ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 р.
№ 69/8-06 (02-03/2647/8) ( rs321420 ) (rs321420)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
Судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши
касаційне подання
Заступника військового прокурора Західного регіону України
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
13.03.2007 року
по справі
№ 69/8-06 ( rs321420 ) (rs321420)
Господарського суду Київської області
за позовом
Військового прокурора Західного регіону України в інтересах
держави в особі:
1) Міністерства оборони України
2) Військової частини А0215
3) Військової частини А3641
до
Національного університету Державної податкової служби
України
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача
Державна податкова адміністрація України
про
спонукання до виконання умов договору та стягнення пені та
штрафних санкцій
За участю представників сторін:
Від Міністерства оборони України:
не з'явилися
від Військової частини А0215:
не з'явилися
від Військової частини А3641:
не з'явилися
від відповідача:
Камінська Р. А. -дов. в справі
від третьої особи:
Титаренко М. М. -дов. в справі
від прокуратури:
Палига О. I. -прокурор, посв. № 88 від 10.10.03
Відводів колегії суддів не заявлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2007
року розгляд касаційного подання Заступника військового прокурора
відкладений до 11.09.2007 року 11 год. 50 хв.
Представники позивачів в судове засідання 11.09.2007 року не
з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги
повідомлений заздалегідь належним чином. Суд касаційної інстанції
вважає, що неявка представників позивачів не перешкоджає розгляду
скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За згодою учасників судового процесу в судовому засіданні
11.09.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини
постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до
Господарського суду Київської області з позовом в інтересах
держави в особі Міністерства оборони України, військової частини
А0215 та військової частини А3641 до Національної академії
державної податкової служби України про спонукання Національної
академії державної податкової служби до виконання умов договору №
9/1-2-33д від 26.11.2002 року та додаткової угоди до неї від
03.01.2003 року шляхом передачі позивачам для забезпечення
військовослужбовців Повітряних Сил ЗС України та членів їх сімей
житла площею 9029 кв. М в житловому будинку № 79-б по вул.
Північній у м. Iрпінь Київської області, вартість якого складає
12145000 грн.; також прокурор просить стягнути з відповідача на
користь позивачів пеню і штрафні санкції в сумі 1069974,5 грн., з
яких пеня становить 219824,5 грн., штрафні санкції -850150 грн. В
подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися та
змінювалися.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2006
року по справі № 69/8-06 (суддя Чорна Л. В.) позовні вимоги
задоволені в частині зобов'язання Національної академії державної
податкової служби України передати Міністерству оборони України,
військовій частині А0215 та військовій частині А3641 житло
загальною площею 3093,36 кв. м вартістю 6072263,2 грн. В іншій
частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача Національної
академії держаної податкової служби України в доход державного
бюджету України 5743,73 грн. державного мита та на користь ДП
"Судовий інформаційний центр" 54,22 грн. інформаційних.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.03.2007 року по справі № 69/8-06
( rs321420 ) (rs321420)
(головуючий суддя Мостова Г. I., судді Мамонтова О.
М., Фаловська I. М.) апеляційне подання прокурора залишено без
задоволення, рішення місцевого суду -без змін.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, перший заступник
військового прокурора Західного регіону України звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому
стверджує про порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права і просить прийняті у справі
рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про
задоволення позовних вимог.
Позивач-3 касаційне подання підтримав.
Відповідач проти доводів та вимог прокурора заперечує,
просить залишити рішення та постанову без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, третьої
особи та прокурора, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між
Міністерством оборони України в особі Заступника
Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони ЗС України з
розквартирування військ та капітального будівництва - командира
військової частини А1206 (пайовик) та Академією державної
податкової служби України (замовник) 26.11.2002р. було укладено
договір № 9/1-2-33д на будівництво житла в порядку пайової участі,
згідно з яким предметом договору є участь пайовика у будівництві
156 квартирного житлового будинку в м. Iрпені Київської області по
вул. Північна, 79-Б, з метою забезпечення житлом
військовослужбовців військ Протиповітряної оборони Збройних Сил
України (п. 1.1).
