ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2007 р.
№ 2-2575/07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Першикова Є.В.- головуючого,
Савенко Г.В., Ходаківської I.П.
розглянувши касаційну скаргу
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007
року
у справі
№ 2-2575/07 Приморського районного суду м.Одеси
за позовом
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
до
Товариства з обмеженою відповідальністю " Терракс" ЛТД,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11
про
визнання недійсним договорів, визнання недійсними всіх рішень
загальних зборів від 12.07.2005 року, визнання недійсною нової
редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракс"
ЛТД, зареєстровану державним реєстратором виконавчого комітету
Одеської міської ради народних депутатів від 19.07.2005 року та
скасування її державної реєстрації, визнання недійсним рішення
загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю
"Терракс" ЛТД, що відбулися 20.01.2006 року та цих загальних
зборів -неправомочними, визнання недійсними змін до статуту
Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракс" ЛТД,
зареєстрованих державним реєстратором виконавчого комітету
Одеської міської ради народних депутатів від 15.02.2006 року та
скасування їх державної реєстрації.
за участю представників сторін:
позивачів: не з'явились
відповідачів : від ОСОБА_5 -ОСОБА_12 дов. від 15.08.07
від ТОВ "Терракс ЛТД" -Угрінчук Є.Р. дов. № 131 від 30.07.07,
Ткаченко I.В. дов. № 129 від 30.07.07
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 16.08.07 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від
19.02.2007р. позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракс" ЛТД, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 -
задоволені, визнані недійсними:
- договір про передачу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 товариству
"Терракс" ЛТД", належних їм часток у статутному фонді товариства
по 20% кожний;
- договір про передачу ОСОБА_6 та ТОВ "Терракс" ЛТД належних
їм часток у статутному фонді товариства, відповідно 20% та 60%,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11;
- рішення загальних зборів учасників ТОВ "Терракс" ЛТД від
12.07.2005р.;
- нова редакція статуту ТОВ "Терракс" ЛТД, зареєстрована
державним реєстратором виконавчого комітету Одеської міської ради
від 19.07.2005р. та скасована державна реєстрація цієї редакції
статуту товариства;
- визнані недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ
"Терракс" ЛТД, що відбулися 20.01.2006р., а самі загальні збори
учасників визнанні неправомочними;
- визнані недійсними зміни до статуту ТОВ "Терракс" ЛТД,
зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Одеської
міської ради 15.02.2006р. та скасована державна реєстрація цих
змін до статуту товариства.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22
травня 2007 року у справі № 2-2575/07, апеляційна скарга ТОВ
"Терракс" ЛТД була задоволена, рішення Приморського районного суду
міста Одеси від 19.02.2007р. у справі № 2-2575/07-скасоване, в
позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ"Терракс" ЛТД, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11 -відмолено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивачі -
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просять постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 22.05.07р. у справі №
2-2575/07 скасувати, залишити без змін рішення Приморського
районного суду м. Одеси від 19.02.2007р., посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування своєї касаційної скарги позивачі посилаються
на однобічну оцінку доказам, надану апеляційною інстанцією, на
невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам
справи, вказують на неправильне застосування апеляційним судом
норм ст.ст. 100, 116, 148 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 88 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.54 Закону України " Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, вважають, що до спірних відносин сторін слід було
застосувати ст.ст. 60,61,65 СК України, ст.ст. 145,147, 207 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють
процедуру укладення договору, оскільки скаржники вважають, що
вихід з учасників товариства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 із
залишенням належних їм часток у статутному фонді товариства самому
товариству є договором.
В касаційній скарзі зазначається, що частки фізичних осіб
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у статутному фонді ТОВ "Терракс" ЛТД",
які належали їм до моменту їх виходу з товариства, є в силу ч.1
ст.60 Сімейного кодексу України спільною сумісною власністю
подружжя, як такі, що придбані під час шлюбу. Скаржники вважають,
що учасник товариства має право власності на товариство, як на
підприємство, а відтак набута під час перебування у шлюбі частина
підприємства, виражена у часті в його статутному фонді, є,
спільним сумісним майном подружжя. З огляду на викладене, особи,
які подали касаційну скаргу, ставлять питання про недійсність
правочину щодо виходу учасників та відступлення ними належних їм
часток у статутному фонді Товариству "Терракс" ЛТД", оскільки на
це була відсутня згода іншого подружжя.
У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ "Терракс" ЛТД проти її
задоволення заперечує, вважає що відсутні підстави для скасування
постанови Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007р., оскільки дії ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 щодо виходу з
ТОВ "Терракс" ЛТД відповідають ст.10 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, стаття 116, 147, 148 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та є реалізацією учасниками своїх особистих
немайнових прав, і не можуть розглядатися як укладання з
товариством договору про вихід з учасників. Також, товариство
вважає, що саме воно є власником майна (коштів), переданого йому
учасниками в оплату їх вкладів до статутного фонду, а тому учасник
не може визнаватися власником такого майна. Своєю часткою
статутному фонді та своїм правом на участь у товаристві учасник
розпоряджається самостійно, оскільки воно не є спільною сумісною
власністю подружжя.
Проаналізувавши правильність застосування судами норм права,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Порядок створення та управління товариством, відносини
учасників між собою та з товариством, в тому числі й питання
пов'язані з виходом учасника з товариства, правовий статус
учасників та самого господарського товариства, яким є товариство з
обмеженою відповідальність, визначаються й регулюються, зокрема,
Цивільним ( 435-15 ) (435-15)
, Господарським кодексами України ( 436-15 ) (436-15)
,
Законом України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та
іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст.80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридичною особою є
організація, створена і зареєстрована у встановленому законом
порядку.
