Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Першикова Є.В.

суддів :

Савенко Г.В. Данилової Т.Б.

перевіривши матеріали касаційної скарги

Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року

у справі№  36/418 (rs725508) господарського суду м.Києва

за позовом

Прокуратури Святошинського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до

Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс"

про

звільнення земельної ділянки,-

за участю представників сторін:

прокуратури: Громадський С.О. посв. № 76

позивача в особі: не з'явились

відповідача  Філон В.I. посв. адвоката № 2456/10 від 25.12.03

В серпні 2006 року прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської Ради звернувся з позовом до господарський суду м. Києва про зобов'язання Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк -Сервіс" Святошинського району звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 1900 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 1.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2006 року (суддя Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю.

Рішення вмотивоване приписами пункту 1 статті 212 Земельного кодексу України (2768-14) , яким передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року (головуючий суддя Моторний О.А., судді Кошіль В.В., Алданова С.О.) рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2006 року залишене без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк -Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року з посиланням на думку скаржника, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додаткові пояснення по касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України (2768-14) самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.

При здійсненні Київською міською радою вищезазначених повноважень встановлено, що Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк -Сервіс" Святошинського району без правовстановлюючих документів, відповідно до яких право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, використовує земельну ділянку площею 1900 кв.м. по вул. Сім'ї Сосніних у м. Києві під розміщення автостоянки, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126, Земельного кодексу України (2768-14) .

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (2768-14) земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах

території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 9 Земельного кодексу України (2768-14) , визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (2768-14) підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 124 Земельного кодексу України (2768-14) передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 125 Земельного кодексу України (2768-14) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як правомірно зазначено в рішеннях судів попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідач безпідставно займає земельну ділянку, чим порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Відповідач належних доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою суду не надав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (2768-14) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) , самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судами першої та апеляційної інстанції всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи, а тому ухвалена постанова (якою рішення господарського суду залишено без змін) є законною і обгрунтованою.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" -залишити без задоволення.

Постанову  Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року у справі № 36/418 (rs725508) -залишити без змін.