Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.I.

за участю представників сторін:

позивача

Ошовської Ю.М. посв. №67

відповідача

не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

на постанову

від 06.09.2007 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі

№ 15/14 господарського суду Рівненської області

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо -торгове підприємство "Західполімербуд"

про

спонукання до внесення змін до договору оренди державного майна від 12.05.2005 року №302-2005

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - торгове підприємство "Західполімербуд" підписати і нотаріально посвідчити у встановленому законом порядку додаткову угоду про внесення змін до договору оренди № 302-2005 від 12.05.2005 року, в частині зменшення орендованої площі на площу приміщення для прання та приміщення сушки (62,3 кв.м.).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди від 12.05.2005 року №302-2005 та факту істотної зміни обставин після укладення договору оренди.

За апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року і прийняти нове рішення.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не прийняв до уваги факт укладення договору оренди №302-205 під час дії рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.11.2004 року №290, яким переважна більшість приміщень гуртожитку (площею 3160,9 кв.м.) переведена у нежитлові. Рішенням виконавчого комітету Рівненської ради від 25.01.2006 року №26 вищевказане рішення скасоване, приміщенням гуртожитку повернуто статус житлових. Вказане, на думку заявника касаційної скарги, є істотною зміною обставин, які зумовлюють необхідність внесення змін до договору.

В зв'язку з цим заявник вважає, що судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме: статті 207 Цивільного кодексу України (435-15) та статтей 181, 188 Господарського кодексу України (436-15) .

Заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача підписати та нотаріально посвідчити зміни до договору оренди державного майна № 302-2005 від 29.03.2005 року, згідно з яким відповідачу передано у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення підвалу будівлі, що знаходиться по вул. Відінська, 42 а в м. Рівне і перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал", загальною площею 243,0 кв.м.

Судами встановлено, що згідно довідки від 02.11.2006 року (а.с.13-14) про перевірку виконання умов договору оренди № 302-2005 року від 12.05.2005 року та цільового використання орендованого майна за зверненням мешканців гуртожитку про те, що приміщення, яке використовується орендарем, як приміщення майстерні для різки скла, є підсобним приміщенням гуртожитку і призначене для здійснення мешканцями гуртожитку прання, комісія вирішила внести зміни до договору оренди № 302-2005 від 12.05.2005 року шляхом укладення додаткової угоди в частині зменшення орендованої площі на 62,3 кв.м. (приміщення, призначене для прання, приміщення сушки та коридор).

З огляду на те, що дані приміщення необхідні для використання мешканцями гуртожитку, позивачем 07.11.2006 року було надіслано проект додаткової угоди стосовно внесення змін до договору оренди в частині зменшення орендованої площі (а.с.15-17).

У своїй відповіді від 01.12.2006 року відповідач повідомив про відсутність підстав для розірвання договору оренди (а.с. 18-19).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди та факту істотної зміни обставин після укладення договору оренди.

Апеляційний господарський суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, послався на те, що позивачем не подано до суду у відповідності до статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказів направлення відповідачу належної пропозиції про внесення змін до договору оренди від 12.05.2005 року та зазначив, що у додатковій угоді до договору оренди державного майна відсутні правові підстави вважати його пропозицією про внесення змін до договору у розумінні статей 181, 188 Господарського кодексу України (436-15) та статей 207, 693 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки не підписана від імені Фонду та не скріплена його печаткою, а також відсутня дата її складання.

Проте, ні господарський суд першої інстанції, ні апеляційний суд не звернули уваги на те, що у своїх позовних вимогах позивач просив зобов'язати відповідача підписати зміни до договору та посвідчити їх нотаріально.

Відповідно статті 15 Цивільного кодексу України (435-15) кожна особа має право на захист свого порушеного права у спосіб, передбачений статтею 16 цього Кодексу, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, звернення з позовом про зобов'язання підписати та нотаріально посвідчити договір не відповідає способам захисту прав, передбачених діючим законодавством і такі вимоги не підлягають задоволеню.

Одночасно, приймаючи рішення про відмову у позові в зв'язку з відсутністю підстав для внесення змін до договору оренди, суди фактично вийшли за межі позовних вимог з власної ініціативи без відповідних клопотань, чим порушили приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , згідно з частиною 2 якої господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За таких обставин,касаційна інстанція дійшла висновку, що рішення та постанова підлягають залишенню без змін з підстав, викладених у даній постанові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Рівненської області від 20.04.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 року у справі № 15/14 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області залишити без задоволення.