38/63-06 Про визнання недійсним акту приймання-передачі Палацу Культури - 11.09.2007 Прийняття

Витребувано Палац Культури "ХЕМЗ" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) з чужого незаконного володіння територіальної громади м. Харкова і зобов'язано Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради повернути Палац культури "Харківський електромеханічний завод" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) до загальнодержавної власності шляхом передачі на баланс Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод".

Визнано Палац Культури "ХЕМЗ" (не житлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) об'єктом права загальнодержавної власності.

Визнано право повного господарського відання на Палац Культури "ХЕМЗ" (не житлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) за Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод".

Зобов'язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" скасувати в Реєстрі прав власності на нерухоме майно попередній запис щодо права власності Палацу Культури "ХЕМЗ" (нежитлової будівлі, розташованої за адресою: пр. Московський, 94) за територіальною громадою м. Харкова.

Зобов'язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити право загальнодержавної власності на Палац Культури "ХЕМЗ" (не житлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) шляхом його реєстрації та внести відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. (судді: Шепітько І.І., Лакіза В.В., Фоміна В.О.), вказане рішення господарського суду Харківської області скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позові відмовлено.

Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" та СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2007р. у справі № 38/63-06, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.2007 року залишити в силі, мотивуючи касаційні скарги тим, що при прийнятті постанови суд апеляційної інстанції порушені та невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківська міська рада та ТОВ "Старт" надали відзиви на касаційні скарги в яких проти доводів касаційних скарг заперечують та просять постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2007 року у справі № 38/63-06 залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 10 жовтня 2003 року комісією у складі представників Харківської міської ради та представників ДП "ХЕМЗ", утвореною відповідно до наказу Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 475 від 15.02.2002 року із змінами, внесеними наказом №444 від 06.10.2003 р., було складено Акт приймання-передачі Будинку Культури "Харківського електромеханічного заводу", який був затверджений начальником Управління комунального майна та приватизації Солошкіним В.Н.

Законом, що визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну є Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) .

Відповідно до статі 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) прийняття рішень про передачу об'єктів права державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням: органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону. Об'єктом передачі згідно з цим Законом, а саме відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 2 вказаного Закону є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом. Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" від 15.12.1992р. (8-92) Кабінет Міністрів України поклав на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Згідно Указів Президента України "Про зміну у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999р. №1573/99 (1573/99) , "Про державний комітет промислової політики України" від 26.04.2000р. №625/2000 (625/2000) повноваження щодо управління майном ДП "ХЕМЗ" на момент прийняття рішення про передачу будівлі Палацу культури до комунальної власності відповідним органом, уповноваженим управляти майном державного підприємства у відповідності до ч.3 ст. 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" належали саме Державному комітету промислової політики України, який на той час було створено на базі ліквідованого відповідного Міністерства.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що в листі Державного комітету промислової політики України (вих. № 15/2-2-102 від 19.02.2001р.) зазначено, що враховуючи пропозицію керівництва ДП "ХЕМЗ" погоджену з представником трудового колективу (від 02.02.2001 р. №60/34 додається) Держпромполітики дає згоду на передачу підприємством майнового комплексу "Палац культури ДП "ХЕМЗ" одночасно з передачею у комунальну власність міста житлового фонду підприємства.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист № 501/389 від 11.06.2001р. ДНВО "ХЕМЗ" за підписом генерального директора ДНВО "ХЕМЗ" та голови об'єднаного комітету профспілки, як додатковий доказ здійснення управління комунальним майном та приватизації дій, пов'язаних з прийняттям спірного об'єкту з державної в комунальну власність відповідно до діючого законодавства, а саме ч.3 ст. 41 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цим підприємством, а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств).

Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст – за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області ХХУ сесії ХХIII скликання від 26.09.2001р. "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відомчих житлових будинків" було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Харкова відомчих житлових будинків згідно з додатком до даного рішення, в якому зазначено перелік відомчих житлових будинків ДП "ХЕМЗ" та Палац культури "ХЕМЗ".

Рішенням Харківської міської ради Харківської області XXVII сесії ХХIII скликання від 26.12.2001р. "Про комунальну власність м. Харкова" було затверджено перелік об’єктів, що прийняті до комунальної власності за станом на 26.12.2001 р. (додаток №1). Згідно зазначено додатку вказані об’єкти прийняті до комунальної власності, в тому числі житлові будинки ДП "ХЕМЗ"(№73-91) та Будинок культури "ХЕМЗ" (№92).

Як було зазначено вище, 10.10.2003 року комісією у складі представників Харківської міської ради та представників ДП "ХЕМЗ", утвореною відповідно до наказу Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 475 від 15.02.2002 року з змінами, внесеними наказом №444 від 06.10.2003 р., було складено Акт приймання-передачі Будинку Культури "Харківського електромеханічного заводу", який був затверджений начальником Управління комунального майна та приватизації Солошкіним В.Н.

Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради в розпорядженням № 1242 від 29.10.2003 року затвердило прийняття Будинку культури "ХЕМЗ" на свій баланс, посилаючись на виконання рішення XXVII сесії Харківської Міської ради XXIII скликання від 26.12.2001 р. та приймаючи до уваги акт приймання - передачі Будинку культури "Харківського електромеханічного заводу".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд визнати недійсним акт приймання - передачі Будинку культури Харківського електротехнічного заводу від 10 жовтня 2003 року, затверджений начальником Управління комунального майна та приватизації Солошкіним В.М.

Відповідно до чинного законодавства акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Таким чином, акт приймання-передачі Палацу культури Харківського електромеханічного заводу від 10 жовтня 2003 року не є нормативним або ненормативним актом.

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин –це дія суб’єктів цивільного (прив атного) права, які завжди є рівними особами. Можливість вчинення ними правочинів –елемент змісту їх цивільної дієздатності. За цією ознакою правочини відрізняються від актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які хоча і можуть породжувати цивільні права та обов’язки, але за юридичною природою є владними актами, що видаються у межах компетенції зазначених органів –суб’єктів публічного права.

Саме тому правовідносини виникають на підставі цих актів незалежно від бажання осіб вступати у них, тоді як за допомогою правочинів правовідносини завжди встановлюються за волею їх учасників.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що оспорюваний акт приймання-передачі майна від 10.10.2003р. підписано комісією у складі представників виконавчих органів Харківської міської ради та представників ДП "ХЕМЗ". Зазначеною комісією в акті було встановлено склад об'єктів, що передаються за актом, їх первісна та залишкова вартість, загальні відомості про об'єкти та запропоновано оформити в установленому порядку технічну документацію на будинок Палацу культури.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваний акт є документом, який лише засвідчує виконання саме нормативно-правового акту у вигляді рішення Харківської міської ради і містить перелік майна яке передане до комунальної власності, і не є правочином, що відповідно не дає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним акта приймання - передачі Палацу культури Харківського електромеханічного заводу від 10.10.2003 року.

Крім того, судом зазначено, що в оскаржуваному акті йдеться про передачу 4 об’єктів, проте, позивач просив суд визнати недійсним акт приймання-передачі майна від 10.10.2003р. в цілому, однак в обґрунтування позовних вимог посилався лише на неправомірну передачу Палацу культури по пр. Московському, 94.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вже зазначалось, рішенням Харківської міської ради Харківської області ХХУ сесії ХХIII скликання від 26.09.2001р. "Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відомчих житлових будинків" було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Харкова відомчих житлових будинків згідно з додатком до даного рішення, в якому зазначено перелік відомчих житлових будинків ДП "ХЕМЗ" та Палац культури "ХЕМЗ".

При цьому, дані рішення Харківської міської ради не скасовані та не визнані незаконними в судовому порядку, тобто територіальна громада м. Харкова має правові підстави щодо права комунальної власності на Палац культури по пр. Московському,94.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався також на ст. 387 Цивільного кодексу України, яка встановлює право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та вказував що з таким позовом також може звернутись особа, в якої є право повного господарського відання таким майном.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що посилання позивача на ст. 387 ЦК України, яка встановлює право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та вказував що з таким позовом також може звернутись особа, в якої є право повного господарського відання таким майном є необґрунтованими, оскільки у відповідності до рішення Харківської міської ради XXVII сесії ХХIII скликання від 26.12.2001р. було затверджено перелік об'єктів, що були прийняті до комунальної власності, і саме це рішення є документом, який підтверджує правомірне набуття права власності, тому з моменту передачі майна до комунальної власності також було припинено право позивача на повне господарське відання майном.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про витребування Палацу Культури "ХЕМЗ" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) з чужого незаконного володіння територіальної громади м. Харкова і зобов'язання Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради повернути Палац культури "Харківський електромеханічний завод" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) до загальнодержавної власності шляхом передачі на баланс Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"; про визнання Палацу Культури "ХЕМЗ" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) об'єктом права загальнодержавної власності; про визнання права повного господарського відання на Палац Культури "ХЕМЗ" (нежитлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) за Державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності. Підставою зазначених позовних вимог є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на спірне майно.

Згідно ст. 31 Закону України "Про власність" до державної власності в Україні належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), суб'єктами права на які є відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад.

Статтею 33 вказаного Закону передбачено, що управління державним майном здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними органи.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підприємства мають право звертатися до господарського суду з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про визнання Палацу Культури "ХЕМЗ" об'єктом права загальнодержавної власності та про зобов’язання Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" поновити право загальнодержавної власності на Палац Культури "ХЕМЗ" (не житлову будівлю, розташовану за адресою: пр. Московський, 94) шляхом його реєстрації та внести відповідний запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно не ґрунтується на чинному законодавстві.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено і те, що Державному підприємству "ХЕМЗ" ні законом, ні будь-яким іншим чином не надані повноваження на представництво інтересів держави щодо пред’явлення позову про визнання Палацу Культури "ХЕМЗ" об'єктом права загальнодержавної власності .

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Твердження заявників про порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків по роботі з великими платниками податків у м.Харкові залишити без задоволення.