Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Кравчука Г.А.

суддів:

Гоголь Т.Г.

Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційне подання

Заступника прокурора Автономної Республіки Крим

на рішення

Господарського суду Автономної Республіки Крим

від

22.05.2007р.

у справі

№2-21/1656.1-2007

Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом

Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Амід"

про

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

за участю представників

- позивача:

не з'явився

- відповідача:

Деревицького О.В. (довіреність №7 від 29.05.2007р.)

- прокурора:

Атаєвої Д.К. (прокурор відділу Генеральної прокуратури

України, посвідчення №126 від 22.06.2007р.), -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженим рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007р. (суддя Чонгова С.I.) в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В своєму касаційному поданні Заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.142-145 Конституції України (254к/96-ВР) , п.34 ст.26, ст.ст.33,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ст.ст.12, 123, 124, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , ст.ст.4, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У відзиві на касаційне подання відповідач просить рішення суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обгрунтованим.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції за умовами спірного договору, укладеного 26.04.2004р. між позивачем та відповідачем, земельна ділянка передана відповідачу з метою несільськогосподарського використання з посиланням на ст.19 п. "б" Земельного кодексу України (2768-14) , а саме -під будівництво багатоповерхової та малоповерхової житлової будівлі з об'єктами культурно-побутового призначення. При цьому фактично змінено цільове призначення земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови.

Відмовляючи прокурору в позові про визнання недійсним спірного договору про надання в оренду земельної ділянки, та про зобов'язання повернути цю ділянку, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення міської ради та виконкому, прийняті цими органами щодо погодження місця розташування земельної ділянки та проекту відводу, а також щодо надання в оренду земельної ділянки, прийняті, як зазначено у судових рішеннях, прийнятих у справах №2-21/13934-2006А та №2-20/14161-2006А, з дотриманням чинного законодавства і у межах їх повноважень.

Вказані судові рішення судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення використані з посиланням на ст.35 ГПК України (1798-12) .

Про те судом не дано оцінки доводам прокурора стосовно того, що вказані судові рішення, що були прийняті судами в порядку адміністративного судочинства, оскаржено у касаційному порядку.

Положеннями частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Зазначені вимоги процесуального закону судом першої інстанції виконані не були

Відповідно до частини першої статті 4-7, частини першої статті 43 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Статтею 3 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) визначено, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Таким чином під іншим судом у розумінні ст.79 ч.1 ГПК України (1798-12) слід розуміти будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із ст.3 та ч.1 ст.18 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) .

Аналогічна правова позиція і Верховного Суду України, викладена в постанові від 18.07.2006р. у справі №18/104.

Крім того, відповідно до ст.77 Земельного кодексу України (2768-14) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства. Землі оборони можуть перебувати в державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст.1 Закону "Про використання земель оборони" (1345-15) .

Статтею 4 наведеного Закону визначено вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях.

Крім того, згідно ст.77 Земельного кодексу України (2768-14) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Частиною другою цієї норми визначено, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Судом в порушення вказаних норм права на з'ясовано чи знаходяться на земельній ділянці, що передана відповідачу з метою несільськогосподарського використання, об'єкти Міністерства оборони України, чи приймалось рішення про передислокацію військової частини Міністерством оборони, та чи відбулась така передислокація.

Також, з урахуванням вище викладеного, та тієї обставини, що вищезазначені судові рішення, що були прийняті судами в порядку адміністративного судочинства, оскаржено у касаційному порядку і касаційне провадження не завершено, суд касаційної інстанції відзначає, що судом не з'ясовано яким органом - виконавчої влади чи місцевого самоврядування мало прийматись рішення про зміну цільового призначення земель оборони та про надання цих земель у користування, а відтак залишилось не з'ясованим чи було порушено права або охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України та Кабінету Міністрів України з укладенням спірного договору, та хто має права на пред'явлення позову, заявленого в цій справі.

За вказаних обставин судове рішення не можна визнати законним і обгрунтованим.

З врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч.2 ст.111-5 та ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.3, 111-10 ч.1, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007р. у справі №2-21/1656.1-2007 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.