ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2007 р.
№ 6/44
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
Кота О.В.,
Шевчук С.Р. (доповідач),
Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї документи
Дочірнього підприємства "Газ-тепло"
НАК "Нафтогаз України"
на постанову
у справі
господарського суду
за позовом
до
про
Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2007
р.
№6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
Луганської області
Дочірнього підприємства "Газ-тепло"
НАК "Нафтогаз України"
Державного підприємства "Севєродонецька теплоелектроцентраль"
стягнення 50276745,06 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Коваль М.О. (дов. №07/81 від 23.05.07 р.)
- відповідача: Андрєєв А.М. (дов. № 24-01-103/1216 від
20.11.20006 р.)
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ-Тепло" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду
Луганської області з позовом до Державного підприємства
"Северодонецька теплоелектроцентраль" про стягнення з відповідача
5 027 675 грн. 06 коп., в тому числі: заборгованість за
поставлений природний газ -4 465 242,01 грн., 3% річних -23 845,19
грн., інфляційні нарахування -90 510,55 грн., пеня -135 510,47
грн., 7% штрафу -312 566,94 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.07
у справі №6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
(суддя Василенко Т.А.) позов
задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства
"Северодонецька теплоелектроцентраль" на користь Дочірньої
компанії "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" - борг за поставлений природний газ у сумі 4 465 242,01
грн., 3% річних у сумі 23 845,19 грн., інфляційні нарахування у
сумі 90 510,55 грн., пеню у сумі 75 000 грн., витрати по держмиту
у сумі 23914,68 грн., витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 110,66 грн. У задоволенні
решти позовних вимог відмовлено. Надано Державному підприємству
"Северодонецька теплоелектроцентраль" розстрочку виконання рішення
на суму основного боргу у розмірі 4 465 242,01 грн. терміном на
п'ять років.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
15.05.2007 р. (колегія суддів у складі: головуючого Журавльової
Л.I., суддів Iноземцевої Л.В., Медуниці О.Є.) рішення
господарського суду Луганської області від 23.03.07р. у справі
№6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
залишено без змін.
У своїй касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ-Тепло"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить
скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 15.05.2007 р. та рішення господарського суду Луганської
області від 23.03.07р. у справі №6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
в частині
зменшення розміру нарахованої пені та відмови у задоволені
нарахованого 7% штрафу, і задовольнити позовні вимоги Дочірньої
компанії "Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України" у частині нарахованої пені у розмірі 135510,47 грн. та
нарахованого 7% штрафу у розмірі 312566,94 грн., а також відмовити
в наданні розстрочки виконання рішення суду від 23.03.07р. в
частині суми основного боргу.
Скаржник вважає, що постанова та рішення прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 43, 83, 99, 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 231 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та ст. 3 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство
"Северодонецька теплоелектроцентраль" просить постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р.
залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії
"Газ-Тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні
правовідносини сторін виникли на підставі договору № 16-06-701 від
19.08.2006 р. на постачання природного газу.
Пунктом 1.1. договору визначено, що позивач зобов'язується
передати у власність відповідача в 2006 -2007 роках імпортований
природний газ, а відповідач - прийняти газ та оплатити його
вартість на умовах, визначених у цьому договорі.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу
протягом жовтня 2006 року природний газ в об'ємі 19372,000 тис.
куб. м. на загальну суму 11 661 942,46 грн., що підтверджується
актом прийому - передачі природного газу №10-ГК/701 від
31.10.06р..
Відповідачем зобов'язання за договором виконано частково та
перераховано позивачу 7 196 700 грн. 45 коп., у зв'язку з чим
залишилась заборгованість у сумі 4 465 242,01 грн.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що оплата за природний газ
здійснюється відповідачем грошовими коштами у розмірі 100% від
вартості запланованих місячних обсягів передачі газу. Остаточний
розрахунок за переданий в звітному місяці газ здійснюється на
підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 8-го
числа місяця, наступного за звітним.
За цим договором позивач поставив відповідачу природного газу
на суму 11661942,46 грн. який оплачений останнім частково.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а відповідач
свої зобов'язання щодо сплати отриманого природного газу порушив.
Заборгованість відповідача за цим договором на час звернення
до суду складала 4465242,01 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання зобов'язання на вимогу кредитора повинен
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судом Луганської області правильно зазначено,
що нарахування з боку позивача 3% річних за період з 09.11.06 по
10.01.07 у сумі 23 845 грн. 19 коп. та інфляційних нарахувань за
період листопад -грудень 2006 року у сумі 90 510 грн. 45 коп. є
обгрунтованим, позовні вимоги в цій частині задоволено.
Проте, на думку суду першої інстанції, пеня за несвоєчасне
виконання відповідачем зобов'язань за договором, за період з
09.11.06 по 10.01.07 у сумі 135 510 грн. 47 коп. нарахована
позивачем обгрунтовано, але враховуючи клопотання відповідача, а
також приймаючи до уваги те, що він є комунальним підприємством,
яке знаходиться у важкому фінансовому становищі, що викликано
заборгованістю бюджетних організацій та населення за надані
послуги з теплозабезпечення, а також із необхідністю залучення
коштів для проведення опалювального сезону та оплату поточних
платежів за постачання природного газу та інші енергоресурси, та
оскільки відповідач обслуговує населення та бюджетні організації,
які звільнені від сплати пені та відповідно п.3 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зменшено розмір пені до 75 000 грн., яка підлягає
стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог щодо
пені відмовлено.
А також, господарським судом вказано, що стягнення штрафу у
розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 312 566 грн. 94 коп.
