Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. -головуючого

Полянського А.Г.,

Фролової Г.М.

за участю представників:

позивача

Бучок О.О., дов. від 06.08.2007 року

Бучок А.О., дов. від 06.08.2007 року

відповідача

Мигович М.В., посв. від 05.05.2003 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року

у справі№ 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води"

до

Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси"

про

визнання недійсними договорів № 44а від 30.08.2002 року, №01-07 УЖ №143 від 16.12.2002 року та від 24.04.2002 року

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" про визнання недійсними договорів № 44а від 30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року та від 24.04.2002 року, укладених між позивачем і відповідачем, як таких, що укладені під впливом помилки позивача, що виникла з вини відповідача та внаслідок обману з боку відповідача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що спірні договори укладені внаслідок помилки позивача, що мала місце з вини відповідача та під впливом обману з боку відповідача, а тому відповідно до вимог статті 48, 50, 56, 57 Цивільного кодексу УРСР, статей 227, 229, 230 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 207 Господарського кодексу України (436-15) спірні договори вважаються недійсними. Крім того, позивач зазначає, що спірні договори містять цілий ряд суперечливих умов, які стосуються одного й того самого предмету, проте застосування кожної з них окремо автоматично робить неможливим застосування іншої умови, вказані вище суперечності стосуються суттєвих умов і тому їх наявність у договорах свідчить про те, що спірні договори слід вважати недійсними.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року (суддя: Мокану В.В.) у справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області, провадження у справі за вимогою про визнання недійсним договору від 24.04.2002 року припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд, зазначає про те, що суперечливість оспорюваних угод встановленим цілям діяльності відповідача позивачем не доведена. Крім того, суд зазначає, що твердження позивача щодо невідповідності оспорюваних договорів вимогам законодавства, яке регламентує підрядні відносини, зокрема, в частині порядку прийняття і оплати замовником виконаних підрядником робіт, не свідчить про недійсність договорів, оскільки передбачений договорами порядок складання актів виконаних робіт та їх оплати обумовлено специфікою діяльності компанії, послуги якої за оспорюваними договорами є частиною загального обсягу послуг, що постійно надаються компанією у всіх регіонах України щодо тари (упаковки) з-під продукції, використаної кінцевими споживачами.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17-31.01.2006 року (судді: Новосад Д. -головуючий, Михалюк О., Мельник Г.) пункт 2 рішення господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області скасовано, договори № 44 "а" від 30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси", визнано недійсними, стягнуто з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" 163, 70 грн. судових витрат, в решті рішення господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року по справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду вмотивована тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" в частині визнання недійсними договорів №44 "а" від 30.08.2002 року, 01-07 УЖ № 143 від 16.12.2002 року є законними та обгрунтованими, і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначає, що до відносин за спірними договорами слід застосовувати норми Цивільного кодексу України (435-15) , а саме частину 1 статті 215, частину 1 статті 203, частину 1 статті 227 Цивільного кодексу України (435-15) , згідно положень яких правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним, а факт відсутності у відповідача останньої на момент укладення спірних договорів належним чином встановлений матеріалами справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2006 року (судді: Фролова Г.М. -головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17-31.01.2006 року у справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області в частині визнання недійсними договорів № 44 "а" від 30.08.2002 року та № 01-07 УЖ № 43 від 16.12.2002 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" та ДК з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" та рішення господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року у справі № 3/131 (rs565186) в частині відмови у позові скасовано.

Справу у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

В іншій частині постанову залишено без змін.

Позивач уточнив свої позовні вимоги і просив визнати недійсними договори укладені в ДК " Укрекокомресурси " в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" як такі, що укладені без наявності відповідної ліцензії у відповідача та внаслідок обману з боку відповідача та під впливом помилки, а також по тій причині, що спірні угоди не містять суттєвих погоджених між сторонами умов, тобто на підставі частини 1 статті 215, частини 1статті 203, частини 1 статті 227, статей 229, 230, статті 638 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.11.2006 року (суддя: Ремецькі О.Ф.) у справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області, позов задоволено частково. Договори № 44а від 30.08.2002 року № 01-07 УЖ №143 від 16.12.2002 року укладені між ТОВ "Шаянські мінеральні води" та ДК з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України визнано недійсними. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд, зазначає про те, що будь-яка діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням, реалізацією і постачанням відходів, рівно як і надання будь-яких послуг у цій сфері, в тому числі розроблення, організація та впровадження системи надання послуг щодо збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), що є предметом спірних угод, підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення відповідачем господарської діяльності із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) та надання послуг у цій сфері на момент укладення договорів без наявності відповідної ліцензії, виданої у встановленому законом порядку, є незаконною, а укладені договори, спрямовані на здійснення такої діяльності недійсними.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року (судді: Давид Л.Л. - головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Закарпатської області від 27.11.2006 року у справі № 3/131 (rs565186) скасовано, прийнято нове. Відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Закарпатського обласного управління "Закарпаттяекокомресурси" про визнання недійсними договорів № 44а від 30.08.2002 року, №01-07 УЖ №143 від 16.12.2002 року.

