ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2007 р.
№ 20-8/481-7/075 ( rs600601 ) (rs600601)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Подоляк О.А. -головуючого,
Мележик Н.I.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Приватного підприємства "Алмаз-строй" на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
29 травня 2007 року у справі № 20-8/481-7/075 ( rs600601 ) (rs600601)
Господарського суду міста Севастополя за позовом Відкритого
акціонерного товариства Українська страхова компанія
"Гарант-Авто", м. Севастополь, до: 1) Комунального підприємства
"Севміськводканал", м. Севастополь, 2) Приватного підприємства
"Алмаз-строй", м. Севастополь, 3) Суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1, м. Севастополь, за участю третіх осіб, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: 1) Iнспекції державного архітектурного будівельного
контролю, м. Севастополь, 2) Закритого акціонерного товариства
"Крим НII проект", м. Севастополь, про стягнення 11 101грн.
матеріальної шкоди,
за участю представників сторін:
позивача:-не з'явився;
відповідача-2:-Муляр В.Я. (дов. від 15.03.2007р.),
в с т а н о в и в:
У грудні 2004 року позивач -ВАТ Українська страхова компанія
"Гарант-Авто" -пред'явив у господарському суді позов до
відповідачів: -1) КП "Севміськводканал", 2) ПП "Алмаз-строй", 3)
СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 11 101грн. матеріальної шкоди.
Вказував, що 28.02.2004р. з зовнішніх мереж відповідача-1
виник витік води, що спричинило затоплення підвального приміщення,
яке розташоване під АДРЕСА_1 та знаходиться в оренді у
відповідача-3.
Зазначав, що 28.08.2003р. між ним та відповідачем-3 було
укладено договір добровільного страхування вказаного приміщення,
тому він платіжним дорученням НОМЕР_1 від 21.04.2004р. перерахував
на розрахунковий рахунок відповідача-3 10 851грн.
Посилаючись на відмову відповідачів відшкодувати йому
понесені збитки, позивач просив стягнути на його користь 11
101грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 19 квітня
2007 року (суддя Iлюхіна Г.П.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача-1 на користь позивача 2
712,75грн. матеріальної шкоди, 27,88грн. витрат по сплаті
державного мита, 29,50грн. витрат по сплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановлено стягнути з відповідача-2 на користь позивача 2
712,75грн. матеріальної шкоди, 27,88грн. витрат по сплаті
державного мита, 29,50грн. витрат по сплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановлено стягнути з позивача на користь відповідача-1
505,76грн. витрат по оплаті вартості експертизи.
Постановлено стягнути з відповідача-2 на користь
відповідача-1 252,88грн. витрат по оплаті вартості експертизи.
В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення матеріальної
шкоди в сумі 5 425грн. відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на ст. 27 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, згідно якої, до страховика, який
виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток та на наявність вини відповідачів у заподіянні
шкоди відповідачеві-3.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 29 травня 2007 року (колегія суддів у складі: Щепанської
О.А. -головуючий, Гоголя Ю.М. Прокопанич Г.К.) рішення залишено
без змін з тих же підстав.
У касаційній скарзі ВАТ Українська страхова компанія
"Гарант-Авто", посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, просить постанову суду апеляційної
інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким виключити
його із числа відповідачів.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів
знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, з
таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок
затоплення підвального приміщення, яке розташоване під АДРЕСА_1 та
знаходиться в оренді у відповідача-3.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.08.2003р. між
позивачем та відповідачем-3 було укладено договір добровільного
страхування вказаного приміщення та, після настання страхового
випадку, позивачем платіжним дорученням НОМЕР_1 перераховано
відповідачу-3 10 851грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок
пошкодження застрахованого приміщення.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, до страховика, який виплатив страхове відшкодування,
в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке
страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування,
має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій
виходили з Висновку будівельно-технічної експертизи НОМЕР_2 від
29.08.2006р., який побудовано на припущенях та який не містить
конкретних відповідей щодо причини залиття.
Відповідно ж до ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз'яснення
Вищого арбітражного суду України від 11.11.98р. № 02-5/424
висновок судового експерта повинен містити докладний опис
проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку
судового експерта господарський суд може призначити додаткову
судову експертизу.
При цьому, висновок судового експерта для господарського суду
не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами,
встановленими ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В силу ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, суди як першої так і другої інстанцій, на зазначене
уваги не звернули, не з'ясували джерела надходження води до
приміщення відповідача-3, не встановили причинно-наслідкового
зв'язку між діями відповідачів та фактом заподіяння шкоди та не
навели обгрунтованих мотивів щодо покладення відповідальності на
відповідача-2 за заподіяну шкоду відповідачу-3 та виникнення у
нього зобов'язання перед позивачем по відшкодуванню збитків в
порядку регресу.
За таких обставин, коли судами в порушення вимог
процесуального права -ст.ст. 32 - 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не було з'ясовано належним чином дійсні обставини справи, що
вплинуло на їх правильну юридичну оцінку, застосування норм
матеріального і процесуального права, тому ухвалені по даній
справі рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а
тому вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, з'ясувати джерело
надходження води до приміщення відповідача-3, при необхідності
призначити додаткову експертизу, перевірити ствердження та
заперечення сторін щодо наявності чи відсутності вини кожного з
відповідачів у заподіянні шкоди, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального
права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин,
та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алмаз-строй"
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 29 травня 2007 року та Рішення господарського суду міста
Севастополя від 19 квітня 2007 року у справі № 20-8/481-7/075
( rs600601 ) (rs600601)
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
міста Севастополя в іншому складі.
Головуючий: О.А. Подоляк
Судді: Н.I. Мележик
Н.Г. Дунаєвська