ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 р.
№ 18/3 ( rs579210 ) (rs579210)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В.-головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
ОСОБА_2 -дов. від 23.01.2006 року,
відповідача
Мартинюк Н.Р. - дов. від 22.01.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія
Люкс"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2007
року
у справі
№ 18/3 ( rs579210 ) (rs579210)
господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія
Люкс"
про
усунення перешкод в користування земельною ділянкою та
нерухомістю по АДРЕСА_1
ВСТАНОВИВ:
У січні 2007 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична
особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Iвано-Франківської
області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельна компанія Люкс" про зобов'язання відповідача
демонтувати встановлену ним дерев'яну огорожу та винести її за
межі земельної ділянки у 10 денний строк, заборону відповідачу та
іншим особам проводити будь-які будівельно-монтажні та інші роботи
на наданій позивачу в користування земельній ділянці, заборонити
відповідачу проводити демонтаж нерухомого майна -торгового
павільйону, який знаходиться по АДРЕСА_1 без згоди позивача.
Для забезпечення позову, до вирішення справи по суті позивач
просив заборонити відповідачу та іншим особам проводити будь-які
роботи на наданій позивачу в користування земельній ділянці, та
самовільно декмонтувати торговий заклад позивача "Час-пік".
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником
торгового павільйону, який знаходиться по АДРЕСА_1 і право
власності посвідчено у встановленому законом порядку. Земельна
ділянка, на якій розташований торговий павільйон, надана позивачу
у користування відповідно до договору оренди землі від 30.06.2004
року. Оскільки відповідач самовільно встановив огорожу на наданій
позивачу в користування земельній ділянці, чим позбавив останнього
права користування, позивач звернувся до суду за захистом своїх
порушених прав.
Ухвалою господарського суду Iвано-Франківської області від
18.01.2007 року (суддя: Гриняк Б.П.) залишеною без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року
(судді: Марко Р. - головуючий, Бонк Т., Бойко С.) у справі № 18/3
( rs579210 ) (rs579210)
господарського суду Iвано-Франківської області,
заборонено відповідачу та іншим особам проводити будь-які роботи
на наданій в користування Суб'єкту підприємницької
діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 земельній ділянці по АДРЕСА_1
та проводити демонтаж її торгового закладу "Час пік" до вирішення
справи по суті.
Судові рішення з посиланням на статті 66, 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вмотивовані тим, що
позивач будучи власником торгового павільйону не має можливості
використовувати його у підприємницькій діяльності через порушення
відповідачем меж наданої позивачу у користування земельної
ділянки, що виражається у зведенні огорожі, яка перешкоджає прохід
до торгового павільйону. Дана обставина є достатньою підставою для
вжиття заходів до забезпечення позову, так як у випадку
задоволення позовних вимог, виконання рішення суду буде неможливим
у випадку зведення відповідачем житлового будинку.
Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року у
справі № 18/3 ( rs579210 ) (rs579210)
господарського суду Iвано-Франківської
області, в якій просить ухвалу господарського суду
Iвано-Франківської області від 18.01.2007 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року у
справі № 18/3 ( rs579210 ) (rs579210)
господарського суду Iвано-Франківської
області скасувати та відмовити позивачу в задоволенні клопотання
про забезпечення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення та неправильне застосування судом норм процесуального
права, зокрема статей 32, 33, 34, 66 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник зазначає про те, що
судом були взяті до уваги лише документи, які були складені та
подані суду позивачем.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти
доводів касаційної скарги заперечує та просить ухвалу суду першої
інстанції та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.04.2007 року залишити без змін, а касаційну
скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши
наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами, Суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського
суду Iвано-Франківської області з позовом до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Люкс" про
зобов'язання відповідача демонтувати встановлену ним дерев'яну
огорожу та винести її за межі земельної ділянки у 10 денний строк,
заборону відповідачу та іншим особам проводити будь-які
будівельно-монтажні та інші роботи на наданій позивачу в
користування земельній ділянці, заборонити відповідачу проводити
демонтаж нерухомого майна -торгового павільйону, який знаходиться
по АДРЕСА_1 без згоди позивача.
Обгрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, заявник
стверджує, що ухвала та постанова суперечать вимогам статті 66
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки позивачка не навела жодних обгрунтувань та не надала
ніяких доказів, які б давали можливість зробити достатньо
обгрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову
може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає це твердження
заявника безпідставним виходячи з наступного.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони, прокурора
чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має
право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому,
забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у
справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
Вичерпний перелік способів забезпечення позову визначений
статтею 67 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме: накладення арешту на майно або грошові суми,
що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні
дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета
спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або
іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному
порядку.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським
судом за заявою як гарантія реального виконання рішення суду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач,
скориставшись правом, наданим статтею 66 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, просив суд вжити
заходів до забезпечення позову, так як у разі винесення рішення на
його користь, проведені відповідачем роботи по будівництву
житлового будинку буде неможливо знести, що призведе до
неможливості виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції встановив, що така вимога позивача
є правомірною, так як позивач будучи власником торгового
павільйону не має можливості використовувати його у
підприємницькій діяльності через порушення відповідачем меж
наданої позивачу у користування земельної ділянки, що виражається
у зведенні огорожі, яка перешкоджає прохід до торгового
павільйону.
Також судом зазначено, що даний факт підтверджується наявними
у справі фотографіями місця подій, претензією від 08.01.2007 року,
надісланою позивачем відповідачу про добровільне знесення огорожі,
складеним актом від 02.01.2007 року про встановлення огорожі з
порушенням меж земельної ділянки наданої позивачу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що вищенаведені обставини є достатніми підставами для
вжиття заходів для забезпечення позову до вирішення справи по
суті, так як у разі винесення рішення на користь позивача,
проведені відповідачем роботи по будівництву житлового будинку
буде неможливо знести, що призведе до неможливості виконання
рішення суду.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника
касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального права у зв'язку з тим, що справу 02.04.2007 року
розглянуто за відсутності представників останнього, з огляду на
наступне.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд відкладає розгляд справи в
межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за
якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій
вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має
право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку
вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, про день та час слухання
справи представник відповідача - Мартинюк Н., який згідно з
довіреністю від 22.01.2007 року наділений правами представляти
інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна
компанія Люкс" в усіх установах, підприємствах та організаціях, а
також в усіх судових органах України, органах державної виконавчої
служби, здійснювати усі процесуальні права, передбачені чинним
законодавством для сторін судової справи, був повідомлений,
оскільки 26.03.2007 року був присутній на судовому засіданні, про
що свідчить відповідний протокол судового засідання (а.с.36).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при
винесенні ухвали та прийнятті постанови господарськими судами
першої та апеляційної інстанції вірно застосовані приписи статей
66, 67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ухвала та постанова скасуванню не підлягають.
Керуючись статтями 111-5, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельна компанія Люкс" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.04.2007 року у справі № 18/3 ( rs579210 ) (rs579210)
господарського суду
Iвано-Франківської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова