Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П..

розглянувши матеріали касаційної скарги

Черкаської міської ради

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.04.2007

у справі

господарського суду Черкаської області

за позовом

Черкаської міської ради

до

Сіб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про

стягнення 3529,13 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Король А.М. -дов.№ 18-01-21 від 10.01.07.

від відповідача:

СПД ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась неодноразово. При новому розгляді справи рішенням від 11.01.2007  господарського суду Черкаської області відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 16.04.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення від 11.01.2007 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що предметом позову у даній справі є стягнення збитків, згідно умов договору оренди землі від 23.07.2004, що не є заборгованістю зі сплати земельного податку чи орендної плати, які є обов'язковими платежами до бюджету. Заявлені позивачем до стягнення збитки не відносяться до обов'язкових платежів у розумінні ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Не погоджуючись  з судовими рішеннями Черкаська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 96 206 Земельного Кодексу України (2768-14) , ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , ст. 631 Цивільного кодексу України, ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарським судом встановлено, що рішенням Черкаської міської ради НОМЕР_1 від 26.02.2004 ПП ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка площею 2198 м.кв., на якій знаходиться приміщення лісоторгового складу за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення лісоторгового складу належить ПП ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2002.

Відповідно до п.3.5 вищевказаного рішення відповідач зобов'язаний був укласти договір оренди з позивачем до 26.03.2004.

Однак, відповідачем у термін визначений рішенням міської ради, договір оренди не укладено, технічну документацію не виготовлено.

Відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Суб'єктом плати за землю ( платником)( платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України (2768-14)   до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України (2768-14) передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

30.06.2004 ПП ОСОБА_1 та Черкаською міською радою укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном на 49 років, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.07.2004 за НОМЕР_2.

За п.13.5 договору оренди, у разі пропуску терміну укладення договору, визначеного рішенням про надання земельної ділянки в оренду, орендар відшкодовує орендодавцю суму упущеної вигоди в розмірі орендної плати, за весь період з початку другого місяця, після прийняття рішення до моменту набуття чинності договору.

Право користування земельною ділянкою, як суб'єктивне право, являє собою встановлену об'єктивним правом можливість фізичних та юридичних осіб здійснювати реалізацію земельної правосуб'єктності стосовно користування відособленою земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

За рішенням міської ради обов'язок щодо пропозиції укладення договору оренди земельної ділянки віднесений на відповідача, при цьому рішенням визначений термін, протягом якого відповідач зобов'язаний звернутися до Черкаської міської ради з пропозицією укласти договір оренди.

Як встановлено господарським судом, відповідач в період з 26.02.2004 по 26.03.2004 не звертався до міської ради з такою пропозицією.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права власників земельних ділянок захищено законом. В силу ст . 90, 152 Земельного кодексу України (2768-14) власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Част.3 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відчуження житлового будинку, будівлі, споруди до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки на якій вони розміщені, та частина ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України (2768-14) відшкодування збитків власникам землі та землекористувачів здійснюють особи, які використовують земельні ділянки.

За ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Тобто, якщо сторони у відповідному договорі не встановили відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді пені, остання стягненню не підлягає. Вищевказаним договором сторони не передбачали стягнення пені.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом та господарським судом Черкаської області дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення  не відповідають  чинному законодавству України та обставинам справи і підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 111-5, п.2 ст. 111-9 -ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 16.04.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду та рішення від 11.01.2007 господарського суду Черкаської області зі справи № 04-06-05/3709 (rs391531) скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради заборгованість у розмірі 2658 (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім)  грн. 06 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. державного мита за розгляд справи та 89 (44,88 + 44,88) вісімдесят дев'ять грн. 76 коп. державного мита за перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.

Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.