ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 р.
№ 28/341-06 ( rs605789 ) (rs605789)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка I.А.-головуючого,
Козир Т.П., Самусенко С.С.,
розглянувши
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз"
на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від
15.11.2006р.
та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.04.2007р.
у справі
№28/341-06 ( rs605789 ) (rs605789)
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України"
до
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Дніпропетровськгаз"
про
стягнення 4 600 736,01грн.
за участю представників від:
позивача -Онищенко I.П.;
відповідача -Бойко О.П.
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія "Газ України"Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства по газопостачанню та газифікації
"Дніпропетровськгаз"про стягнення 4 600 736, 01 грн. за договором
на постачання природного газу № 06/04 -1287 від 24.12.2004 р.
Рішенням суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.)
від 15.11.2006 р. позов задоволено частково: із відповідача на
користь позивача було стягнуто 1 238 037, 29 грн. боргу; 119 561,
67 грн. інфляційних витрат; 59 616, 73 грн. три відсотка річних;
23 409 грн. державного мита; 108, 32 грн. витрат на
інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду (колегія суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.I., Прокопенко
А.Є.) від 24.04.2007 р. зазначене рішення залишено без змін.
Iз рішенням та постановою по справі № 28/341-06 ( rs605789 ) (rs605789)
не погодився відповідач. У поданій до Вищого господарського суду
України касаційній скарзі він просить скасувати постанову
апеляційного суду, якою залишено без змін стягнення із відповідача
інфляційних збитків та прийняти у цій частині нове рішення, яким
зменшити стягнення інфляційних збитків до 80 836, 39 грн.
Відповідач вважає, що в даній частині судові рішення суперечать
встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного
законодавства України.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від
10.09.2007 р. № 02-12/279 розгляд касаційної скарги у даній справі
доручено колегії суддів у складі: Плюшка I.А. (головуючого,
доповідач); Козир Т.П.; Самусенко С.С.
Заслухавши пояснення представника позивача і відповідача,
вивчивши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши наявні матеріали справи і проаналізувавши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або даткові перевіряти докази.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
24.12.2004 р. між позивачем і відповідачем був укладений
договір на постачання природного газу № 06/04-1287.
За умовами вищенаведеного договору постачальник зобов'язався
передати у власність покупця у 2005 році природний газ для потреб
населення з урахуванням можливих втрат газу, а відповідач
зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного
договору (п.1.1. договору).
Згідно з положеннями п. 5.1 договору оплата за газ
здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100%
поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за
фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за
звітним місяця.
Згідно із п. 5.1.1 договору остаточний розрахунок за можливі
втрати газу здійснюється за підсумками року до 15 січня 2006 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, природний газ
поставив у обсязі 998 104, 818 тис. куб.м на загальну суму 104 435
740, 22 грн., що підтверджувалося спільно підписаними актами
приймання -передачі природного газу, які відповідно до п. 3.4 є
підставою для остаточних розрахунків. В свою чергу відповідач
зобов'язання по оплаті виконав частково, за поставлені обсяги
природного газу розрахувався у розмірі 100 392 059, 19 грн.
Отже, борг відповідача перед позивачем на день звернення з
позовом становив 4 043 681, 03 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, після направлення
позовної заяви до суду, відповідачем в рахунок погашення
заборгованості сплачено 2 805 643, 75 грн. У зв'язку з цим суд
першої інстанції обгрунтовано застосував положення ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і припинив у цій частині провадження у справі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом (ст. 525 Кодексу).
У відповідності до вимог ст. 546 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою,
порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як передбачено укладеним між сторонами договором, а саме його
п. 6.2, в разі несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки,
зазначені у п. 5.1, п. 5.1.1 договору, покупець сплачує на користь
постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням
встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь
час прострочення, пеню за кожен день прострочення платежу.
З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2005 р. було
порушено провадження у справі №Б24/235/05 про банкрутство ВАТ
"Дніпропетровськгаз"та введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів. Ст. 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
зазначається, що мораторій на задоволення вимог
кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
В силу ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону протягом дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на
підставі виконавчих документів та інших документів, за якими
здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не
нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового
державного соціального страхування, податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Оскільки розрахунок пені був складений з 13.01.2006 р. по
13.07.2006 р. суд першої інстанції, з яким також погодився і
апеляційний господарський суд, із врахуванням вищенаведеного
приписів законодавства, правомірно відмовив у стягненні з
відповідача пені.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
Встановлено, що суми річних та витрат від інфляції,
дорівнюють відповідно 59 616, 73 грн. і 119 561, 67 грн.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків заявлені
позивачем за період з січня по червень 2006 р., а відповідачем
наводиться розрахунок у період з січня по грудень 2005 р. Проте, в
силу положень ч. 3 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
наведений
розрахунок інфляційних збитків не підлягав розгляду в апеляційній
інстанції.
Відповідні індекси інфляції розраховуються починаючи з серпня
1991 року щомісячно і публікуються у газеті "Урядовий кур'єр".
Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням
на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі
статтями 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
є
офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру
завданих збитків.
У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р
( v2-97700-97 ) (v2-97700-97)
. "Рекомендації відносно порядку застосування
індексів інфляції при розгляді судових справ"зазначено, що при
застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс
розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати
як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового
зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми
основного боргу.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами, ці вимоги
позивачем були дотримані.
Оскільки заборгованість відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"за договором на
постачання природного газу не була стабільною на протязі періоду
нарахування інфляційних, сума заборгованості постійно та динамічно
змінювалася і тому враховуючи дані обставини позивачем було
правомірно здійснено розрахунок інфляційних збитків з урахуванням
знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання
за певний період.
Крім того, якщо і взяти до уваги розрахунок втрат від
інфляції, який наведений відповідачем, сума інфляційних втрат буде
значно більшою, за вказану позивачем.
Отже, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду прийнята у відповідності до норм чинного
законодавства України і не підлягає скасуванню.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Дніпропетровськгаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.04.2007 р. зі справи № 28/341-06 ( rs605789 ) (rs605789)
залишити
без змін.
Головуючий, суддя I. Плюшко
Суддя Т. Козир
Суддя С. Самусенко