Постанова апеляційного господарського суду вмотивована тим, що з оспорюваних договорів вбачається, що такі не суперечать положенням Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки укладалися на підставі актів цивільного законодавства, а саме Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) та Постанови Кабінету Міністрів України № 915 (915-2001-п) з метою поліпшення стану навколишнього середовища; угоди укладені повноважними представниками відповідно до внутрішньої волі сторін і правочин є реальним, тобто спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом оскаржуваних договорів є надання послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), а не безпосередня переробка та утилізація використаної тари (упаковки), і їх положення не суперечить ні нормам статей 48, 50 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення спірних договорів, ні статтям 215, 203 Цивільного кодексу України (435-15) , який поширює свою дію на правовідносини сторін на час розгляду справи.

Не погоджуючиcь з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Закарпатської області від 27.11.2006 року у справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 38 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , статей 1, 17, 35 Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) , Постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001 (915-2001-п) року "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини"

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що відзив відповідача в даній справі не спростовує вимоги касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем укладено наступні договори:

від 24.04.2002 року щодо надання послуг із збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки);

№44а від 30.08.2002 та №01-07 УЖ №143 від 16.12.2002 року щодо надання послуг з розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

Зазначені договори були укладені сторонами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №915 (915-2001-п) "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини".

Як встановлено судами, договір № 44а від 30.08.2002 року, яким фактично внесено зміни до договору від 24.04.2002 року, був укладений сторонами у зв'язку з внесенням змін до Постанови Кабінету Міністрів України "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 (915-2001-п) Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2002 року №1084 (1084-2002-п) .

Провадження у справі в частині визнання недійсним договору від 24.04.2002 року припинено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2005 року, яке залишено без змін в цій частині постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 -31.01.2006 року та постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2006 року.

Крім того, судами встановлено, що 16.12.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01-07 УЖ №143, предметом якого сторони зазначили надання послуг щодо розробки, організації та впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

На час укладення договорів діяли положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини" від 26.07.2001 року № 915 (915-2001-п) на Державну компанію "Укрекокомресурси" покладено функцію щодо розроблення і організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, у тому числі використаної тари (упаковки) вітчизняного та імпортного виробництва, як вторинної сировини.

Крім того, даною Постановою передбачено, що підприємства, установи, організації усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції, зобов'язані забезпечити збирання (приймання), зберігання і утилізацію усіх видів використаної тари (упаковки), в якій знаходилася продукція цих підприємств, установ, організацій, на всій території, де реалізується продукція; підприємства, установи, організації, що імпортують продукцію в тарі (упаковці), у разі укладення угод на поставку в Україну товарної продукції зобов'язані передбачити утилізацію чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари. При цьому підприємства, установи, організації, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції або імпортують продукцію в тарі (упаковці), можуть це виконувати: самостійно з дотриманням вимог законодавства здійснювати збирання, сортування, заготівлю та утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації; шляхом укладення договорів про надання послуг із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з Компанією чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.

Врахувавши наведене суд апеляційної інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що укладаючи спірні договори позивач реалізував своє зобов'язання по забезпеченню збирання, зберігання і утилізації використаної тари і ввезеної під товаром тари (упаковки).

Пунктом 38 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) встановлено, що збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України) підлягає ліцензуванню.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних підприємств, здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону.

Пунктом 3 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України наказом №224 (z0866-01) від 01.10.2001 року, зокрема, зазначено, що діяльність, пов'язана зі збиранням та заготівлею окремих видів використаної тари (упаковки), у випадках, передбачених законом, підлягає ліцензуванню.

Згідно із приписами статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного за конодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши оспорюванні позивачем договори, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що договори не суперечать положенням Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, оскільки укладалися на підставі актів цивільного законодавства, а саме Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) та Постанови Кабінету Міністрів України № 915 (915-2001-п) з метою поліпшення стану навколишнього середовища; угоди укладені повноважними представниками відповідно до внутрішньої волі сторін і правочин є реальним, тобто спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що положення договорів не суперечать ні нормам статей 48, 50 ЦК УРСР (1540-06) ні статтям 215, 203 Цивільного кодексу України (435-15) .

Враховуючи, що з початку дії спірних договорів відповідач здійснював діяльність, що не потребувала відповідного ліцензування, а з моменту отримання ліцензії (23.04.2003 року) останній надавав послуги зі збору і заготівлі відходів як вторинної сировини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року у справі № 3/131 (rs565186) господарського суду Закарпатської області залишити без змін.