ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2007 р.
№ 6/136
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко
В.С. -головуючий, судді Васищак I.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі -відділення
Фонду)
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
26.01.2006
зі справи № 6/136
за позовом відділення Фонду
до приватного підприємства "Луганський завод
сільськогосподарських деталей", м. Луганськ (далі -Підприємство)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 2 258,82 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року відділення Фонду звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з
Підприємства 2 258, 82 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2002
році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі
статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі -Закон).
Рішенням господарського суду Луганської області від
07.10.2005 (суддя Василенко Т.А.) позов задоволено. Судове рішення
мотивовано невиконанням Підприємством обов'язку зі створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
26.01.2006 (колегія суддів у складі: суддя Лазненко
Л.Л. -головуючий, судді Бородіна Л.I., Журавльова Л.I.) рішення
господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відділення Фонду звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
апеляційного господарського суду зі справи скасувати, прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано
тим, що судом апеляційної інстанції у розгляді справи невірно
застосовано норми матеріального права, зокрема, Закону.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2006
касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи
передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2006
відмовлено у відкритті касаційного провадження з посиланням на
відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з
перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове
засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі
забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
(далі -Положення), Фонд
соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного
управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної
політики України (далі -Мінпраці) та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на
Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з
Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах
граничної чисельності його працівників.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального
захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням
сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і
організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4
Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання
цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, передбачено, що у разі
несплати підприємствами, установами організаціями, які не
забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в
установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх
стягнення в судовому порядку.
Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його
відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з
підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями,
зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених
статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право
відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах
визначено в законодавчому порядку.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі
статтями 4, 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
поширюється юрисдикція
адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в
постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи №
13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим і апеляційним господарськими судами на порушення вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
вирішено в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по
суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду
України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296,
від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій справи з публічно-правового спору в порядку
господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної
перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку
адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові
рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
07.10.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 26.01.2006 зі справи № 6/136 скасувати.
Справу передати до господарського суду Луганської області для
розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Москаленко
Суддя I. Васищак
Суддя В. Селіваненко