Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" - Сороколіт О.Г., Нагорний І.Ф. (дов. від 03.09.07),

ГУ Державного казначейства України в Хмельницькій області -Пузарецька М.В. (дов від 31.08.07);

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.11.2006 р. (суддя Дячук Т.В.) відмовлено у задоволенні грошових вимог на суму 2672500 грн., заявлених Відділенням Державного казначейства у Полонському районі до ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів".

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.2007р. (колегія суддів у складі: Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.) ухвалу господарського суду залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що наявні докази та висновок судово-бухгалтерської експертизи свідчать про відсутність правових підстав для покладення на ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" відповідальності за заборгованість товаровиробників по отриманих бюджетних позичках.

Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування посилається на невірне застосування судами ст. 2 Закону України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу".

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву на 060.9.2007 р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова апеляційного господарського суту та ухвала господарського суду першої інстанції не в повній мірі відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.09.2005 р. порушено провадження у справі ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 29.09.2005 р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1. Ініціюючих кредиторів зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оголошення було опубліковано в газеті "Голос України" № 197 від 19.10.2005 р.

В порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) з грошовими вимогами до боржника на суму 2 758 000 грн. звернулося Відділення Державного казначейства у Полонському районі. Вказувало, що ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів" протягом 1995 -1997 р. надавались безвідсоткові бюджетні позички за рахунок коштів державного бюджету.

Заявою Відділення державного казначейства уточнило розмір грошових вимог, вказуючи на наявність вимог на суму 2672500 грн., з яких 20300 грн. складає заборгованість за 1995 рік, 1710100 грн. -заборгованість за 1996 рік, 942100 грн. - заборгованість за 1997 рік.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.01.2006 р. призначено судово-бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні грошових вимог, виходив з того, що бюджетні позички, насіння, паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива надавались товаровиробникам, оплачувались Державним казначейством, в подальшому позичка передавалась Полонському комбінату хлібопродуктів на умовах передачі товаровиробниками зерна для погашення заборгованості по бюджетній позичці. Оскільки товаровиробниками не передано Полонському комбінату хлібопродуктів зерна для погашення заборгованості, суд дійшов висновку про не підтвердження заборгованості Подонського комбінату хлібопродуктів перед відділенням Державного казначейства у Полонському районі.

Крім того, в ухвалі суду зазначено, що угодами про поставку сільгоспвиробникам техніки та запчастин на умовах поставки зерна до державних ресурсів не передбачено відповідальність Полонського комбінату хлібопродуктів, як заготівельного підприємства перед Відділення Державного казначейства за непоставку зерна в державні ресурси саме сільськогосподарськими товаровиробниками.

Апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції, залишивши ухвалу без змін.

Проте, погодитися з такими висновками суду в повній мірі не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи та можуть вплинути на результати вирішення спору.

Як правильно зазначено у рішеннях судів попередніх інстанцій, підставами виникнення правовідносин між Відділенням Державного казначейства у Полонському районі та Полонським комбінатом хлібопродуктів (заготівельне підприємство) є норми Закону України "Про поставки продукції для державних потреб" (493/95-ВР) , Укази Президента України "Про державний контракт на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік" від 16.01.1995 р. № 51 (51/95) , "Про задоволення державний і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 18.01.1996 р. № 62 (62/96) , постанови Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" від 12.03.1996 р. № 323 (323-96-п) , "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році" від 04.02.1997 р. № 124 (124-97-п) .

Спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995 р. N 119/109/193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.1995 р. за N 334/870 (z0334-95) , затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культу. Аналогічні порядки фінансування закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна та сортового насіння та надання бюджетної позики встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.1996 № 72/113, від 04.03.1997 р. № 70/54/18 (z0212-97) .

Відповідно до вищенаведених Порядків, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим органом (рай(міськ)фінвідділом в 1995р., відділенням державного казначейства в 1996-1997р.р.) за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником. Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК "Хліб України", заготівельні та переробні підприємства і організації якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому надання бюджетної позички рай(міськ) фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т.ч. зерно - і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.

Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК "Хліб України" і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок -на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.

Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Вищезазначеними Порядками передбачено, що при переміщенні зерна та продуктів його переробки з одного підприємства та інше одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці виходячи із облікової вартості. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актом передачі-прийому. Зазначені акти складаються на підставі реєстру актів передачі зерна та продуктів його переробки підприємствами-постачальниками підприємствам-одержувачам.

Судами встановлено на підставі наданих заявником актів прийому-передачі заборгованості по бюджетних позичках, а також висновку судово-бухгалтерської експертизи підтверджується факт заборгованості по бюджетними позичкам у 1995 р. у сумі 20330 грн., у 1996 р. -1458056 грн., 1997 р. -872589,25 грн.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні грошових вимог Відділення державного казначейства у зв'язку з відсутністю відповідальності Полонського комбінату хлібопродуктів перед відділення державного казначейства, оскільки заявлені грошові вимоги фактично є заборгованістю сільськогосподарських товаровиробників по отриманих бюджетних позичках.

При цьому, в основу судових рішень покладено Висновок № НОМЕР_1судово-бухгалтерської експертизи від 13.05.2007 р., який побудовано на припущеннях та який не містить конкретних відповідей на поставлені питання: наявність документального підтвердження отриманих боржником бюджетних позичок, їх приймання-передачі, а також підтвердження сум бюджетних позичок, що підлягають списанню, реструктуризації.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, Відділенням державного казначейства в Полонському районі надано акти приймання-передачі заборгованості по бюджетних позичках, довідки казначейства про надання та повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державними замовленнями 1995, 1996, 1997 років, що укладені за формами типових договорів, підписані сторонами акти звірки заборгованості по бюджетній позичці за зазначені роки.

Відповідно ж до ст. 42 ГПК України та роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.98р. № 02-5/424 (v_424800-98) висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.

При цьому, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

В силу ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, суди як першої так і другої інстанцій, на зазначене уваги не звернули, не з'ясували, не встановили відповідно до чинного законодавства природу правових відносин між Відділенням Державного казначейства у Полонському районі та ВАТ "Полонський комбінат хлібопродуктів", які пов'язані з передачею бюджетної позички, права та обов'язки сторін, а також відповідальність за невиконання зобов'язань.

За таких обставин, коли судами в порушення вимог процесуального права -ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України не було з'ясовано належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну оцінку, застосування норм матеріального і процесуального права, тому ухвалені по даній справі рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, перевірити ствердження та заперечення сторін щодо наявності чи відсутності вини відповідача у неповерненні бюджетних позичок, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2007 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області зі справи № 2/246-Б скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.