року
виданий наказ про стягнення з позивача на користь ДП
"Придніпровська залізниця" стягнуто 64 грн. витрат з державного
мита.
"Поворотний" наказ про стягнення 12 800 грн. боргу в
матеріалах справи відсутній.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2006
року згадані судові рішення скасовані, справа направлена на новий
розгляд. Постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій
не надано належної правової оцінки доводам позивача щодо
поважності причин пропуску строку позовної давності.
При новому розгляді, ДП "Придніпровська залізниця"
неодноразово звертало увагу судів на те, що ним виконаний наказ
господарського суду від 07.02.2006 року, що підтверджується
платіжним дорученням №469 від 21.02.2006 року та постановою про
закриття виконавчого провадження. Проте, судами попередніх
інстанцій не надано належної оцінки доводам відповідача щодо
відсутності заборгованості перед позивачем з обов'язку сплати
вартості спірного майна, хоча зазначені обставини мають важливе
значення для правильності вирішення спору.
Також підлягає додатковій перевірці надіслана до суду
касаційної інстанції заява представника позивача про те, що ВКФ
"Валентина і К" припинила свою господарську діяльність як суб'єкт
господарювання.
Оскільки в силу ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд касаційної інстанції не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, колегія вважає, що постановлені
судами попередніх інстанцій у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська
залізниця"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.10.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.03.2007р. у справі
№11/278(34/245(6/545))-06 скасувати, а справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
Суддя
Мачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.I.