ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007 р.
№ 23/234
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Першиков Є.В.
судді
Савенко Г.В.
Ходаківська I.П.
розглянувши
касаційне подання
Прокурора м. Кривого Рогу
на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.02.05 р.
у справі
№ 23/234 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі
Криворізької міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Поток ЛТД"
про
стягнення 30 059 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
від позивача -Сеїна О.О., за довіреністю
від відповідача -не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.10.2004р. у справі № 23/234, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.02.05р., у задоволенні позову Прокурора м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької
міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"Поток - ЛТД" м. Кривий Ріг про стягнення 30 059 грн. 35 коп.
відмовлено.
Прокурор м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в
якому просить скасувати рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 01.10.2004р. у справі № 23/234 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.02.05р. з підстав неправильного застосування норм матеріального
та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги.
У зв'язку з виходом з відпустки судді Першикова Є.В. справа
розглядається по суті колегією суддів у постійному складі:
головуючий -Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська I.П.,
утвореною розпорядженням заступника Голови Вищого господарського
суду України від 20.11.2006 р.
Розглянувши матеріали справи та касаційного подання,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору
купівлі - продажу будівель та споруд маслосховища колишньої
торгово-закупівельної бази концерну "Укрметаллургторгпостач",
розташованих за адресою м. Кривий Ріг, сел. Олександрівка від
21.02.2000 р., засвідченого приватним нотаріусом Криворізького
міського нотаріального округу за № 459, товариство з обмеженою
відповідальністю фірма "Поток ЛТД"придбало у регіонального
відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській
області будинки і споруди в м. Кривому Розі, вул.
Коломойцівська,17/1 (будівлі насосної загальною площею 106,1 м,
машинного відділення загальною площею 121,3 м2, споруди розміром
3,20 х 3.60 м, огорожа, замощення і ємкості) Зазначене майно було
передано відповідачу відповідно до акта прийому - передачі майна
від
23.02.2000 р. Державним інспектором по використанню і охороні
земель міста управління земельних ресурсів м. Кривий Ріг був
складений протокол від 19.02.2003 р., відповідно до якого була
установлена відсутність документів, які встановлюють право на
земельну ділянку площею 0, 56 га. Криворізьким міським управлінням
земельних ресурсів винесена постанова від 21.02.2003 р. № 3/2 про
стягнення з директора ТОВ фірма "Поток ЛТД"Кузьміна I.В. штрафу в
сумі 136 грн. Комісією, створеною рішенням виконавчого комітету
Криворізької міської ради від 1 13.08.2003 р. № 419, був складений
акт по визначенню збитків, заподіяних власникам землі та
землекористувачам від 08.12.2003 р., яким установлено, що за
період користування відповідачем земельною ділянкою на вул.
Коломойцівська з 21.02.2000 р. по 01.11.2003 р. під розміщення
виробничої бази без правовстановлюючих документів на землю
позивачу заподіяні "...збитки в сумі не отриманого доходу до
місцевого бюджету у розмірі 50 139 грн. 35 коп...".
Прокурор м. Кривого Рогу, з огляду на перерахування
відповідачем податку на землю в розмірі 20 080 грн., звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з позовом про
стягнення з відповідача збитків на користь Криворізької міської
ради в сумі 30 059 грн. 35 коп. збитків.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок відвести земельну
ділянку у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку
оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з
переходом права на будівлю і споруду, внаслідок укладення договору
міни, купівлі, а також коли земельну ділянку було надано
підприємству або організації до введення в дію Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
. У відповідних випадках слід мати на увазі, що
частина 3 ст. 30 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР не ставить
перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться
будівлі та споруди, у залежність від того, передані вони
безкоштовно або за договором купівлі-продажу. Разом з переходом
права власності на будівлю чи споруду новий власник або
землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених ст.ст. 39,
40 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
. Тобто у даному випадку
Ради повинні засвідчити перехід права користування земельною
ділянкою одночасно при переході права власності на будівлі та
споруди відповідно до вимог ст. 23 Земельного кодексу ( 561-12 ) (561-12)
УРСР.
Отже, апеляційним судом вірно зазначено, що посилання
прокурора в апеляційному поданні на ст. 19 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції 1992 р. не можуть бути прийняті до
уваги, тому що Законом чітко встановлено посвідчення права
користування земельною ділянкою у даному випадку здійснюється
тільки з урахуванням вимог ст. 23 Земельного кодексу ( 561-12 ) (561-12)
УРСР.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з моменту
вступу в право власності будівлями і спорудами на земельній
ділянці по вул. Коломойцівська 17/1 здійснював оплату податку на
землю, що визнається і позивачем, який зменшив з урахуванням цього
суму позову.
Проте, позивач, вимагаючи стягнення з відповідача збитків у
вигляді неодержаних доходів, склав їх і розрахунок, виходячи із
суми орендної плати, що він одержав би при висновку з відповідачем
договору оренди. При цьому, як встановлено апеляційним судом
позивач не звернувся до відповідача з пропозицією оформити такий
договір, а посилання на те, що проект договору повинний був
направити відповідач, не може бути прийнято до уваги, оскільки
право направити проект договору, надано обом сторонам. У випадку
відмови відповідача підписати проект договору, надісланий
позивачем, у позивача було право звернутися до господарського суду
і вирішити питання про суму орендної плати, строки її оплати тощо.
Оскільки збитки можуть бути стягнені при наявності вини
відповідача, наявність якої позивач не довів, то колегія суддів
погоджується з висновком апеляційного суду щодо відсутності
підстав для задоволення позову.
Також, позивач в обгрунтування позову посилається на норми
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що вступили в силу з
01.01.2002 р., не врахувавши те, що згідно п. 6 Перехідних
положень зазначеного кодексу юридичні особи, що мають у
користуванні земельні ділянки, повинні до 01.01.2005 р.
переоформити право власності або право оренди на них. На момент
винесення господарським судом рішення цей строк ще не закінчився.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до
висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає
вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання прокурора м. Кривого Рогу залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.02.05 р. у справі № 23/234 Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
I. Ходаківська