ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 р.
№ 2-31/6405-2006
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
Панової I.Ю.
розглянувши касаційну скаргу
УПФ України в Бахчисарайському районі АРК
на постанову
від 06.12.2006 р. Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 2-31/6405-2006 господарського суду АРК
за позовом
УПФ України в Бахчисарайському районі АРК
до
СЗАТ "Агрофірма "Крим"
про
стягнення 210 954,64 грн.
в судовому засіданні взяв участь представник:
відповідача
Симоненко Л.В., довір.
ВСТАНОВИВ:
УПФ України в Бахчисарайському районі АРК звернулося до суду
з позовною заявою до СЗАТ "Агрофірма "Крим" про стягнення
заборгованості у розмірі 210 954,64 грн., у тому числі 127 778,44
грн. по страховим внескам, 7 206,90 грн. по фінансовим санкціям та
75 969,30 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та
доставку пільгових пенсій.
Рішенням господарського суду АРК від 29.08.2006 р. (суддя
Привалова А.В.) позов задоволено частково, стягнуто з СЗАТ
"Агрофірма "Крим" на користь УПФ України в Бахчисарайському районі
АРК заборгованість в сумі 71 949,34 грн., у тому числі 64 742,44
грн. заборгованості по сплаті страхових внесків і 7 206,90 грн.
штрафних санкцій.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 06.12.2006 р. (судді: Лисенко В.А. -головуючий, Заплава Л.М.,
Видашенко Т.С.) апеляційну скаргу УПФ України в Бахчисарайському
районі АРК залишено без задоволення, а рішення господарського суду
АРК від 29.08.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, УПФ України в
Бахчисарайському районі АРК звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.12.2006 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в
повному обсязі.
На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної
інстанції порушено норми матеріального права.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи та
прийняття судових рішень у справі набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(01.09.2005 р.).
Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що компетенція
адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта
владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна
віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду
повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а
по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті 7
статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно з яким - це орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень.
Як зазначається у пункті 1 Положення про Пенсійний фонд
України, затвердженого указом Президента України від 01.03.2001 р.
№ 121/2001 ( 121/2001 ) (121/2001)
, із змінами та доповненнями, Пенсійний
фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема,
здійснює керівництво та управління солідарною системою
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить
збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного
фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого
постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. №
8-2 ( z0441-02 ) (z0441-02)
, із змінами та доповненнями, (далі -Положення)
управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у
містах є органами цього Фонду, підвідомчими відповідно головним
управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими
управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення управління
Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах
відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження
страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду України
від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у
встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та
позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів
та інших документів щодо правильності обчислення та сплати
страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду
України в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З наведеного випливає, що УПФ України в Бахчисарайському
районі АРК, звертаючись до суду із позовом про стягнення
заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування та штрафних санкцій, діяло як орган
державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій
і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Пунктом 7 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
надано право виконавчій
дирекції Пенсійного фонду України та її територіальним органам
стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових
внесків.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення управління
Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах має
право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми
страхових внесків.
За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
саме територіальним
органам Пенсійного фонду України надано право звертатись до суду з
позовом про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових
внесків.
Отже, згідно пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
спори за
зверненням управління Пенсійного фонду України у районах, містах і
районах у містах про стягнення простроченої заборгованості із
сплати страхових внесків підвідомчі адміністративним судам.
Відтак, суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить
про те, що справа в частині стягнення заборгованості із сплати
страхових внесків та штрафних санкцій є справою адміністративної
юрисдикції, отже спір в цій частині підлягає вирішенню за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд
України, зокрема, в своїх постановах від 24.01.2006 р. у справах №
1/2-87, № 1/3-88, № 1/4-89, №1/5-90.
З матеріалів справи вбачається, що дану справу попередніми
судовими інстанціями розглянуто за правилами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по
відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій слід
зазначити таке. Положеннями Прикінцевих положень Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
Пенсійному фонду України, як органу, наділеному
владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного
соціального страхування, делеговано повноваження з виплати
пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з
окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди
(повноваження договірного характеру, а не владних управлінських
функцій).
Втім, відповідно до ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
не допускається об'єднання в одне
провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку
різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Вищезазначене попередніми судовими інстанціями при прийнятті
у справі судових рішень враховано не було.
У зв'язку з чим, оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням норм
процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 17, 21, а
також Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, ст. ст. 111-5,
111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу УПФ України в Бахчисарайському районі АРК
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 06.12.2006 р. та рішення господарського суду АРК від
29.08.2006 р. у справі № 2-31/6405-2006 скасувати.
3. Справу № 2-31/6405-2006 передати на новий розгляд до
господарського суду АРК.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
I.Ю. Панова