Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

В провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа про банкрутство державного відкритого акціонерного товариства "Стахановпромтранс"(далі -боржника), порушена за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Рельдо", яка здійснюється за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Законом).

Справа неодноразово переглядалась судами. Постановою ВГСУ від 29.11.2006 року скасовано Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 та скасовано ухвалу господарського суду Луганської області від 21.07.2006 в частині визнання грошових вимог Стахановської ОДПІ (том 4, а.с. 62-67). Ухвалою Верховного суду України 01.02.2007 Стахановській ОДПІ відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови. При винесенні судового акту касаційним судом було зазначено про порушення судами статті 43 ГПК України та необхідність дослідження судами доказів кредитора про подання ним грошових вимог з дотриманням строку, передбаченого статтею 14 Закону в ході розгляду спірних вимог кредитора -Стахановської ОДПІ.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.03.2007 було залишено без розгляду заяву Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -інспекція).

Не погодившись з ухвалою господарського суду Луганської області від 26.03.2007 інспекція подала апеляційну скаргу в якій просила її скасувати.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 у справі апеляційну скаргу інспекції було залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Луганської області від 26.03.2007 у справі -залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 4-1, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , норми якого превалюють в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні норми права.

Згідно з частинами 1, 3 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі -Закон), в редакції Закону України від 30.06.1999 р. N 784-XIV (784-14) , чинної на момент розгляду грошових вимог кредиторів, кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство подають в арбітражний суд письмові заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону у попередньому засіданні арбітражний суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані вимоги кредиторів.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, про те що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті, що унеможливлює застосування загальних положен ь господарського кодексу про залишення без розгляду заяви з грошовими вимогами кредитора у випадку неподання витребуваних судом доказів та вимагає прийняття судового акту про визнання (невизнання) вимог кредитора за наслідком розгляду спірних грошових вимог.

Виходячи з викладеного, при розгляді кредиторських вимог господарський суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів своєчасності подання грошових вимог та доказів в обґрунтування заборгованості лише визнати і включити в реєстр вимог кредиторів або відхилити грошові вимоги та позбавлений права залишати заяву конкурсного кредитора без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням процесуального права та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та розглянути грошові вимоги скаржника відповідно до вимог Закону.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

2. Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.05.2007 та ухвалу господарського суду Луганської області від 26.03.2007 у справі №20/29-б скасувати, справу направити на новий розгляд грошових вимог Стахановської ОДПІ до господарського суду Луганської області.