ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 р.
№ 18/10-818/1(10/503/06)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
судді:
Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й. (доповідач)
Заріцької А.О.
розглянувши касаційну скаргу
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Бармашово"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2007
у справі
господарського суду
№ 18/10-818/1(10/503/06)
Миколаївської області
за заявою
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
Миколаївської області
до
Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Бармашово"
про
визнання кредитором
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника
Плохотнюк Н.В. (дов. №12296/11/10-014 від 17.08.2007)
від боржника
не з'явились
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від
29.09.2006 за заявою сільськогосподарського виробничого
кооперативу "Бармашово"(далі -боржника) було порушено провадження
у справі про банкрутство з урахуванням особливостей, передбачених
статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
-Закону).
Постановою суду від 11.11.2006 боржника було визнано
банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено
ліквідатором Семенову Л.П., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний
термін опублікувати оголошення в офіційних друкованих органах.
21.10.2006 оголошення про визнання боржника банкрутом було
опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр"№198.
14.03.2007 державна податкова інспекція у Жовтневому районі
Миколаївської області (далі -інспекція) звернулась до суду з
заявою про визнання кредитором з поточними вимогами до боржника у
сумі 54776,65 грн.
Ухвалою суду від 16.03.2007 (суддя Горобченко Д.М.) інспекції
було відмовлено у прийнятті заяви на підставі пункту 1 статті 62
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки заява не підлягає розгляду у господарських судах України
за спливом строку, встановленого для подання грошових вимог до
боржника.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, інспекція звернулась з
апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої
інстанції.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.04.2007 апеляційну скаргу інспекції було задоволено, ухвалу
суду від 16.03.2007 було скасовано, заяву №3848/9/10-014 від
13.03.2007 разом з матеріалами справи направлено до суду першої
інстанції для розгляду.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, боржник подав
касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду
апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального
права, зокрема, пунктів 5.3.2, 5.4.1 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами"(далі ( 2181-14 ) (2181-14)
-Закону
№2181-III).
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної
інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про
часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом"(далі ( 2343-12 ) (2343-12)
-Закону) кредитор - юридична або
фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені
документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо
виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а
також органи державної податкової служби та інші державні органи,
які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування та інші види загальнообов'язкового державного
соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових
платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до
боржника, які виникли до порушення провадження у справі про
банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли
після порушення провадження у справі про банкрутство.
За приписами статті 1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 у разі порушення норм з
регулювання обігу готівки у національній валюті, до порушників
застосовується фінансові санкції у вигляді штрафу. Згідно з
статтею 2 зазначеного Указу обов'язок стягнення штрафів покладено
на органи державної податкової служби, які згідно повноважень
визначених статтями 11, 14 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
№509-ХII приймають рішення про
застосування до порушників фінансових санкцій в межах визначених
та делегованих їм повноважень. У випадку оскарження до суду таких
рішень органів податкової служби, грошове зобов'язання виникає за
наслідками набрання сили судовим рішенням про відмову у визнанні
недійсним рішення податкового органу.
Отже, грошові зобов'язання, які виникають за наслідками
прийняття рішень податкових органів про застосування фінансових
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не є за
своєю природою податковими зобов'язаннями, а фінансовими
санкціями, стягнення яких делеговано державою податковим органам
відповідно до наведених норм права.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 25 Закону ліквідатор
з дня свого призначення заявляє в установленому порядку
заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів
за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про
банкрутство, і є неоплаченими.
Згідно до частини 4 статті 25 Закону дії ліквідатора
(ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського
суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном)
банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута;
кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка,
посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену
законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових
активів або коштів до ліквідаційної маси.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, провадження
у справі про банкрутство боржника було порушено ухвалою
господарського суду Миколаївської області від 29.09.2006.
01.08.2006 інспекцією була проведена планова виїзна перевірка
боржника з питань дотримання вимог податкового та іншого
законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2006, за
результатами якої було складено акт перевірки №165/23-00857611 від
01.08.2006.
На підставі цього акту інспекція прийняла рішення
№0002152301/0 від 15.08.2006 про застосування до боржника штрафних
санкцій в розмірі 59391,47 грн., відповідно до Указу Президента
України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з
регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Постановою господарського суду Миколаївської області від
29.01.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 27.03.2007 у задоволенні позову боржника
до інспекції про скасування рішення №0002152301/0 від 15.08.2006
було відмовлено (справа №7/694/06 господарського суду
Миколаївської області). Отже, грошове зобов'язання боржника
заплатити податковому органу певну суму фінансових санкцій виникло
за наслідками розгляду зазначеної справи та після порушення
провадження у справі про банкрутство.
Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з доводами боржника про те, що зобов'язання перед
інспекцією не є податковими та на них не поширюється дія Закону
№2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, однак вважає правильними висновки
апеляційної інстанції про те, що спірні грошові вимоги є поточними
у процедурі банкрутства, як такі що виникли за наслідком розгляду
адміністративного спору у справі №7/694/06 господарського суду
Миколаївської області, у зв'язку з чим до цих вимог не можна
застосовувати норми статті 14 Закону.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної
інстанції встановивши обставини виникнення спірних грошових вимог
як поточних, невірно застосував норми права, зокрема Закону
України №2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
про порядок узгодження податкових
зобов'язань, а повинен був керуватися Указом Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 та наведеними нормами
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
.
Крім того, не відповідають приписам частини 4 статті 25
Закону висновки апеляційного суду про можливість розгляду заяви
поточного кредитора з грошовими вимогами, оскільки в ліквідаційній
процедурі грошові вимоги поточних кредиторів подаються
ліквідатору, а у випадку їх відхилення ліквідатором, суд розглядає
скаргу на дії ліквідатора про відмову у включенні до реєстру
грошових вимог поточного кредитора.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що постанову
Одеського апеляційного господарського суду 24.04.2007 треба
змінити, та виключити з її резолютивної частини частину 2 такого
змісту: "Заяву №3848/9/10-014 від 13.03.2007 разом із справою
№10/503/06 направити до господарського суду Миколаївської області
для розгляду".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.
111-5,,111-7,111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого
кооперативу "Бармашово" задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду
24.04.2007 змінити, виключивши з її резолютивної частини частину 2
такого змісту: "Заяву №3848/9/10-014 від 13.03.2007 разом із
справою №10/503/06 направити до господарського суду Миколаївської
області для розгляду"
3. В решті постанову Одеського апеляційного господарського
суду 24.04.2007 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
А. Заріцька