Згідно частин 1 та 2 ст.83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична
особа може створюватися у формі, зокрема, товариства, яким є
організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників) які мають
право участі у цьому товаристві.
Статтею 84 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що товариство з
обмеженою відповідальністю є підприємницьким товариством. За
статтею 62 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
підприємство є самостійним
господарюючим суб'єктом, юридичною особою, має відокремлене майно,
самостійних баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм
найменуванням та ідентифікаційним кодом. Частиною 5 ст.63 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що господарське товариство, як
корпоративне підприємство діє, зокрема, на основі об'єднання майна
засновників (учасників), їх спільного управління справами.
За правилами частини 4 ст.87 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична
особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно
частини 3 ст.83 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарське товариство
набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Отже, ТОВ "Терракс"ЛТД, яке створене згідно рішення
засновників від 27 березня 2003 року та зареєстроване виконавчим
комітетом Одеської міської ради 03.04.2003р., є самостійним
господарюючим суб'єктом, що має, зокрема, відокремлене майно, та
діє на підставі статуту, затвердженого засновниками. Наявність у
господарського товариства відокремленого майна означає, що
суб'єктом права власності на це майно, є товариство.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, статті 26 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст. 66, 85 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 115 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
власником майна, грошових коштів, переданих
учасниками товариства у власність товариства як вклад до
статутного (складеного) капіталу (внески засновників і учасників
за Господарським кодексом України ( 436-15 ) (436-15)
) - є господарське
товариство. Аналогічні положення про те, що джерелами формування
майна товариства є грошові та матеріальні внесків засновників
(учасників) містяться й в статті 11 статуту ТОВ "Терракс" ЛТД.
Таким чином, майно господарського товариства не може
розглядатися як частина спільної сумісної власності подружжя, одне
з яких є учасником господарського товариства, оскільки таке майно
чи грошові кошти з моменту передачі їх учасником до статутного
фонду товариства, стають власністю цього товариства.
Суд також бере до уваги, що в ухвалі Верховного Суду України
від 13 березня 2002 року, опублікованому в офіційному виданні
"Рішення Верховного Суду України -Щорічник 2003".- К: видавництво
"Видавничий Дім "Iн Юре", 2004, с.21, також вказується на те, що
відповідно до ст.26 Закону від 7.02.1991р. № 697-ХII "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
та ст.12 Закону України від 19.09.1991р. №
1576-ХII "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
товариство є
власником грошових і майнових внесків засновників цього
товариства. У зв'язку з цим майно господарського товариства не
може розглядатися як складова частина спільного сумісного майна
подружжя.
Колегія суддів вважає, що вихід учасника з товариства з
обмеженою відповідальністю, як форма реалізації учасником свого
особистого немайнового права на участь в товаристві, не є
договором в розумінні статті 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
право учасника вийти з товариства може бути ним реалізоване не
залежно від наявності на це згоди інших осіб та без існування
будь-яких домовленостей з цього приводу з іншими особами.
Відповідно до закону у разі виходу учасника зі складу товариства
частка, яка йому належала, перерозподіляється між іншими
учасниками, або товариство зобов'язане зменшити свій статутний
капітал. Це свідчить про те, що закон не пов'язує вихід учасника з
товариства з наявністю домовленостей із самим товариством. Отже
підстави для застосування статті 626 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відсутні.
Статтею 100 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що право
участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо
передаватися іншій особі.
Пунктом 3) частини 1 ст.116, ч.2 ст.100 та ч.1 ст.147 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, пунктом в) ч.1 ст.10 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
учаснику товариства з
обмеженою відповідальністю надається та гарантується право вийти з
товариства в установленому порядку.
У відповідно до ст.271 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст особистого
немайнового права, до якого згідно ст.100 цього ж Кодексу належить
право участі у товаристві, становить можливість фізичної особи
вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого
приватного життя.
В силу ч.3 ст.269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
фізична особа не може
бути позбавлена права участі в товаристві, так само як й не може
бути позбавлена права вийти з товариства.
Отже, є підстави для висновку, що згідно чинного закону, при
виході учасника з товариства письмова згода його подружжя на такі
дії -не вимагається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку,
про відсутність у даному порушення норм Закону України "Про
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, зі ст.29 якого також вбачається, що реалізація учасником свого
права на вихід з товариства може здійснюватися або шляхом подання
заяви про вихід зі складу учасників, або шляхом передачі
(відчуження) свої частки іншій особі. У випадку виходу учасника з
товариства, частка такого учасника, яка залишилася після його
виходу, перерозподіляється між іншими учасниками товариства на
підставі рішення загальних зборів, а не придбається іншими особами
на підставі договору з таким учасником про відчуження частки.
Відмова апеляційної інстанції в задоволенні позову є законною
та обгрунтованою.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в
тому, що у даному випадку до відносин сторін слід застосовувати
ст.ст.10-12,50-54,59,60 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст.ст. 116,117,140-145,147,148 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 82, 83,85,86,88, 89 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Отже, на підставі вищезазначеного вбачається, що постанова
Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. є
такою, що прийнята у відповідності до норм матеріального і
процесуального права, а тому правові підстави для її скасування
відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 -залишити без
задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.05.2007 року у справі № 2-2575/07 -залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Суддя Г.Савенко
Суддя I.Ходаківська