Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги

Приватного підприємства "Рута"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2007

у справі

господарського суду Донецької області

за позовом

Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Костянтинівської районної державної адміністрації;

Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції;

Iллічівської сільської ради, Донецької області

до

Приватного підприємства "Рута"

про

стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку 7047,34 грн.

за участю представників:

позивача: Волобуєв А.В., пр-к Костянтинівської ОДПI за дов. від 21.03.07р. №5765/10/10-013,

відповідача: не з'явився,

прокурора ГПУ: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Костянтинівської районної державної адміністрації; Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції та Iллічівської сільської ради, Донецької області про стягнення з приватного підприємства "Рута" на користь Iллічівської сільської ради заборгованості по орендній платі за земельну ділянку в сумі 7047, 34 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2007р. у справі №43/11, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2007р. з даної справи позов задоволено.

Судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог з посиланням на ст. 526 ЦК України (435-15) , ст. 96 Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 33 ГПК України (1798-12) та докази наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись із вказаною постановою у даній справі, ПП "Рута" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Костянтинівська районна державна адміністрація, Iллічівська сільська рада, відповідач, прокурор ГП України у даній справі не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2004р. між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ПП "Рута" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,7054 гектарів для експлуатації, розробки та рекультивації несанкціонованого звалища промислових відходів, що знаходяться на території Iллічівської сільської ради на 25 років.

Згідно п. 4-9 вказаного договору відповідач зобов'язаний щоквартально сплачувати орендну плату у розмірі 1,5 ставки земельного податку за відповідний вид земельних угідь, наданих в оренду, що складає на рік 765, 11 грн. за 1 га ріллі, або 3600, 13 грн. за всю земельну ділянку. Орендна плата вноситься щоквартально у грошовому вигляді на розрахунковий рахунок Iллічівської сільської ради №33213812800245 в ВДК в Донецькій області. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України (435-15) та ст. 193 ГК України (436-15) , договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 96 Земельного кодексу України (2768-14) , землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку до договору щодо своєчасного внесення орендної плати за період з 19.04.2004р. по 01.01.2007р. у відповідача склалася заборгованість в розмірі 7047, 34 грн., доказів погашення якої відповідач суду не надав, в зв'язку з чим попередні суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваного судового акту, який відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. "Про судове рішення" (v0011700-76) , а отже підстави для його скасування відсутні.

Виходячи зі змісту п.п. "г" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) ставки державного мита встановлюються із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанову суду в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що позивачем для розгляду його позовної заяви було сплачено 102,00 грн., то заявник касаційної скарги повинен сплатити 51,00 грн. державного мита за подачу касаційної скарги.

В порушення зазначеної норми, заявник касаційної скарги сплатив лише 40 грн., про що свідчить додана до касаційної скарги квитанція від 25.06.07 №7956/119, з огляду на що з відповідача належить достягнути державне мито в сумі 11, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 45, 46, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2007р. у справі № 43/11 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Рута" в доход державного бюджету України недоплачене державне мито за подачу касаційної скарги в сумі 11, 00 грн.

На виконання даної постанови доручити господарському суду Донецької області видати наказ.