Відповідно до п.п.1.2, 2.1 цього договору замовник прийняв на
себе зобов'язання збудувати та передати пайовику 9029 кв. м
загальної площі житла, згідно адресного переліку (додаток № 1 до
даного договору), а пайовик в свою чергу зобов'язався оплатити
загальну площу житла за ціною 1345 грн. за один квадратний метр.
Загальна сума за договором складає 12145000 грн. Також сторони
погодили, що вартість одного квадратного метра може бути змінена
за погодженням сторін з урахуванням рівня інфляції, але вона не
повинна перевищувати розміру опосередкованої вартості спорудження
житла в розрахунку на 1 кв. м по Київській області, який
встановлюється Державним комітетом будівництва та архітектури
України на момент перерахування грошових коштів.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки між сторонами
здійснюються шляхом перерахування грошових коштів не пізніше 31
грудня 2003 p., а передача квартир - не пізніше 31.12.2004 р.;
Відповідно до п. 3.1.1 договору замовник зобов'язався після
введення будинку до експлуатації передати пайовику до 31.12.2004
р. 9029 кв. м загальної площі житла згідно адресного переліку та
довідки БТI, з попереднім підтвердженням фізичного стану
відповідним начальником КЕЧ району, та в цей же термін оформити та
передати пайовику документацію на право оперативного управління
даними квартирами.
Пунктом 4.2 договору за невиконанням замовником умов п. 3.1.1
договору, при умові виконання пайовиком своїх зобов'язань по
фінансуванню, замовник зобов'язаний сплатити пайовику неустойку у
розмірі 0,01% від повного обсягу пайової участі (п. 2.1 договору)
за кожний день прострочення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
позивач свої зобов'язання виконав: перерахував відповідачу
інвестиційні кошти на загальну суму 12145000 грн., що
підтверджується наявними в справі доказами.
03.01.2003 року між Міністерством оборони України та
Академією державної податкової служби України було укладено
додаткову угоду № 1 до договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002р. на
будівництво житла в порядку пайової участі, відповідно до якої
замовника по договору № 9/1-2-ЗЗд від 26.11.2002 р. було
перейменовано в замовника-генпідрядника та п. 3 договору було
доповнено п.п. 3.1.7, згідно з яким замовник-генпідрядник має
право укладати договори з субпідрядниками на здійснення
будівництва.
На вимогу позивача передати житло загальною площею 9029 кв.
м, викладену в претензії № 350/1/579/ПС від 13.04.2005 року,
відповідач повідомив про завершення будівництва та здачу його в
експлуатацію Державній приймальній комісії 07.04.2005 р. згідно
акту, який затверджений 19.04.2005р. рішенням виконкому Iрпінської
міської ради. Посилаючись на договір № 9/1-2-7р. від 26.11.2002р.
на співробітництво у залученні інвестицій та придбання житла для
військовослужбовців ЗС України та осіб начальницького складу
податкової міліції, згідно якого Міноборони України зобов'язане
передати державній податковій адміністрації України 50% загальної
площі квартир, залучення інвестицій на суму 18000000 грн.
відповідно до акту від 29.12.2002р., розпорядження Кабінету
Міністрів України № 18-р від 21.01.2005р. ( 18-2005-р ) (18-2005-р)
,
відповідач запропонував вирішити питання стосовно надання квартир
для працівників Національної академії ДПС України та
військовослужбовців ЗС України шляхом повернення Міністерству
оборони України 3145000 грн. або придбання житла в інших регіонах
за домовленістю на зазначену суму.