є необгрунтованим, з посиланням на пункт 2 ст. 231 та пункти 3, 5
"Прикінцевих положень" Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Тобто, господарський суд Луганської області дійшов висновку,
з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо часткового
задоволення позову і стягнення з відповідача боргу за поставлений
природний газ у сумі 4 465 242,01 грн., 3% річних у сумі 23 845,19
грн., інфляційні нарахування у сумі 90 510,55 грн., пені у сумі 75
000 грн.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача
основного боргу, 3% річних та інфляційних, судові рішення
відповідачем не оскаржуються, а відтак не перевіряються судом
касаційної інстанції.
Приймаючи рішення в частині зменшення пені, місцевий
господарський суд з врахуванням конкретних обставин справи та
інших обставин, що мають істотне значення скористався своїм правом
на зменшення неустойки (штрафу, пені) відповідно до вимог п. 3 ст.
83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з підставністю застосування якого
погодився і суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо
наявності підстав для зменшення пені і вважає, що рішення в цій
частині відповідає вимогам вищезазначених правових положень, а
тому підстави для його скасування відсутні.
Поряд з цим, місцевим та апеляційними судами відмовлено
позивачу у вимозі про стягнення з відповідача 7% штрафу -312
566,94 грн.
Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується с висновками судів першої та апеляційної інстанцій
відносно вищезазначеної вимоги з наступних підстав.
Згідно ст.216, ч.1 ст.218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
підставою для
виникнення господарсько-правової відповідальності у вигляді
застосування господарських санкцій є вчинене учасником
господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
одним з видів
господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч.
штраф, пеня (ч.1 ст.230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Згідно ч.6 ст.232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
нарахування штрафних
санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не
встановлено законом або договором, припиняється через шість
місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2 договору № 16/06-701 встановлено, в разі несплати
або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені в п.7.1
даного договору, покупець сплачує на користь постачальника крім
суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції
та 3% річних, за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної
облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня,
від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення
платежу, а за прострочення понад 30 днів, споживач додатково
сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення
про відмову в стягненні штрафу не враховано, що сторони в договорі
передбачили такі його істотні умови, як строк та порядок
нарахування штрафу.
Також судом не прийнято до уваги, що правочин щодо
забезпечення зобов'язання неустойкою є чинний і що встановлення 7%
штрафу здійснювалось сторонами на підставі свободи договори (ст. 3
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає, що судами попередніх
інстанцій при прийнятті рішення в частині вимог про стягнення
штрафу було неповно застосовано законодавство, що призвело до
неправильного застосування судами приписів ст. ст. 231ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій передчасно зроблені висновки щодо
залишення позову без задоволення в частині стягнення 7% штрафу в
зв'язку з його необгрунтованістю.
Виходячи з наведеного, враховуючи те, що у касаційній
інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді
першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із
встановленням обставин справи та їх доказуванням, оскаржувані
рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій в
частині стягнення 7% штрафу в сумі в сумі 312566,94 грн. підлягає
скасуванню, з направленням справи в цій частині стягнення на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції належить
врахувати вищевикладене.
Крім того, господарський суд на підставі статті 121
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
має
право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням
прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у
виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити,
розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення),
змінити спосіб та порядок їх виконання.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка
або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових
випадках і залежно від обставин справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення означає зміну
строків виконання рішення, що суттєво зачіпає інтереси стягувача,
відділяючи реальне виконання рішення на більш пізній строк, ніж це
визначено рішенням суду. Розстрочка -це виконання рішення по
частинам у вказані господарським судом строки.
Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право
господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у
будь-який час від набрання рішенням законної сили до його
фактичного повного виконання.
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути
конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим у строк або встановленим господарським судом
способом.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку
виконання рішення, господарський суд повинен враховувати
матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини
відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у
економіці держави та інші обставини справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в
тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з
поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений
строк чи встановленим способом. При цьому, господарський суд
повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при
виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен
враховувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання
рішення та не допускати їх настання.
Однак суд першої інстанції, задовольнивши клопотання
відповідача щодо розстрочки виконання рішення господарського суду
Луганської області від 23.03.2007р. зазначив, що враховуючи
наявність інфляційних процесів у економіці держави, наявність
перед відповідачем боргів за надані послуги населенню та бюджетним
установам, що в свою чергу зменшує ступінь вини відповідача перед
позивачем у невиконанні договірних зобов'язань по сплаті за
отриманий газ, та надав розстрочку виконання рішення в частині
сплати боргу у сумі 4 465 242,01 грн. Проте, місцевий
господарський суд не з'ясував наявності/відсутності реальної
заборгованості населення та інших установ у межах договору на
постачання природного газу № 16/06-701 відповідачу, не встановив
обставин, що ускладнюватимуть виконання рішення або зроблять його
виконання неможливим. До того ж, матеріали справи не містять
належних доказів щодо важкого фінансового становища відповідача та
інших доказів на підтвердження підставності застосування
розстрочки у справі. Отже, місцевим господарським судом при
задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення не
дотримано вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
підтвердженими в судовому засіданні.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не
спростовують висновків колегії суддів касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК
"Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
15.05.2007 р. та рішення господарського суду Луганської області
від 23.03.2007 р. у справі № 6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
в частині стягнення
штрафу 7% в сумі 312566,94 грн. та в частині надання розстрочки
виконання рішення скасувати, а справу № 6/44 ( rs649397 ) (rs649397)
в цій
частині направити на новий розгляд до господарського суду
Луганської області в іншому складі суду.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий Кот О.В.
С у д д я Шевчук С.Р.
С у д д я Владимиренко С.В.