ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2007 р.
№ 6/135
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко
В.С. -головуючий, судді Васищак I.М. і Селіваненко В.П.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "РЄАЛ", м.
Луганськ (далі -Підприємство)
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
03.01.2006
зі справи № 6/135
за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, м. Луганськ
до Підприємства
про стягнення штрафних санкцій у сумі 5 026,66 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
У червні 2005 року відділення Фонду звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з
Підприємства 5 026,66 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2003
році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі
статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі -Закон).
Рішенням господарського суду Луганської області від
07.10.2005 (суддя Василенко Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано що вина Підприємства у нестворенні
робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
03.01.2006 (колегія суддів у складі: суддя Баннова
Т.М. -головуючий, судді Єжова С.С., Семендяєва I.В.) рішення
господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове
рішення, яким позов задоволено: з Підприємства стягнуто штрафні
санкції у сумі 5 026,66 грн. та віднесено судові витрати зі
справи. Постанову мотивовано невиконанням Підприємством обов'язку
зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного
господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що
судом апеляційної інстанції у розгляді справи невірно застосовано
норми матеріального права, зокрема, Закону.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.02.2006
касаційну скаргу відділення Фонду разом з матеріалами даної справи
передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2006
відмовлено у відкритті касаційного провадження, а касаційну скаргу
повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на
відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з
перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі -КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
).
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове
засідання не з'явилися.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими
інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі
забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється
центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної
політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами
місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
26.09.2002 № 1434 ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
(далі -Положення), Фонд
соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного
управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної
політики України (далі -Мінпраці) та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на
Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з
Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах
граничної чисельності його працівників.
Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального
захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням
сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і
організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4
Положення).
Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду
соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання
цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (1767-2001-п)
, передбачено, що у разі
несплати підприємствами, установами організаціями, які не
забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в
установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх
стягнення в судовому порядку.
Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його
відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з
підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями,
зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених
статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право
відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах
визначено в законодавчому порядку.
Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі
статтями 4, 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
поширюється юрисдикція
адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в
постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи №
13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та
перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 №
2953-IV ( 2953-15 ) (2953-15)
) КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що до
початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Касаційний перегляд рішень за такими справами
здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер,
місцевим і апеляційним господарськими судами на порушення вимог
статей 1, 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
після набрання чинності КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
вирішено в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з
касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по
суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду
України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296,
від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.
Таким чином, розгляд господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій справи з публічно-правового спору в порядку
господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної
перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку
адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові
рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного
Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі
справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну приватного підприємства "РЄАЛ" задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
07.10.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 03.01.2006 зі справи № 6/135 скасувати.
Справу передати до господарського суду Луганської області для
розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Москаленко
Суддя I. Васищак
Суддя В. Селіваненко