Відповідно до умов договору № 9/1-2-7р від 26.11.2002 p.,
укладеного між Міністерством оборони України, Державною податковою
адміністрацією України та Академією Державної податкової служби
України, колегія апеляційного господарського суду встановила, що
відповідач зобов'язаний передати Міністерству оборони України
квартири у житловому будинку у м. Iрпені, вул. Північна, 79-Б, на
суму отриманих інвестицій, а Міністерство оборони України -
передати 50% загальної площі квартир Державній податковій
адміністрації.
Рішенням службової наради від 21.11.2005 р. погоджено:
- збільшити вартість будівництва одного квадратного метра
житла до 1963 грн.;
- розподіл квартир здійснювати відповідно до договору №
9/1-2-7р від 26.11.2002р.;
- передати Міністерству оборони України 6189,90 м-2 для
погашення дебіторської заборгованості на суму 12145000 грн.;
- продовжити співробітництво в будівництві житла на пайових
умовах.
23.11.2005 р. між Міністерством оборони України та
Національною академією державної податкової служби України було
укладено додаткову угоду № 2 до спірного договору, відповідно до
якої буди змінені і викладені в новій редакції наступні пункти
договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002р.:
- замовник-генпідрядник прийняв на себе зобов'язання
збудувати та передати пайовику 6186,96 кв. м загальної площі
житла, згідно адресного переліку (додаток № 1 до даного договору)
(п. 1.2);
- договору пайовик зобов'язався оплатити загальну площу
житла, що передається замовником-генпідрядником за опосередкованою
ціною спорудження житла в Київській області станом на 01.11.2005
р. у розмірі 1963 грн. за один квадратний метр. Загальна сума за
договором складає 12 154 000 грн. (п. 2.1);
- договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом
перерахування грошових коштів не пізніше 31 грудня 2005 p., а
передача квартир - не пізніше 31.12.2005 р. (п. 2.3);
- замовник зобов'язався після введення будинку до
експлуатації передати пайовику до 31.12.2005 р. 6186,96 кв. м
загальної площі житла, згідно адресного переліку та довідки БТI, з
попереднім підтвердженням фізичного стану відповідним начальником
КЕЧ району, та в цей же термін оформити та передати пайовику
документацію на право оперативного управління даними квартирами
(п.п. 3.1.1).
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що Міністерству оборони України передано 44
квартири загальною площею 3093,60 м, що підтверджується адресним
переліком квартир та актом прийому-передачі квартир від
20.12.2005р.
У зв'язку з частковим виконанням договору позивачі просять
суд спонукати відповідача передати житло загальною площею 3093,36
кв. м вартістю 6072263,2 грн. та стягнути неустойку та штраф на
суму 563511,43 грн.
При розгляді справи в місцевому господарському суді
військовий прокурор Західного регіону України з уточненням
позивачів не погодився, посилаючись на п. 2.4 договору № 9/1-2-33д
від 26.11.2006р., до якого не було внесено зміни з урахуванням
додаткової угоди № 2 та просив суд визнати недійсними пункти 1.2,
2.1, 3.1.1 додаткової угоди від 23.11.2005р. і спонукати
відповідача передати позивачам житло загальною площею 5935,4 кв.
м, вартість якою складає 7984108 грн., стягнути пеню і штрафні
санкції за невиконання умов договору № 9/1-2-33д від 26.11.2002р.
та додаткових угод до нього в сумі 1069974,5 грн., з яких
неустойка (пеня) становить 219824,5 грн., а штрафні санкції -
850150 грн.
Підстави визнання недійсним правочину визначені ст. 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Пунктом 5 статті 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
позовна заява серед іншого повинна містити посилання на
законодавство, на підставі якого подається позов.
Приймаючи до розгляду серед інших вимогу прокурора про
визнання недійсними окремих пунктів додаткової угоди, суд першої
інстанції не з'ясував правові підстави, на яких заявлена вимога
прокурором.
