ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2007 р.
№ 2-2626/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Першикова Є.В.- головуючого,
Савенко Г.В., Ходаківської I.П.
розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_3
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007
року
у справі
№ 2-2626/07 Приморського районного суду м.Одеси
за позовом
ОСОБА_1 ОСОБА_2ОСОБА_4 ОСОБА_5
до
Товариства з обмеженою відповідальністю " Терракс" ЛТД,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
про
визнання недійсними всіх рішень загальних зборів товариства
від 12.07.2005 року, визнання недійсною нової редакції статуту,
зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету
Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 року та
скасування її державної реєстрації, визнання недійсним рішення
загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю
" Терракс" ЛТД, що відбулися 20.01.2006 року та цих загальних
зборів -неправомочними, визнання недійсними змін до статуту
Товариства з обмеженою відповідальністю " Терракс" ЛТД,
зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету
Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 року та
скасування їх державної реєстрації .
за участю представників сторін:
позивачів: не з'явились
відповідачів : від ОСОБА_2. -Обухов А.В. дов. від 15.08.07
від ТОВ "Терракс ЛТД" -Угрінчук Є.Р. дов. № 131 від 30.07.07,
Ткаченко I.В. дов. № 129 від 30.07.07
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 16.08.07 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22
травня 2007 року у справі № 2-2626/07, апеляційна скарга ТОВ
"Терракс" ЛТД була задоволена, рішення Приморського районного суду
міста Одеси від 19.02.2007р. у справі № 2-0606/07-скасоване, в
позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Терракс" ЛТД, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9-відмолено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивачі -
ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просять постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.07р. у справі
№ 2-2626/07 скасувати, залишити без змін рішення Приморського
районного суду м. Одеси від 19.02.2007р., судові витрати покласти
на відповідачів.
В обгрунтування своєї касаційної скарги позивачі посилаються
на однобічну оцінку доказам, надану апеляційною інстанцією, на
невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам
справи, вказують на неправильне застосування апеляційним судом
норм ст.ст. 100, 116, 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 88 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.54 Закону України " Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, не застосував норми ст. ст. 145, 147, 207, 626,
642, 644 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 53, 59 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, які регулюють процедуру
укладення договору, оскільки скаржники вважають, що заява про
виключення з товариства та передача належним їм часток у
статутному фонді товариства самому товариства є договором.
Договором є також й перерозподіл частини частки ОСОБА_4.
У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Терракс" ЛТД проти її
задоволення заперечує, вважає що відсутні підстави для скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007р., оскільки дії ОСОБА_1., ОСОБА_5, ОСОБА_2. щодо виходу
з ТОВ "Терракс" ЛТД відповідають ст.10 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, стаття 116, 147, 148 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та є реалізацією учасниками своїх особистих
немайнових прав, і не можуть розглядатися як укладання з
товариством договору про вихід з учасників.
Проаналізувавши правильність застосування судами норм права,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Порядок створення та управління, відносини учасників між
собою та з товариством, в тому числі й питання пов'язані з виходом
з товариства, правовий статус учасників та самого господарського
товариства, яким є товариство з обмеженою відповідальність,
визначаються й регулюються, зокрема, Цивільним ( 435-15 ) (435-15)
,
Господарським кодексами України ( 436-15 ) (436-15)
, Законом України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та іншими актами
законодавства України.
Відповідно до ст.80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридичною особою є
організація, створена і зареєстрована у встановленому законом
порядку.
Згідно частин 1 та 2 ст.83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична
особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є
організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників) які мають
право участі у цьому товаристві.
Статтею 84 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
товариство з обмеженою
відповідальністю є підприємницьким товариством. За ст.62 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
підприємство є самостійним господарюючим
суб'єктом. Підприємством є юридичною особою, має відокремлене
майно, самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із
своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Частиною 5 ст.63 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що господарське товариство, як
корпоративне підприємство діє на основі об'єднання майна
засновників (учасників).
За правилами частини 4 ст.87 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична
особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно
частини 3 ст.83 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарське товариство
набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Отже, ТОВ "Терракс"ЛТД, яке створене згідно рішення
засновників від 27 березня 2003 року та зареєстроване виконавчим
комітетом Одеської міської ради 03.04.2003р., є самостійним
господарюючим суб'єктом, що має, зокрема, відокремлене майно, та
діє на підставі статуту, затвердженого засновниками.
Колегія суддів вважає, що вихід учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю, як форма реалізації учасником свого
особистого немайнового права на участь в товаристві, не є
договором в розумінні статті 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
право учасника вийти з товариства може бути ним реалізоване не
залежно від наявності на це згоди інших осіб та без існування
будь-яких домовленостей з цього приводу з іншими особами.
Відповідно до закону у разі виходу учасника зі складу товариства
частка, яка йому належала, перерозподіляється між іншими
учасниками, або товариство зобов'язане зменшити свій статутний
капітал. Це свідчить про те, що закон не пов'язує вихід учасника з
товариства з наявністю домовленостей із самим товариством. Отже
підстави для застосування статті 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні.
Статтею 100 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що право
участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо
передаватися іншій особі.
Пунктом 3) частини 1 ст.116, ч.2 ст.100 та ч.1 ст.147 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, пунктом в) ч.1 ст.10 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
учаснику товариства з
обмеженою відповідальністю надається та гарантується право вийти з
товариства в установленому порядку.
У відповідно до ст.271 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст особистого
немайнового права, до якого згідно ст.100 цього ж Кодексу належить
право участі у товаристві, становить можливість фізичної особи
вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого
приватного життя.
В силу ч.3 ст.269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
фізична особа не може
бути позбавлена права участі в товаристві, так само як й не може
бути позбавлена права вийти з товариства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку,
про відсутність у даному порушення норм Закону України "Про
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, зі ст.29 якого також вбачається, що реалізація учасником свого
права на вихід з товариства може здійснюватися або шляхом подання
заяви про вихід зі складу учасників, або шляхом передачі
(відчуження) свої частки іншій особі. У випадку виходу учасника з
товариства, частка такого учасника, яка залишилася після його
виходу, перерозподіляється між іншими учасниками товариства на
підставі рішення загальних зборів, а не придбається іншими особами
на підставі договору з таким учасником про відчуження частки.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в
тому, що у даному разі до відносин сторін слід застосовувати
ст.ст. 10- 12, 50-54, 59,60 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 116,117, 140-145, 147,148 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 82, 83,85,86,88, 89 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Отже, на підставі вищезазначеного вбачається, що постанова
Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007р.
відповідає характеру та змісту правовідносин сторін, є такою, що
прийнята у відповідності до норм матеріального і процесуального
права, а тому правові підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 року у справі № 2-2626/07 -залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Суддя Г.Савенко
Суддя I.Ходаківська