ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 р.
№ 9/54
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на рішення
господарського суду Донецької області від 26.04.2007 р.
у справі
№ 9/54
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донецький
експериментальний ремонтно-механічний завод" в особі Товариства з
обмеженою відповідальністю "Донецька Iндустріальна Спілка"
до
Державного підприємства "Донецька залізниця"
про
стягнення 10 030,66 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Рибалка Н.О., дов. № 11 від 24.10.2006 р.;
відповідача:
Поліщук О.I., дов. № Н-01/3460 від 07.11.2005 р.;
В С ТА Н О В И В:
У лютому 2007 р. Відкрите акціонерне товариство "Донецький
експериментальний ремонтно-механічний завод" (далі -Завод) в особі
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Iндустріальна
Спілка" (далі -Товариство) звернувся до господарського суду
Донецької області з позовною заявою, у якій просив стягнути з
Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі -Залізниця)
вартість нестачі вантажу у розмірі 10 030,66 грн.
Позовні вимоги Товариство обгрунтовувало тим, що Залізниця на
станції відправлення прийняла до перевезення вантаж, який є його
власністю, у кількості 67,667 т, проте видала його на станції
призначення Заводу (вантажоодержувачу) з нестачею у розмірі 4,901
т., вартість якої становить 10 030,66 грн., яка підлягає стягненню
на підставі норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та
Статуту залізниць України, і Завод, як вантажоодержувач, на
підставі п. 133 Статут залізниць України передав йому право на
пред'явлення відповідного позову до Залізниці.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2007
р. (суддя Манжур В.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Рішення мотивовано тим, що Залізниця не довела того, що нестача
вантажу сталась за відсутності її вини або з незалежних від неї
причин, а тому вартість нестачі підлягає стягненню згідно норм ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та Статуту залізниць України.
В апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької
області від 26.04.2007 р. не переглядалось.
Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області від 26.04.2007 р. та
прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
Товариства. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Залізниця
обгрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції
неправильно застосовано Правила заявлення та розгляду претензій,
затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002
р. № 334 ( z0568-02 ) (z0568-02)
(далі -Правила) та порушено ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. ст. 2 та 6 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 6 Закону України "Про статус суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало до Вищого господарського суду України
відзив на касаційну скаргу Залізниці, у якому просить залишити її
без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області
від 26.04.2007 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзиві,
Товариство обгрунтовує тим, що доводи Залізниці, викладені у
касаційній скарзі, є необгрунтованими, а судове рішення, яке
оскаржується, прийнято без порушень норм матеріального та
процесуального права і при повному з'ясуванні усіх необхідних
обставин справи.
Завод не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу Залізниці до Вищого
господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає
касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарським судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті
рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
За загальним правилом відповідно до п. 130 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
право на пред'явлення до залізниці претензій
та позовів мають:
а) у разі втрати вантажу:
відправник -за умови пред'явлення вантажної квитанції і
документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого
вантажу;
одержувач -за умови пред'явлення вантажної квитанції з
відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів,
що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У
разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається
довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення
з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу;
б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу:
одержувач -за умови пред'явлення накладної, комерційного акта
і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого
вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість
нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову;
в) у разі прострочення доставки вантажу -одержувач за умови
пред'явлення накладної;
г) у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник
багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі,
псування, пошкодження або прострочення доставки багажу,
вантажобагажу -пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу,
прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи
вантажобагажу.
Між тим, згідно з п. 133 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
передача іншим організаціям або громадянам права на
пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком
випадків передачі такого права вантажовідправником
вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а
також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації
або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права
на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним
підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції),
а для уповноваженої особи -довіреністю, оформленою згідно із
законодавством.
З наведеного вбачається, що норми Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачають можливість передачі вантажовідправником
або вантажоодержувачем права на пред'явлення позовів до залізниці
уповноваженій особі.
Абзац третій п. 2 Правил передбачає, що передача права на
пред'явлення претензій та позовів відправником або одержувачем
уповноваженій особі, яка виступає від їх імені, засвідчується
довіреністю, оформленою згідно з чинним законодавством.
Як встановлено місцевим господарським судом та
підтверджується матеріалами справи, Завод передав право на
звернення з позовом до Залізниці Товариству шляхом видачі
довіреностей від 24.10.2006 р. (а. с. 54 -55).
Викладене спростовує доводи Залізниці, наведені у касаційній
скарзі, про порушення господарським судом першої інстанції норм
Правил.
Посилання Залізниці у касаційній скарзі на порушення місцевим
господарським судом ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. ст. 2 та 6
Закону України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 6 Закону України
"Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
носять загальний характер, без
зазначення того, у чому саме полягають ці порушення та яким чином
вони вплинули на прийняття рішення по справі, а тому не можуть
бути підставою для скасування судового акту, якій оскаржується.
Будь-яких інших посилань на порушення господарським судом
першої інстанції норм матеріального або процесуального права при
прийнятті ним судового акту, який оскаржується, у касаційній
скарзі Залізниці не наведено.
Не встановлено таких порушень і колегією суддів Вищого
господарського суду України.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду Донецької області від
26.04.2007 р. грунтується на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення
спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права,
доводи касаційної скарги Залізниці не спростовують висновку
місцевого господарського суду, у зв'язку з чим підстав для його
скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької
області від 26.04.2007 р. у справі № 9/54 -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.I. Шаргало