ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 р.
№ 12/286 ( rs507346 ) (rs507346)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П..
розглянувши матеріали касаційної скарги
Комунального закладу "Маріупольська спеціалізована музична
школа"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 05.06.2007
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
Маріупольського музичного училища
до
Комунального закладу "Маріупольська спеціалізована музична
школа"
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача
1.Донецька обласна рада,
2.Управління культури Донецької обласної ради
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача
1.Маріупольська міська рада,
2.Управління культури Маріупольської міської ради
про
стягнення 22213,29 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
не з'явилися
від відповідача
не з'явилися
від 3-тіх осіб на стороні позивача
не з'явилися
від 3-тіх осіб на стороні відповідача
не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2007
позовні вимоги задоволено частково.
Стягнено з комунального закладу "Маріупольська спеціалізована
музична школа" на користь Маріупольського музичного училища
21851,50грн., 218,52 грн. витрат зі сплати державного мита та 116,
08 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
В решті частині позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.06.2007 рішення господарського суду Донецької області від
19.03.2007 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 1212
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка набула майно
або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без
достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно)
зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа, зобов'язана
повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте,
згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому
безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка
визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Крім того, згідно ст. 833 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, користувач несе звичайні витрати щодо підтримання
належного стану речі, переданої йому в користування.
Не погоджуючись з судовими рішеннями комунальний заклад
"Маріупольська спеціалізована музична школа" звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 83, 204,
257, 261, 651, 652, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що Маріупольське державне
музичне училище та Маріупольська спеціалізована музична школа для
обдарованих дітей", яка перейменована у комунальний заклад
"Маріупольська спеціалізована музична школа" на підставі рішення
Маріупольської міської ради № 1449 від 15.03.2002 уклали договір
безоплатного користування майном (позики) від 01.09.1998, згідно
умов якого позивач передав у безплатне тимчасове користування
відповідача майно, а саме учбові класи музичного училища,
розташовані в будинку №5/62 на пр. Леніна, загальною площею 253,17
кв.м.: №№ 27, 11, 52, 24, 39, 15, 9, 12, 19, 17, 16, а також майно
яке знаходиться в цих класах .
Строк договору складає один рік з моменту передачі майна для
використання в установлені дні та часи.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що якщо ні одна із сторін
в строк до 1 місяця до закінчення строку вказаного договору не
заявить про намір його розірвати, вказаний договір автоматично
пролонгується на не визначений строк (на наступний учбовий рік).
Відповідно до ст. 324 та ч. 1 ст. 325 Цивільного кодексу
Української РСР (у редакції чинній на період укладення договору)
за договором безоплатного користування майном одна сторона
зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове
користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те
ж майно.
Строк договору безоплатного користування майном, укладеного
між організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо
законодавством Союзу РСР або Української РСР не встановлене інше.
Якщо договір, який може бути укладений на строк не більше одного
року, укладений на більш тривалий строк, він вважається укладеним
на один рік.
Господарські суди дійшли висновку, що укладений між сторонами
договір безоплатного користування майном (позики) від 01.09.1998
припинив свою дію 01.09.1999.
В подальшому, на підставі рішення обласної ради від
30.01.2001 за №3/18-405б "Про обласний бюджет на 2002", рішення
міської ради від 15.03.2002 № 1467 "Про передачу Маріупольського
державного музичного училища у власність територіальних громад
Донецької області" та рішення обласної ради від 28.11.2002 №
4/5-120 "Про приймання навчальних закладів культури та мистецтв у
загальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, які
знаходяться в управлінні обласної ради" Маріупольське музичне
училище передано до загальної власності територіальних громад сіл,
селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної ради.
Отже, позивач - Маріупольське музичне училище віднесено до
обласної комунальної власності і фінансується з обласного бюджету,
а відповідач залишився у комунальній власності м. Маріуполя і
відповідно фінансується з коштів міського бюджету.
При цьому, останній продовжував користуватися раніше
орендованими приміщеннями і на час розгляду справи.
Як встановлено господарським судом, надані відповідачем копії
договорів оренди від 01.09.1999 строком до 01.09.2000 та від
01.09.2000 строком до 01.09.2001 не можуть бути доказами, які
підтверджують наявність договірних відносин між сторонами,
оскільки, на вимогу господарського суду - оригінали договорів
оренди суду не надані. До того ж в порушення вимог ст.10 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
в них не встановлена орендна плата яка є істотною умовою договору
оренди а за її відсутності договір вважається неукладеним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В матеріалах справи відсутні належні докази, правомірного
використання відповідачем спірних приміщень та відшкодування
позивачу понесених ним витрат з утримання приміщення, якими
користується відповідач.
Таким чином, господарський суд обгрунтовано дійшов висновку
про те, що відповідач безпідставно знаходиться у приміщеннях, які
він займав за договором безоплатного користування майном від
01.09.1998, без оплати послуг з утримання цих приміщень. Розмір
отриманих відповідачем послуг за період з 01.01.2001 по 01.12.2006
складає 21851,50 грн..
Відповідно до абз. 2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, до цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,
що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи
зобов'язана повернути потерпілому це
майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на
якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовується незалежного від того, чи
безпідставне набуття або збереження майна було результатом
поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком
події.
Статтями 1213, 1214 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому
безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому
безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка
визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без
достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи,
які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли
ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном
без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає
також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без
достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування
зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона
зобов'язана повернути доходи.
У відповідності зі ст. 833 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, користувач несе звичайні витрати щодо підтримання
належного стану речі, переданої йому в користування.
Відповідно до п.7.1 Статуту Маріупольського музичного
училища, майно за позивачем закріплено на правах оперативного
управління.
Відповідно до ст. 137 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, правом оперативного управління визнається речове право
суб'єкта господарювання, який володіє, і розпоряджається
користується майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим
ним органом) для здійснення некомерційної господарської
діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами,
а також власником майна (уповноваженим ним органом). Право
оперативного управління захищається законом відповідно до
положень, встановлених для захисту права власності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9,
ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 05.06.2007 Донецького апеляційного
господарського суду зі справи № 12/286 ( rs507346 ) (rs507346)
залишити без
змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко