ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 р.
№ 2-10/07 ( rs726909 ) (rs726909)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Грека Б.М. -(доповідача у справі)
суддів :
Михайлюка М.В. Рибака В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення
Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.02.07
у справі № 2-10/07 ( rs726909 ) (rs726909)
Дніпровського районного суду м.
Херсона
за позовом
ОСОБА_2
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Росинка"
про
визнання частково недійсними рішень зборів засновників,
установчого договору, статуту підприємства, та про перерозподіл
часток у статутному капіталі
за участю представників від:
скаржника
ОСОБА_3. (дов. від 15.08.07)
відповідача
Дранкова В.В. (директор), ОСОБА_4. (дов. від IНФОРМАЦIЯ_1)
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2звернулася до суду з позовом про визнання частково
недійсними рішень зборів засновників, установчого договору,
статуту підприємства, та про перерозподіл часток у статутному
капіталі, посилаючись на те, що долі засновників були визначені
невірно, оскільки при формуванні статутного капіталу товариства
була встановлена вартість приміщення магазину НОМЕР_1 не за
експертною оцінкою та при визначенні часток неправомірно врахована
заборгованість ТОВ "Світоч"у розмірі 142153,59 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.02.07
(суддя Циганій С.I.) в позові відмовлено з тих підстав, що
визначення розміру часток відбулося правомірно.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_1звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
його скасувати, посилаючись на те, що справа неправомірно
розглянута місцевим судом, в той час, як повинна була розглядатися
в порядку господарського судочинства. Також скаржник посилається
на те, що справа була розглянута без участі ОСОБА_1, що призвело
до порушення її прав, як учасника вищезазначеного товариства.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом,
відповідно до п.3.1. протоколу загальних зборів представників
засновників ТОВ "Світоч" від 03.10.03 ухвалене рішення про
задоволення заяв і затвердження виходу зі складу засновників
шляхом реорганізації ТОВ "Світоч" структурного підрозділу -
магазина НОМЕР_1 з виділенням і передачею внесків у натуральній
формі згідно розподільчого балансу та акту прийому - передачі для
створення на базі структурного підрозділу підприємства, що є
правонаступником ТОВ "Світоч" у межах розподільчого балансу.
Пунктом 3.2. даного протоколу встановлено -передати
засновникам, що вийшли із Товариства, структурними підрозділами
їхні внески в статутний фонд ТОВ "Світоч" у натуральній формі
шляхом складання акту приймання - передачі майна і розподільчого
балансу по структурному підрозділу. Будівлі, споруди та обладнання
передати по залишковій балансовій вартості.
Підпунктом 10 п.2 вказаного протоколу встановлено, що
магазину НОМЕР_1 виділяється зі статутного фонду ТОВ "Світоч"
майно згідно розподільчого балансу на суму 248644 грн. На підставі
зазначеного рішення 06.10.03 підписано розподільчий баланс та акт
приймання -передачі, згідно яких у власність правонаступнику,
колективу магазину НОМЕР_1, передано частину майна на суму
248644,83 грн., в яку входила залишкова вартість будівлі за в сумі
89254,60 гри. та сума заборгованості ТОВ "Світоч" в розмірі
142153,59 грн.
Згідно протоколу № НОМЕР_2загальних зборів засновників на
базі структурного підрозділу ТОН "Росинка" створено ТОВ "Росинка"
зі статутним фондом у розмірі 248 644,83 грн.
Незгода позивача з цим рішенням зводиться до того, що вона
вважає, що статутний фонд повинен бути більшим (а відтак, і більші
частки), оскільки сума заборгованості ТОВ "Світоч", яка була
передана новоствореному підприємству за розподільчим балансом, не
повинна враховуватися при визначенні розміру статутного фонду, а
вартість нерухомого майна, що складає статутний капітал, має
визначатися експертним шляхом за ринковими цінами, а не по
залишковій балансовій вартості.
Місцевий господарський суд правомірно не погодився з такими
твердженнями, оскільки загальна вартість майна товариства,
визначається на рівні активів товариства за вирахуванням його
зобов'язань (ст. 190 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
). А
вартість нерухомого майна підприємства, згідно пункту 6.5 Статуту
ТОВ "Росинка", визначається за експертною оцінкою або за згодою
сторін. З п.6.1. Статуту ТОВ "Росинка" та п.3.1. установчого
договору вбачається згода сторін щодо встановлення вартості майна,
яке передається у власність товариству за розподільчим балансом та
актом приймання-передачі в сумі 248644, 00 грн., в яку входила
залишкова вартість будівлі в сумі 89254, 60 грн. та сума
заборгованості ТОВ "Світоч" в розмірі 142153,59 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з такою правовою позицією місцевого суду, оскільки не
можна обчислювати вартість частини майна товариства при виході
учасника зі складу засновників, пропорційно його частці у
статутному фонді, за ринковою вартістю, без встановлення активів
товариства та його боргових зобов'язань, одержаного товариством
прибутку на момент виходу з складу засновників.
Посилання скаржника на те, що його не було залучено до участі
у справі не приймаються до уваги, оскільки дане рішення ніяк не
впливає на його права та обов'язки. А посилання скаржника на те,
що оскаржуване рішення було застосоване в порядку преюдиційного
факту у справі №2-1087/07-14/138-ПН-07, є неспроможними, оскільки
всилу різного суб'єктного складу та приписів ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дане рішення для
справи №2-1087/07-14/138-ПН-07 преюдиційним бути не може.
Крім того, зі змісту рішення у справі №2-1087/07-14/138-ПН-07
вбачається, що скаржниця звернулася до господарського суду з
позовом, аналогічним за змістом цьому позову, і справа
розглядалася господарським судом по суті з посиланням на такі ж
правові норми, що спростовує посилання скаржниці на те, що рішення
у цій справі впливає на її права та обов'язки.
Доводи касаційної скарги про те, що суд неправомірно
розглянув справу в порядку цивільного судочинства, а не в порядку
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
неспроможними, оскільки позивачка звернулася з позовом 12.09.05, а
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та
з корпоративних спорів" ( 483-16 ) (483-16)
прийнятий 15.12.06 (набрав
чинності 29.12.06), тому суд правомірно продовжував провадження у
справі, порушеній до набрання чинності цим законом.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним
та не можуть бути підставою для скасування рішення у справі, а
тому, рішення райсуду слід залишити без змін, так як воно ухвалене
при повному з'ясуванні судом всіх обставин справи та при вірному
правозастосуванні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення
Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.02.07 у справі №
2-10/07 ( rs726909 ) (rs726909)
залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді М. Михайлюк
В. Рибак