В заяві про уточнення підстав, предмету та розміру позовних
вимог від 14.08.2006 року № 3/1686, яка прийнята судом першої
інстанції до розгляду, прокурор посилається в обгрунтування
недійсності додаткової угоди на положення ст. 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, яка визначає за гальні засади виконання господарських
зобов'язань. Однак порушення умов договору за загальним правилом
не може бути підставою для визнання його недійсним.
Відмовляючи в позові в частині визнання додаткової угоди
недійсною, суд першої інстанції також не перевірив відповідність
зазначеної угоди положенням ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.
207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Зазначене розцінюється судом касаційної інстанції як
порушення під час розгляду справи судом першої інстанції норм
процесуального права, зокрема, ст. 4, 43, 54, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог
прокурора про передачу житла позивачам, судом першої інстанції не
з'ясовані правові підстави таких вимог.
Так, як вбачається з позовної заяви, прокурор визначив трьох
позивачів у справі, а саме: Міністерство оборони України, в/ч
А0215 та в/ч А3641. Позовні вимоги також заявлені про передачу
житла позивачам. Таке право надано прокурору ст. 23 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Задовольняючи позовні вимоги про передачу житла, суд першої
інстанції зобов'язав відповідача передати житло загальною площею
3093,36 кв. м на користь всіх трьох позивачів.
При цьому суд обгрунтував такий висновок посиланням на ст.
525, 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Зі змісту спірного договору вбачається, що сторонами по
договору були Міністерство оборони України та Академія державної
податкової служби України, правонаступником якої в даний час є
Національний університет Державної податкової служби України.
Які господарські стосунки виникли між позивачами 2, 3 та
відповідачем судом першої інстанції не з'ясовано, правове
обгрунтування обов'язку відповідача виконати умови спірного
договору на користь осіб, які не є його сторонами, не наведено.
Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 23
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожен із позивачів щодо іншої сторони
виступає в судовому процесі самостійно, що покладає на кожного із
позивачів процесуальний обов'язок обгрунтувати та довести саме
свої позовні вимоги.
За таких обставин рішення місцевого суду в цій частині
прийняте з невірним застосуванням ст. 525, 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
і свідчить про неповне з'ясування обставин справи, що є
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, задовольняючи позов про зобов'язання відповідача
передати позивачам 3093,36 кв. м житла, суд першої інстанції не
врахував, що відповідно до умов п.п. 3.1.1 спірного договору житло
передається згідно адресного переліку та довідки БТI.
Зазначені недоліки не були усунені судом апеляційної
інстанції.
Порушення судами першої та апеляційної інстанцій зазначених
норм процесуального та матеріального права є підставою відповідно
до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для скасування прийнятих у
справі рішення та постанови.
Виходячи з повноважень суду касаційної інстанції,
передбачених ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, усунути зазначені
порушення під час розгляду касаційної скарги немає можливості, а
тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Враховуючи наведене, касаційне подання підлягає частковому
задоволенню.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
врахувати викладене вище, зобов'язати позивачів та прокурора
уточнити зміст та підстави позовних вимог, встановити характер
правовідносин між сторонами по справі, дати оцінку таким
поясненням, встановити можливість виконання такого обов'язку
відповідачем, зокрема, встановити наявність квартир на відповідну
загальну площу в спірному будинку та переконатися, що зазначені
квартири не обтяжені іншими зобов'язаннями, зокрема, не передані
іншим особам; в разі необхідності залучити до участі у справі
таких осіб; на підставі встановленого застосувати до спірних
правовідносин положення чинного законодавства та вирішити спір у
відповідності до положень норм матеріального та процесуального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання Заступника військового прокурора Західного
регіону України задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.03.2007 року по справі № 69/8-06 ( rs321420 ) (rs321420)
та
рішення Господарського суду Київської області від 17.11.2006 року
по справі № 69/8-06 ( rs321420 ) (rs321420)
скасувати.
Справу передати до Господарського суду Київської області на
новий розгляд.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
А. Г. Полянський
Г. М. Фролова