2-30/813-2007 Про стягнення переплачених грошових коштів за договором на відпуск води із комунального водопроводу - Текст документа

В грудні 2006 р. Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення переплачених грошових коштів в сумі 700,81 грн., мотивуючи вимоги тим, що визначені рішенням Сакської міської ради від 29.12.2004 р. базові тарифи на 2005 р. не відповідають розміру економічно обгрунтованих витрат на виробництво послуг. Позовні вимоги грунтувалися на положеннях ст. ст. 30, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Підприємство проти задоволення позовних вимог заперечувало.

Рішенням господарського суду АР Крим від 23.03.2007 р. (суддя Ловягіна Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 р. (судді: Плут В.М., Щепанська О.А., Гоголь Ю.М.), в позові відмовлено з підстав неправомірності та необгрунтованості пред'явлених вимог.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 18.01.1996 р. між Підприємством (водоканал) та Товариством (абонент) укладено договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію, відповідно до умов якого водоканал приймає на себе водопостачання абонента питною водою при наявності води в точках, і прийом стоків в міський каналізаційний колектор, в кількості згідно представленому розрахунку.

Судами досліджено, що Підприємством були виставлені рахунки на оплату послуг, які були оплачені Товариством на суму 948,05 грн.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вважав, що тарифи відповідачем завищені, а тому сплаті підлягала лише сума 247,24 грн. по базовим тарифам і за відповідним розрахунком переплата становить 700,81 грн.

Приймаючи рішення та постанову суди правомірно не погодились з помилковими твердженнями Товариства.

Стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) передбачає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

Постановою Ради Міністрів АР Крим "Про тарифи на житлово-комунальні послуги" № 277 від 22.08.2000 р. керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, окрім ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", що виробляють теплову енергію та надають послуги за тепло, водопостачання і водовідведення надано право встановлювати тарифи на вказані послуги для інших споживачів виходячи з економічно обгрунтованих витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, та включати в тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) підприємства питного водопостачання мають право, зокрема, розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обгрунтуванням.

Згідно ст. 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належать, зокрема, визначення рівня та якості послуг з питного водопостачання та водовідведення і встановлення тарифів на ці послуги.

Постановою Ради Міністрів АР Крим від 30.05.2006 р. № 287 "Про впорядкування нормативно-правової бази Ради міністрів АРК в сфері тарифної політики на житлово-комунальні послуги" рекомендовано виконавцям та виробникам житлово-комунальних послуг здійснити в 5-ти денний строк розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг та представити їх на затвердження органам місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку, а органам місцевого самоврядування в 10-ти денний строк затвердити ціни-тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

Судами досліджено, що Підприємством були розроблені та представлені на узгодження Сакській міській раді проекти тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, розрахунок тарифів був розроблений на підставі Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.06.2001 р. № 139.

Також судами встановлено, що рішеннями Сакської міської ради "Про тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, які надаються Сакським ВПВКГ споживачам по місту Саки" від 29.12.2004 р. та "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення в місті Саки" від 30.06.2005 р. № 19 затверджено тарифи на послуги водопостачання та водовідведення, розмір яких для Товариства становить 4,73 грн. на водопостачання та 4,57 грн. на водовідведення.

Вказані рішення Сакської міської ради у встановленому порядку позивачем не оскаржувались.

Відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 р. № 65 (z0165-94) , тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Стаття 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) передбачає, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України (436-15) , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили із необгрунтованості пред'явлених вимог про стягнення переплаченої суми грошових коштів.

Висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.